Справа № 429/1805/13-к
Номер провадження 1-кп/429/116/13
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.07.2013 смт. Слов'яносербськ
Слов`яносербський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Мицик С.А.,
при секретарі судового засідання Макушенко А.І.,
з участю прокурора Бусова Д.М.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Сігаєве Сарапульського району Удмуртія, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що 11 липня 2013 року в світлий час доби, встановити більш точний час не надалось можливим, ОСОБА_1 знаходився на правому березі ріки Сіверський Дінець поблизу с. Весела Гора Слов'яносербського району Луганської області, де знайшов три предмети циліндричної форми з дротами, схожі на детонатори і підібрав їх. В цей час у нього виник намір на носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, реалізуючи який, знайдені предмети він забрав і носив при собі в кишені одягу до виявлення та вилучення працівниками міліції. 11.07.2013 року, о 17:00 годин, співробітниками СКР Слов'яносербського РВ ГУМВС під час особистого огляду і огляду речей гр-на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, що проводився поблизу магазину «Березка» у с. Весела Гора Слов'яносербського району Луганської області, в правому кармані шортів останнього були виявлені три предмети циліндричної форми з дротами, схожі на детонатори. Відповідно висновку експерта № 114/11 від 16.07.2013 року, предмети вилучені у ОСОБА_1 є електродетонаторами промислового виготовлення, що належать до категорії вибухових пристроїв та є придатними до вибуху.
Разом з обвинувальним актом до суду було надіслано угоду про визнання винуватості, укладену в смт. Слов'яносербськ 19 липня 2013 року між прокурором та обвинуваченим. Із змісту угоди вбачається, що слідчим Слов'яносербського РВ ГУМВС України в Луганській області за погодженням з прокурором прокуратури Слов'яносербського району Луганської області 19 липня 2013 року висунута підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, а саме: носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України.
Наслідки укладання та затвердження означеної угоди згідно ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені сторонами.
Сторони просили суд затвердити угоду.
Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, з ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, в носінні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу за ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого обвинуваченим правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого не встановлено. Суд, переконаний, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребовувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні.
Ухвалюючи вирок, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, склад кримінального правопорушення -носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вказує на кваліфікацію діяння за ст. 263 ч. 1 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України. Злочин, вчинений обвинуваченим за ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 471 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
З врахуванням вищенаведеного, суд, приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.
Враховуючи, що ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину визнав повністю та щиро розкаявся, суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_1 може сприяти покарання, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, і призначає йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання вини, у виді 3 років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо розподілу процесуальних витрат вирішити згідно ч.2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд
З А С У Д И В :
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 липня 2013 року між прокурором прокуратури Слов'яносербського району Луганської області Бусовим Д.М. та обвинуваченим ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, і призначити узгоджене сторонами покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1(один) рік.
Згідно п. 2,3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення вибухотехнічної експертизи 489 гривень 00 коп. на користь держави.
Речовий доказ у справі: залишки вилучених у ОСОБА_1 електродетонаторів, що упаковані в полімерний пакет та знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Слов'яносербського РВ ГУМВС України у Луганській області - знищити.
Залишити запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання, до набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України з урахуванням положень ст. 473 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Слов'яносербський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.
Суддя С.А. Мицик