Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич

                                                                                                                                 Суддя І інстанції - Ю. В. Нікішин

 

 

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

«15» жовтня 2008 року                                                                справа № 22-а-10386/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів              Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

 

при секретарі судового засідання  Шептульовій С. Ю.

 

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

 

розглянувши апеляційну скаргу	УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради
на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області
від	08 серпня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-68/08
за позовом	ОСОБА_1
До	УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради
про	визнання неправомірною відмову та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги до 5 травня

 

            ВСТАНОВИЛА:    

 

            ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірною відмову та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги до 5 травня.

            Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 серпня 2008 року у справі № 2-а-68/08 позовні вимоги задоволені, а саме визнані неправомірними дії УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті ОСОБА_1разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 роки згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнуто недоплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2004-2007 рік в сумі 4046,50 грн.; визнані неправомірними дії УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті ОСОБА_1разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних розмірів пенсії за віком за 2007 та 2008 роки згідно вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнуто недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2007 р.-2008 р. в сумі 5587,42 грн.

            В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

            Від позивача та відповідача  надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає зміні, з наступних підстав.

             Апеляційним судом встановлено.

 Позивач належить до 1 категорії і визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

Позивачу фактично допомога на оздоровлення була виплачена за 2004 р. - у розмірі 21,50 грн., за 2005 р. - у розмірі 90 грн., за 2007 р. - у розмірі 90 грн., відповідно до положень Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.05 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема для інвалідів 3 групи - 21,50 грн., а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - 90 грн.    

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи 1 категорії - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

            Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  відповідні роки, а не вказані Постанови КМУ.

Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 р. р. у розмірі меншому чотирьох мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

 

Окрім того, позивач є інвалідом війни 3 групи, у зв»язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у т. ч. має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня.

Фактично позивач отримав від УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 р. - у розмірі 300 грн., за 2008 р. - у розмірі 400 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , до інвалідів війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов»язків військової служби, пов»язаних перебуванням на фронті  в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до частини 5 ст. 13 вказаного закону щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.

          Колегія суддів вважає неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якого у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах:  інвалідам  I  групи  -  450  гривень,   інвалідам II групи  -  360  гривень,  інвалідам  III  групи  -  300 гривень; учасникам  бойових   дій  - 280 гривень;  особам,  які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 гривень;  членам сімей загиблих та дружинам  (чоловікам)  померлих  інвалідів  війни  та дружинам (чоловікам) померлих учасників  бойових  дій,  учасників  війни  - 150 гривень;  учасникам війни - 55 гривень, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 року.

Крім того, положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" також визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року.

            Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Станом на 01.04.2008 року мінімальний розмір пенсії за віком становив  481 грн.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2008 року в розмірі 400 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, згідно ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною.

Наряду з викладеним, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з огляду на наступне.

В резолютивній частині своєї постанови, Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області, невірно вказав роки за які необхідно стягнути недоплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення. Зокрема, замість стягнення зазначеного виду допомоги за 2004, 2005, 2007 роки, помилково вказав про стягнення за 2004-2007 роки. Тому, в цій частині, постанову суду слід змінити.

 

     Враховуючи викладене, керуючись статтями 71, 160, 167, 195, 196, ст. 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

            Апеляційну скаргу УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08.08.08 р. у справі № 2-а-68/08 - залишити без задоволення.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08.08.08 р. у справі № 2-а-68/08 за позовом ОСОБА_1до УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті ОСОБА_1разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 роки згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 рік в сумі 4046,50 грн., визнання неправомірними дій УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних розмірів пенсії за віком за 2007 та 2008 роки згідно вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 р.-2008 р. в сумі 5587,42 грн. - змінити.

В другому абзаці резолютивної частини постанови Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08.08.08 р., в частині стягнення на користь позивача недоплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення в сумі 4046,50 грн, вказати період - за 2004, 2005, 2007 роки.

В решті частині постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08.08.08 р. у справі № 2-а-68/08 -  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

 

           Головуючий                                                                                С. А. Малашкевич

 

           Судді                                                                                            І. В. Геращенко

                                                                                                                 Т. Г. Арабей

 

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                    С. А. Малашкевич