УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р. Справа № 9104/33161/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Рибачука А. І.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

особи, яка подала апеляційну

скаргу (відповідача) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 22 вересня 2010 року по справі №2а - 789/10 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Отинійської селищної ради Коломийського району Івано - Франківської області, третя особа на стороні відповідача - Управління Держкомзему у Коломийському районі Івано - Франківської області про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області з адміністративним позовом до ОСОБА_1 і просила прийняти постанову, якою визнати недійсним (нечинним) виданий ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 1390 гектара, яка знаходиться по вул. Українській, 56 у селищі Отинії Коломийського району.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,22 гектара, яка знаходиться по АДРЕСА_1. На підставі рішення Отинійської селищної ради за №54 від 05 серпня 1993 року їй виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №07 - 02 - 2/000743, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №731. Суміжним із нею землекористувачем і власником земельної ділянки є ОСОБА_1. Однак при проведенні обмірів успадкованої земельної ділянки і виготовленні на неї технічної документації ОСОБА_1 невірно вказала межі успадкованої земельної ділянки, внаслідок чого була замінена конфігурація цієї земельної ділянки і частина її (позивача) земельної ділянки була передана у приватну власність ОСОБА_1.

Ухвалою Коломийського міськрайоного суду від 03 вересня 2010 року до участі у справі як співвідповідача залучено як співвідповідача Отинійську селищну раду та як третю особу на стороні відповідача - Управління Держкомзему у Коломийському районі.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 22 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним (нечинним) виданий ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1390 гектара по вул. Українській, 56 у смт. Отинії Коломийського району.

Не погодившись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій з посиланням на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в позові ОСОБА_2.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що технічним звітом підтверджується, що при встановленні меж немає жодної неточності і їй не передано у власність частину земельної ділянки ОСОБА_2 Дані акти та інші документи, що містяться в технічному звіті, підтверджують ту обставину, що межі погоджувалися і жодної зміни конфігурації земельної ділянки не відбулося.

В судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу (відповідач по справі) підтримала доводи апеляційної скарги і вважає, що ці доводи підтверджують незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, що в свою чергу є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення, про відмову в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явилася, а також не направили представників в судове засідання Отинійська селищна рада Коломийського району та третя особа на стороні відповідача - Управління Держкомзему у Коломийському районі, хоча належним чином та у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду. При цьому, позивач надіслала заперечення на апеляційну скаргу, згідно змісту якого окрім заперечень проти доводів апеляційної скарги, просить розглядати апеляційну скаргу справи за її відсутності.

Вищевикладені обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають розгляду справи за відсутності позивача та представників інших осіб.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Як зазначає суд першої інстанції, при проведення обмірів успадкованої земельної ділянки і виготовленні технічної документації, відповідач невірно вказала межі земельної ділянки, що призвело до зміни її конфігурації і передачі відповідача частини земельної ділянки, що належить позивачу.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

Як було встановлено судом інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,22 гектара по АДРЕСА_1. На підставі рішення Отинійської селищної ради Коломийського району за №54 від 05 серпня 1993 року позивачу 01 листопада 1994 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №07 - 02 - 2/000743, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №731. Суміжним із нею землекористувачем і власником земельної ділянки є ОСОБА_1, якій 19 квітня 2010 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 9672942.

З урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції визначена як переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно - правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є спір, який випливає зі здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ст. 126 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 просить визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки внаслідок його видання передана у приватну власність ОСОБА_1 частина земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2.

При визначенні підсудності справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Звертаючись до адміністративного суду позивач фактично мав намір захистити порушене право на земельну ділянку.

Тобто, позивач звернулася до суду з позовом з приводу порушеного права, а також оспорює право власності іншої особи, що виникають із земельних правовідносин і бажаним для позивача результатом є захист приватного інтересу, а відтак даний спір не є публічно - правовим.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, а також у відповідності до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року у справі №21 - 228а13.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, не дотримався зазначених вимог.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

На підставі встановлених судом обставин справи, виходячи із системного аналізу змісту вищевказаних правових норм, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній адміністративній справі відповідно до ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України - закриттю.

Керуючись ст. ст. 157, 195, 196, 199, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2010 року по справі №2а - 789/10 - скасувати.

Провадження по справі №2а - 789/10 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Отинійської селищної ради Коломийського району Івано - Франківської області, третя особа на стороні відповідача - Управління Держкомзему у Коломийському районі Івано - Франківської області, про визнання недійсним (нечинним) Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н. Г. Левицька

А. І. Рибачук

Ухвалу в повному обсязі складено 15 квітня 2014 року.