Єдиний унікальний номер 244/3695/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3632/2014

Головуючий 1 інстанції Корекян Н.Р.

Доповідач Осипчук О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 25" квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді : Осипчук О.В.,

суддів: Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,

при секретарі: Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 серпня 2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 81 229 грн. 78 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Сніжнянського міського суду Донецької області від 11 березня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

З вказаним заочним рішенням суду не погодилася відповідач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і залишити позовні вимоги банку без розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд не повідомив її належним чином про час та дату розгляду справи, чим позбавив права приймати участь у судовому засіданні та надати пояснення, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, вона була позбавлена можливості звернути увагу суду на те, що вона сплачувала частково заборгованість по кредиту, про що свідчать квитанції. Крім того суд не зважив на те, що згідно п. 3.2 строк кредитування закінчується тільки 17.07.2015 року і тільки після спливу цього строку у позивача виникне право на стягнення суми заборгованості.

В апеляційному суді ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи скарги у повному обсязі.

Представник ПАТ «ВТБ Банк» Мороз І.В. надіслав заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи у його відсутність.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що 17.07.2012 року між сторонами був укладений кредитний договір № R53100299248B, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит в сумі 50000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.07.2015 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно відповідно до графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг; проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 17 числа та в останній робочий день кожного місяця.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка має заборгованість у розмірі 81 229 грн. 78 коп., яка складається з:

суми неповернутого кредиту - 39 720,15 грн.;

суми простроченого боргу по кредиту з урахуванням індексу інфляції - 10309,37 грн.;

суми прострочених відсотків по кредиту з урахуванням індексу інфляції - 13175,86 грн.,

суми непрострочених відсотків за користування кредитом за період з 18.06.2013 року по 15.07.2013 року - 1322,29 грн.,

пені за прострочення кредиту -6883,06 грн.,

пені за несвоєчасну сплату відсотків - 9548,96 грн.,

3% річних від суми прострочення кредиту за прострочення кредиту -113,13 грн.,

3% річних від суми прострочення відсотків за прострочення відсотків - 156,96 грн.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач взяті на себе за договором кредиту зобов'язання не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. 526, ст. 629, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.2.1 Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених кредитним договором або чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту не виконувала, чим порушила умови кредитного договору.

Довід скарги про те, що строк виконання зобов'язання ще не настав, оскільки кредитний договір діє до 17.07.2015 року, до уваги не приймається з огляду на наступне.

З кредитного договору вбачається, що сторони встановили як строк дії договору - до 17.07.2015 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по кредиту розрахована станом на 16 липня 2013 року за період, починаючи з серпня 2012 року, пеня розрахована, починаючи з січня 2013 року, до суду з позовом позивач звернувся 31 липня 2013 року.

Таким чином позивач звернувся з вимогами до суду про стягнення заборгованості в межах як загальної, так і спеціальної позовної давності.

Стягнення судом сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України також є правомірним, оскільки згідно роз'яснень, викладених у п. 18 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три процента річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Також не приймається до уваги довід скарги про неврахування позивачем сплачених сум, оскільки це твердження спростовується виписками по особовим рахункам.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну оцінку, в рішення суду повно відображені обставини справи, що мають суттєве значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: