ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
05.12.06 Справа № 8а/273-2990
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Давид Л.Л.
При секретарі Скочко Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 року
у справі № 8а/273-2990
за позовом СПД ФО ОСОБА_1
до відповідача Тернопільської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -представник (довіреність у справі)
від відповідача -не з”явився
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 року у справі № 8а/273-2990 позовні вимоги суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції НОМЕР_1, задоволено повністю.
Господарський суд Тернопільської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що приватний підприємець ОСОБА_1. не займається торговельною діяльністю, а лише орендує на ринку офіс, де приймає замовлення на виготовлення вікон з пластику, надає послуги з виготовлення вікон, маючи для цього виробничу майстерню за межами офісу. При перевірці податковим органом факту торгівлі приватним підприємцем ОСОБА_1. в орендованому приміщенні ринку ІНФОРМАЦІЯ_1не встановлено, а отже, на думку суду, за оренду місця на території ринку під адміністративне приміщення стягнення ринкового збору Указом Президента України від 28.06.1999 року № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»не передбачено.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу НОМЕР_2, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що пунктами 1-3 Указу Президента України від 28.06.1999 року № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»встановлено, що ринковий збір -це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Зазначає, що поняття торгового місця продавця та торгового місця не є тотожним. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав, проте у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал.
Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача в порядку ст.71 КАС України
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Підставою прийняття Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією спірного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (а.с.4), яким суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1. нараховано податкове зобов'язання по сплаті ринкового збору на підставі Указу Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»від 28.06.1999 року № 761/99, в сумі 42 грн., було порушення, зафіксоване в акті НОМЕР_3, складеного за результатами проведеної податковим органом контрольної перевірки правильності і своєчасності сплати ринкового збору суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, при контрольній перевірці в торговця ОСОБА_1 встановлено відсутність касового чека, що засвідчує факт сплати ринкового збору. Одночасно, у матеріалах справи наявний акт від 10.04.2006 року (а.с.30) про відмову від підпису акту перевірки.
Проте, як вбачається з договору оренди приміщення від 02.11.2004 року (а.с.20-21), укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_1., позивач по справі прийняв від орендодавця в безстрокове платне користування приміщення площею 10,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 під адміністративне приміщення, яке належить на праві власності ТзОВ ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статей 1-3 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 761/99 „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" встановлено, що ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи.
Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі, ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне з зазначених у статті 1 цього Указу місце, який зараховується до місцевого бюджету.
Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про систему оподаткування", ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56/93 „Про місцеві податки і збори", з наступними змінами та доповненнями, ринковий збір належить до місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів). Згідно статті 18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Згідно пункту 18 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. N 57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288/6576) із змінами та доповненнями (далі - Правила) за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.
Проте, приватний підприємець ОСОБА_1. не займається торговельною діяльністю, а лише орендує на ринку офіс, де приймає замовлення на виготовлення вікон з пластику, надає послуги з виготовлення вікон, маючи для цього виробничу майстерню за межами офісу.
Податком органом факту торгівлі позивачем в орендованому приміщенні не встановлено, а за оренду місця на території ринку під адміністративне приміщення стягнення ринкового збору вищевказаним Указом Президента України не передбачено.
З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 року у справі № 8а/273-2990 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 року у справі № 8а/273-2990 залишити без змін, апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Давид Л.Л.