ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
12.12.06 Справа № 5/181-А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Давид Л.Л.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун»
на постанову господарського суду Закарпатської області від 19.08.2006 року
у справі № 5/181-А
за позовом ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»
до відповідача ДПІ у м.Ужгороді
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача –Лепарт В.С. –представник (довіреність у справі)
від відповідача –Товтин М.В. –представник (довіреність у справі)
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Закарпатської області від 19.08.2006 року у справі № 5/181-А у задоволенні позовних вимог ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»відмовлено повністю.
Господарський суд Закарпатської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що скаржник дійсно сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість із порушенням граничних строків, тому фінансові санкції, застосовані ДПІ у м.Ужгороді до ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.06.2005 року № 0001471640/0, № 0001491640/0 та № 0001481640/0, суд визнав такими, що застосовані правомірно.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»подав апеляційну скаргу № 79 від 30.08.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що несвоєчасна сплата податку на додану вартість в сумі 114 684,00 грн. відбулась не з вини ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», а отже відсутній склад правопорушення, а саме суб’єктивної сторони, елементу вини. Крім того, посилається на те, що судом не встановлено того факту, що тільки податковий орган надає згоду на зарахування, видає довідки та висновки про суму відшкодування податку на додану вартість, що підтверджується довідкою. Також вважає, що операції з відшкодування сум податку на додану вартість стосуються лише тих платників, у яких настали терміни відшкодування податку на додану вартість. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що Закон не пов’язує залежність обов’язку сплати податків від стану розрахунків суб’єктів господарювання між собою, фінансового стану платника податків. Також вважає, що зарахування переплати в рахунок інших платежів є правом, а не обов’язком податкового органу. Крім того, посилається на те, що дія абз. 2 п.п.7.1.1. п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року зупинена на 2003 рік на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», на 2004 рік на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», тобто у зазначених періодах заборонено здійснення проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед такими платниками податків.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду –скасуванню з наступних підстав.
Підставою прийняття ДПІ у м.Ужгороді спірних податкових повідомлень-рішень від 02.06.2005 року № 0001471640/0, № 0001491640/0 та № 0001481640/0 (а.с.18-20), якими за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року до ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»застосовано фінансові санкції у сумі 48 926,54 грн., було порушення зафіксоване у акті № 236/15-2 від 18.05.2005 року (а.с.21-22), складеного податковим органом на підставі проведеної перевірки дотримання податкового законодавства ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»за період з грудня 2002 року по 2003 рік включно.
Суд першої інстанції встановив, що внаслідок подання позивачем 21.04.2003 року декларації по податку на додану вартість за березень 2003 року у ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»виникло узгоджене податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 193 214 грн., яке згідно Рішення ДПА у Закарпатській області № 9 від 29.04.2003 року «Про відстрочення податкових зобов’язань»повинно було бути сплачене до бюджету в термін до 31.05.2003 року.
З матеріалів справи встановлено, що частина задекларованих до сплати сум податку на додану вартість у сумі 78 530 грн. була перерахована 05.05.2003 року, а залишок податкового зобов’язання у сумі 114 684 грн. було погашено шляхом надіслання ТзОВ «Матяш і Матяш»до податкового органу листа № 222 від 10.04.2003 року з проханням погасити суму податкового зобов’язання ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»за рахунок належних йому до повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування.
Як з’ясовано апеляційним господарським судом в ході розгляду справи, на протязі квітня –червня 2003 року питання зарахування оспорюваної суми податковим органом не було вирішено і 27.06.2003 року ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»листом звернувся до ДПА у Закарпатській області з проханням повідомити причину затримки вирішення питання зарахування вказаної суми. На протязі вказаного терміну позивачу не було відомо про результати вирішення вищевказаного питання і тому сплата податку на додану вартість не проводилась.
Таким чином, слід зазначити, що несвоєчасна сплата податку на додану вартість в сумі 114 684,00 грн. відбулась внаслідок затягування податковим органом відповіді щодо проведення або відмови в проведенні зарахування.
Доказів, які б спростовували доводи скаржника відповідачем не подано.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником було надано докази щодо спростування тверджень відповідача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права не на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Закарпатської області від 19.08.2006 року у справі № 5/181-А не відповідає матеріалам справи, не ґрунтується на чинному законодавстві підлягає скасуванню, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника відповідають матеріалам справи, документально обґрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-207 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун»- задоволити.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 19.08.2006 року у справі № 5/181-А –скасувати.
Позовні вимоги задоволити.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Давид Л.Л.