донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
21.12.2006 р. справа №2/206пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Величко Н.Л., М'ясищева А.М., |
при секретареві судового засідання | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Потоцький О.В. - довіреність № 1-756 від 02.11.06р., |
від відповідача: | Хандуріна Н.М. - довіреність № 32483/10/10 від 21.11.06р., Мерзляк Л.Я. - довіреність № 28910/10/10 від 18.10.06р., Сова С.Г. - довіреність № 28911/10/10 від 18.10.06р., Бондар Л.М. - довіреність № 17047/10/10-2 від 22.06.06р., |
експерт: | Кузнецова Г.О. - свідоцтво № 273 від 02.04.04р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 25.10.2006 року |
по справі | №2/206пн (Ханова Р.Ф.) |
за позовом | Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк |
до | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Донецьку |
про | спонукання до здійснення певних заходів |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про спонукання до здійснення списання заборгованості на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711 від 23.06.05р. відповідно до пп. 9.1.2 “в” п. 9.1 ст. 9 суми пені з податку на додану вартість у сумі 2904137 грн. 59 коп. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 4445100 грн. 97 коп.; спонукання до здійснення реструктуризації відповідно до пп. 10.2.1 п. 10.2 ст.10 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” з податку на прибуток у сумі 4746441 грн. 28 коп., з податку на додану вартість у сумі 22238996 грн. 46 коп.
Ухвалою від 14.08.06р. господарський суд Донецької області призначив судову економічну експертизу та зупинив провадження по справі (т. 3, л.с. 109-111). Ухвалою від 17.10.06р. господарський суд поновив провадження по справі у зв’язку із надходженням висновку експерта (т. 4, л.с. 141).
Постановою господарського суду Донецької області від 25.10.06р. по справі № 2/206пн позовні вимоги Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк були задоволені в повному обсязі з урахуванням зміни позовних вимог (т. 1, л.с. 5-7, т. 4, л.с. 145, т. 13, л.с. 50).
Місцевий господарський суд спонукав Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку здійснити такі дії:
1)здійснити списання заборгованості Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.1 статті 9 суми пені з податку на додану вартість у сумі 2904137 грн. 59 коп. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 4445100 грн. 97 коп.
2)здійснити реструктуризацію заборгованості Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” з податку на прибуток у сумі 4746441 грн. 28 коп., з податку на додану вартість у сумі 22238996 грн. 46 коп.
Господарський суд Донецької області при прийнятті оскарженої постанови зазначив, що висновки експерта стосовно того, що суми податкового боргу, який склався станом на 1 січня 2005 року, з урахуванням погашення на 1 серпня 2006 року, є такими, що відповідають всім документам, наданим сторонами для дослідження. Оцінюючи спірні правовідносини та враховуючи всі обставини справи, в тому числі розмір податкового боргу, який виник станом на 01.01.05р. та є непогашеним на день розгляду справи, а також ті обставини, що розмір сум податкового боргу, який підлягає списанню та розстроченню, приведений позивачем у відповідність до даних облікових карток на день винесення постанови, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 25.10.06р. в адміністративній справі № 2/206пн скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Податковий орган не погоджується з тим, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржену постанову взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи № 6/25 від 16.10.06р., що зумовило висновок суду, що розбіжності в розмірі наявного податкового боргу ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” станом на 01.01.05р. між експертними дослідженнями та даними відповідача виникли внаслідок здійснення податковим органом черговості погашення податкових зобов’язань податкового боргу без врахування призначення платежу, наведеного в платіжних документах позивача.
Вважає, що спірна постанова прийнята судом без врахування вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.00р. № 2181 (далі Закон № 2181), Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом ГПІ України 12.05.94р. № 37, Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженого ДПА України 18.07.05р. № 276.
Скаржник робить посилання на ст.4 Закону України від 25.06.91р. № 1251-ХП „Про систему оподаткування” пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.5.3, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5, пп.7.1.1 п.7.1 ст.7, ст.14 Закону України від 21.12.00р. № 2181 та наполягає на тому, що кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків. Зазначає, що аналіз положень перелічених статей Закону України № 2181 від 21.12.00р., наданий у Податковому роз’ясненні щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженому наказом ДПА України № 540 від 13.11.02р. Посилається також на вимоги п.п.1.1, 1.6 Інструкції № 276 та п.5.4 Інструкції № 37 (що діяла до 12.08.05р.) та зазначає, що аналіз всіх вищенаведених положень нормативно-правових актів свідчить, що відповідач здійснював ведення особових рахунків ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” відповідно до вимог п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181 та Інструкцій № 37, № 276.
Позивач, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу б/н від 27.11.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.06р. для розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк є юридичною особою, зареєстроване 2 вересня 2004 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (том 1 арк. справи 16-21, том 7 арк. справи 55-86).
Позивач є учасником розрахунків в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711 від 23.06.05р., що підтверджується витягом з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (надалі –Реєстр) (т.4, л.с.146).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається про визначення відповідачем податкового боргу позивачу з 2 різновидів податків, а саме з податку на додану вартість та з податку на прибуток, який склався на 1 січня 2005 року та є непогашеним станом на день розгляду справи без врахування тієї частини, яка була списана або розстрочена відповідачем за заявою позивача:
- станом на 10 травня 2006 року за довідкою відповідача № 18 від 10.05.06р. позивачу визначена податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 142540786,08 грн., в т.ч. податок у розмірі 54555708,96 грн., фінансова санкція у розмірі 8943 грн., пеня у розмірі 3364788,35 грн., штрафні санкції у розмірі 84611346,12 грн., а також, податкова заборгованість, яка виникла станом на 1 січня 2005 року і непогашена на дату формування довідки у розмірі 77145825,27 грн., в тому числі податок у розмірі 307622,04 грн., пені у розмірі 2486,28 грн. та штрафна санкція у розмірі 76835716 грн. 95 коп.
- станом на 26 травня 2006 року за довідкою відповідача № 93 від 26.05.06р. визначена податкова заборгованість позивача з податку на прибуток у розмірі 41378015,22 грн., в т.ч. податок у розмірі 34187907,58 грн., фінансова санкція у розмірі 256300 грн., пеня у розмірі 2870195,85 грн., штрафні санкції у розмірі 4144010,02 грн., а також, податкова заборгованість, яка виникла станом на 1 січня 2005 року і непогашена на дату формування довідки у розмірі 22556387,86 грн., в т.ч. податок у розмірі 15542268,21 грн., пеня у розмірі 2870189,12грн. та штрафна санкція у розмірі 4143930,53 грн.
З урахуванням сум, зазначених у довідках, позивачем були прийняті рішення про списання, укладені договори про розстрочення, а також здійснене часткове їх скасування, що підтверджується матеріалами, долученими до справи (т.5, л.с. 65-69, т. 7, л.с. 24-25, т.8, л.с. 96-105, 116-134).
З приписів чинного законодавства вбачається наступне.
Сферою дії Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711 від 23.06.05р. є відносини, пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, про що зазначено статтею 2 даного Закону (т 4, л.с. 146).
Однією з умов застосування механізму погашення заборгованості відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України № 2711 від 23.06.05р. є підтвердження учасниками розрахунків, яким є позивач (т.4, л.с.146), сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом, порядок підтвердження якої при застосуванні різних механізмів її погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункти 6.2, 6.4 статті 6 Закону № 2711).
На виконання норм статті 6 вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 22 лютого 2006 року прийнята постанова № 191 “Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії” (надалі - Порядок), пунктами 14-16 якого визначені особливості підтвердження податкового боргу та зазначено, що суми податкового боргу встановлюються (уточнюються) учасниками розрахунків - платниками податків (далі –платники податків) на підставі довідки про суму податкового боргу станом на розрахункову дату, який не погашено на день складення довідки (п.14).
Підтвердження сум податкового боргу, що передбачається погасити шляхом проведення взаєморозрахунків та/або реструктуризації здійснюється у порядку передбаченим пунктом 16 Порядку.
Місцевий господарський суд, аналізуючи норми вказаного Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711 від 23.06.05р. та відповідного Порядку обґрунтовано встановив, що довідка про суму податкового боргу станом на розрахункову дату, який непогашений на день складання довідки, складається за даними карток особових рахунків платників податків в органах державної податкової служби.
Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів до 12 серпня 2005 року визначався Інструкцією, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 року № 37 (у редакції наказу ДПА України від 3 вересня 2001 року № 342), зареєстрованої у Мінюсті України 25 травня 1994 року за № 114/323 (надалі - Інструкція № 37). А починаючи з 12 серпня 2005 року по день розгляду справи порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль з справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України здійснюється відповідно до норм Інструкції, затвердженої наказом ДПА України № 276 від 18 липня 2005 року, зареєстрованого у Мінюсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (надалі - Інструкція № 276).
Як вбачається з результатів експертних досліджень (висновок судового експерта № 6/25 від 16 жовтня 2006 року та експертне дослідження (т. 4, л.с. 5-140, т.4, л.с. 149, т. 5 л.с. 1-3), та обґрунтовано прийнято судом першої інстанції до уваги при винесенні спірної постанови, дані облікових карток позивача, як платника податків, не відповідають даним його первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також даним документів відповідача, на підставі яких сформовані дані платника податків.
Ускладнення досліджень, а також складність самого ведення податкового обліку податковим органом обумовлена тим, що визначення податкового боргу, який склався (або повинен був скластися) на розрахункову дату, тобто на 1 січня 2005 року, обтяжене тим, що позивач двічі реорганізувався, при цьому, стосовно позивача застосовувалися різні форми реорганізації.
З Наказів Міністерства палива та енергетики України “Про створення ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” від 18 серпня 2004 року № 492 (пункти 8-11,13-14,24) (т. 12, л.с.36-39), Наказу Міністерства палива та енергетики України “Про створення ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” від 18 серпня 2004 року № 493 (пункт 13.6,19) (том 12 арк. справи 45), Наказу Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” (підпункти 3.1-3.6, п.5, п.10) (т. 7,л.с. 1) та Наказу Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 238 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” (п.п.3.1, 4.1, 5) (т. 7, л.с. 2), вбачається, що Державне підприємство “Державна вугільна енергетична компанія” було відтворене на базі Державного підприємства “Донецьквугілля”, оскільки діяльність інших державних підприємств, що приєднувались, була відновлена шляхом припинення дій, пов’язаних з їх припиненням як юридичних осіб, або шляхом прийняття рішення про створення державних підприємств, а відокремлені підрозділи, що були виділені зі складу державних підприємств та приєднані до складу коксової або енергетичної компаній (в залежності від того видобуток коксівного або енергетичного вугілля здійснює шахта), були повернуті до складу державних підприємств. Інформація щодо податкової заборгованості, яка склалася за наслідками виконання зазначених наказів, долучена до матеріалів справи (т.12, л.с. 70-104).
Враховуючи вимоги абз.3 п.п.13.1.1, 13.1.2 ст.13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, якою встановлений порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків, а також ті обставини, що податковий орган не приймав рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності відповідно до вимог вказаного Закону, господарський суд обґрунтовано встановив, що позивач прийняв на себе зобов’язання щодо сплати податків, спочатку внаслідок приєднання (стаття 106 ЦК України), а потім внаслідок виділу та приєднання до його складу відокремлених підрозділів (пункт 3.1 наказу № 238), правонаступництво при цьому наступило відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України. Одночасно позивач позбувся частини податкових зобов’язань та податкового боргу (пункти 3, 10 наказу № 237).
В облікових рахунках позивача, ведення яких здійснюється відповідачем, долучених до матеріалів справи, з двох податків (т. 1, л.с. 27-48, 49-73, т.5, л.с. 77-105, 108-134, т.6, л.с. 1-134), в графі 2 “Операція” визначені рішення про правонаступництво від різних дат. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано в підтвердження таких обставин жодного документа у формі рішення про правонаступництво як за власною ініціативою, так і на вимогу суду (т.5, л.с. 30-31) та не доведено дати рішень про правонаступництво. Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що підставою для формування даних облікової картки позивача податковим органом, стали рішення про передачу сум податкового боргу (зобов’язань) і надмірно сплачених платежів при реорганізації вугільних підприємств (правонаступників), які складалися між податковими органами (т.5, л.с.4-17) та акти приймання-передачі бюджетної заборгованості, розподілу бюджетної заборгованості або приймання передачі податкового боргу, підписувалися як представниками податкових органів так і представниками господарюючих суб’єктів (т. 5, л.с. 18-32, 37-64). Під час з’ясування зазначених обставин, місцевим господарським судом обґрунтовано врахований, поряд із іншими доказами по справі, акт розподілу податкової заборгованості по видам податків (т.5, л.с.21), на який відповідач посилався в підтвердження своїх доводів, так як при визначені податкового боргу, який має місце у спірних відносинах, сторони виходили із значень даного акту, висновки експерта, здійснені також з урахуванням даних наведених у акті.
Таким чином, відповідачем не надано належних доказів правонаступництва в межах податкових відносин з урахуванням приписів статті 13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р., які б дозволили правомірно сформувати дані облікової картки позивача.
Документи, на підставі яких були сформовані дані облікових рахунків, надані відповідачем на вимогу суду експерту та долучені судом до матеріалів справи (том 5 арк. справи 4-32). Друга частина документів надана позивачем (том 5 арк. справи 33-64).
Враховуючи, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних, передбачені пунктом 2.2 (чинною до 12 серпня 2005 року) Інструкції № 37 та пунктом 4.1 Інструкції № 276 (чинною з 12 серпня 2005 року) та відсутність зазначених документів (податкові декларації, повідомлення-рішення, рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші), що унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму, господарський суд Донецької області при прийнятті оскарженої постанови обґрунтовано зазначив, що прийняття до уваги даних виключно облікових карток позивача, ведення яких відповідач здійснював з порушенням приписів вищезазначених Інструкцій (т. 1, л.с.27-73, т. 5, л.с. 77-105, 108-147, т. 6, л.с. 1-134) є неможливим внаслідок неналежного їх ведення.
При цьому апеляційною інстанцією враховуються висновки експерта стосовно невідповідності облікового рахунку позивача даним первинних документів та даним податкового обліку, а також стосовно того, що дані облікового рахунку частково не відповідають вимогам Інструкції № 276.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано здійснена оцінка спірних відносин в розрізі двох податків, суми боргу за якими заявлені позивачем до списання та розстрочення з врахуванням висновків експерта та документів, долучених до матеріалів справи як доказів правильності визначення сум податкового боргу, що підлягають списанню та розстроченню з податку на прибуток (т. 1, л.с. 11-15, 27-73, т.4, л.с. 8-9, 106-123, т.5, л.с. 1, 4-76, 65-73, 75-104, 106-108, т. 7, л.с. 3, 24-25, 97-126, т. 8, л.с. 96-99, 101-105, 116-122, т.9, л.с.144-188, т.12, л.с. 56-58, 61-67, 106, 114-115, 127-130, т. 13, л.с. 1-9, 48-49, 82-85, 87, 89) та податку на додану вартість (т. 1, л.с. 10, 79-158, т.2, л.с. 58-150, т.3, л.с. 1-73, т.4, л.с. 7-8, 10-105, 149, т. 5, л.с. 70-72, 74, 135-147, т.6, л.с.1-134, т. 7, л.с. 4-24, 41-54, 139-157, т. 8, л.с.1-98, 100, 121, 135-189, т.9, л.с.1-96, т.10, л.с. 1-186, т.11, л.с. 1-172, т. 12, л.с. 1-21, 46-56, 60, 62-64, 116-123, 132-146, 148-149, т. 13 л.с. 16-40, 45-49, 51-112).
По податку на прибуток.
Висновком експерта (т. 4 л.с. 10) встановлено, що дані зворотного боку облікового рахунку з податку на прибуток станом на 1 січня 2005 року не відповідають його первинним документам і даним його податкового обліку.
Судом першої інстанції при дослідженні експертного висновку в повному обсязі встановлені та розглянуті обставини, встановлені експертом, що зумовили виникнення розбіжностей між експертними дослідженнями та даними відповідача (т.13, л.с.118, стор.пост.11-12), внаслідок чого судом зроблений обґрунтований висновок стосовно того, що розбіжності даних експертних досліджень в сумі 11304036 грн. основного платежу та 39700 грн. штрафних (фінансових) санкцій обумовлене неприйняттям відповідачем до обліку факту погашення податкового боргу у судовому порядку шляхом надання розстрочки, який частково на дату її надання і на дату надання уточнених декларацій рахується погашеним, внаслідок чого сума розбіжностей між даними облікової картки платника податків, ведення якої здійснюється податковим органом, та даними позивача - сума податкового боргу, що виникла станом на 1 січня 2005 року та є непогашеною на 1 серпня 2006 року - дорівнює 7619941 грн. 28 коп.
Спростувавши висновки податкового органу стосовно призначення платежу та правомірності зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. та стосовно врахування відповідачем зменшеної суми податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками в рахунок сплати податкових зобов’язань з огляду на недоведеність факту погашення зазначених зобов’язань певним чином, та, враховуючи зменшення позивачем суми заборгованості, яка підлягає розстроченню внаслідок прийняття доводів податкового органу стосовно правомірності врахування ним зменшення зобов’язань в рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів та включення до визначеної експертом суми податкових зобов’язань у сумі 2873500 грн. за грудень 2004 року (т. 12, л.с. 57-58, 114-115, рядок декларації 17), суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач має у складі заборгованості основний податковий борг з податку на прибуток (без пені та штрафних санкцій) у сумі 4746441 грн. 28 коп., який виник станом на 1 січня 2005 року та є непогашеним на день прийняття рішення.
По податку на додану вартість.
Експертними дослідженнями встановлені розбіжності з даними відповідача по сумі податкового боргу, який виник станом на 1 січня 2005 року і не погашений на 1 серпня 2006 року в сумі 37879075 грн. 83 коп.
Судом першої інстанції було враховано, що зазначені розбіжності склалися при формуванні черговості погашення податкового боргу за тими ж підставами, що і при дослідженні податку на прибуток, а також внаслідок того, що податок на додану вартість сплачувався позивачем з визначенням призначення платежу “відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 270” (т. 8 л.с. 136-189, т. 9 л.с. 2-168, т.10 л.с. 2-186, т. 11 л.с. 2-172, т. 12 л.с. 6-21).
Враховуючи вимоги п. 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892“Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” (в редакції постанови № 270 від 7 березня 2002 року, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року) суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язання відповідно до зазначеної постанови. У будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів, так як відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" несе відповідальність за цільове використання коштів, як власник поточного рахунку із спеціальним режимом використання, відкритому у відповідній установі банку для розрахунків з податку на додану вартість відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління "Національного банку від 18 грудня 1998 р. N 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).
Враховуючи вищезазначене, а також доведення відповідачем тих обставин, що у складі податкового боргу, визначеного експертними дослідженнями, є наявною заборгованість за грудень 2004 року у сумі 6132210 грн. (т.12, л.с. 48-49), термін сплати якої настав після 1 січня 2005 року, та не враховано бюджетне відшкодування за січень 2005 року (т. 12, л.с. 50-51), яким погашені зобов’язання червня 2004 року (т.12 л.с. 46-47), а також приймаючи до уваги згоду позивача на погашення заборгованості з податку на додану вартість за червень 2004 року бюджетним відшкодуванням за січень 2005 року у сумі 135492 грн. та прийняття експертом під час судового засідання заперечень стосовно наявності у складі визначеної ним заборгованості податкових зобов’язань позивача за грудень 2004 року у сумі 6132210 грн., враховуючи данні облікової картки позивача на день розгляду справи (т. 13, л.с. 112) щодо наявності суми податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку, що сума, яка підлягає розстроченню з податку на додану вартість дорівнює 22238996 грн. 46 коп.
З огляду на вищенаведене висновки експерта стосовно суми податкового боргу з податку на прибуток та податку на додану вартість, який склався станом на 1 січня 2005 року з урахуванням погашення на 1 серпня 2006 року, відповідають всім наданим сторонами для дослідження документам, є вмотивованими та такими, що ґрунтуються на даних бухгалтерського та податкового обліку, під час розгляду справи податковим органом не спростовані, внаслідок чого правомірно враховані судом першої інстанції під час розгляду спору та враховуються апеляційною інстанцією під час апеляційного розгляду.
Пунктом 10.2 статті 10 Закону України № 2711 від 23.06.05р. передбачена реструктуризація основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв’язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом (без пені та штрафних санкцій).
Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 вищезазначеної статті Закону України № 2711 від 23.06.05р. підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та трафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.
Пунктом 10.3 зазначеної статті передбачено, що органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.
Враховуючи, що матеріалами справи, висновком експерта та встановленими судом обставинами підтверджується наявність податкового боргу у позивача, який виник станом на 1 січня 2005 року та є непогашеним на день розгляду справи, а також те, що розмір сум податкового боргу, який підлягає списанню та розстроченню приведений позивачем у відповідність до даних облікових карток на день винесення постанови, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо його розстрочення за правилами, встановленими підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону № 2711.
При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано, з урахуванням згоди позивача на залік, який здійснив відповідач шляхом скерування бюджетного відшкодування за січень 2005 року у сумі 135492 грн. в рахунок червня 2004 року, частково не прийнятий розмір податкового боргу, який визначений експертом, оскільки при його обчисленні податок на прибуток обрахований з урахуванням грудня 2004 року (-2873500 грн.) та податок на додану вартість - з урахуванням грудня 2004 року (-6132210 грн.).
Крім зазначеного, судом першої інстанції, з урахуванням даних облікової картки позивача на день розгляду справи (т. 13, л.с. 112), обґрунтовано встановлено, що сума пені, яка підлягає списанню відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.2 статті 9 Закону № 2711“Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, дорівнює 2904137 грн. 59 коп., а сума штрафних (фінансових) санкцій, які підлягають списанню відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.2 статті 9 Закону № 2711, дорівнює 4445100 грн. 97 коп., які складаються із 1831823 грн. 68 коп. по “Шахті “Трудовська” (т. 12, л.с.134-145, т. 13 л.с. 91-92). та із суми 2613277 грн. 29 коп., яка виникла протягом 2003 року (т. 13 л.с. 51-77) по “Шахті “Челюскінцев” (що є технічною одиницею “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” том 13 арк. справи 78-80), обов’язки щодо списання якої покладені на позивача відповідно до листа Міністерства палива та енергетики України від 13 липня 2006 року (том 13 арк. справи 81).
Серед механізмів погашення на умовах визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711 від 23.06.05р., статтею 9, передбачено списання заборгованості, у тому числі підпунктом “в” підпункту 9.1.2 пункту 9.1 цієї статті, сум пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих, але не сплачених, відповідно до законодавства України на суми податкових зобов’язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату. Підтвердження сум податкового боргу, що передбачається погасити шляхом списання здійснюється відповідно до пункту 15 Порядку.
Враховуючи, що факт сплати зазначених зобов’язань, пені та штрафних (фінансових) санкцій не відбувся на день розгляду справи, належних доказів погашення в розумінні частини 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХП від 25.06.91р., визначених позивачем до реструктуризації та списання сум, відповідач не надав, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стосовно списання суми пені з податку на додану вартість у сумі 2904137 грн. 59 коп. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 4445100 грн. 97 коп. на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” (підпункт 9.1.2 “в” пункту 9.1 статті 9).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, відповідає нормам діючого законодавства та скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, не підлягає.
Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на п. 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. в підтвердження правомірності ведення ним особових рахунків позивача, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на ті обставини, що наведена норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.
Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов’язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов’язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Слід зазначити, що з апеляційної скарги податкового органу вбачається, що зазначені вище обставини скаржник визначає як єдину підставу апеляційних вимог.
Посилання відповідача в підтвердження своїх доводів на узагальнююче податкове роз’яснення, затверджене наказом ДПА України № 540 від 13.11.02р., також не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки зазначене роз’яснення не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не зареєстроване у Міністерстві юстиції України, внаслідок чого не підлягає застосуванню судом взагалі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 25.10.06р. по справі № 2/206пн –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 25.10.06р. по справі № 2/206пн –залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 26.12.2006 року.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
А.М. М'ясищев