АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1185/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : на ухвалу Мазай Н. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренко В. В.

суддівВишня Н. В. , Ювшин В. І.

при секретаріЯремич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача ТОВ «Жильнельфа Вельє», про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до СФГ «Нова Україна» та просив суд визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки площею 2,28 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, укладений між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна»; скасувати державну реєстрацію вказаного договору та зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_6 було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третім особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ, до набрання законної сили рішенням суду у справі, вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою відповідно до державного акту на право власності на землю серія ЧР № 0319871, виданого 01.08.2001 року, площею 2,280 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на її невідповідність нормам матеріального та процесуального права, та просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що заявником не було надано відповідних доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову саме таким способом, який вказано у заяві, не порушить прав, свобод та інтересів будь-яких інших осіб, які не є сторонами у справі, та не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що заявником не було надано доказів того, що спірна земельна ділянка виділена позивачу в натурі, місцезнаходження даної земельної ділянки, а також можливості її використання без порушення прав інших власників земельних ділянок, що межують з нею.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності ЧР № 0319871, виданого 01.08.2001 року, ОСОБА_6 належить земельна ділянка, площею 2,280 га, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району.

Дана земельна перебуває в оренді СФГ «Нова Україна», яке здійснює на ній господарську діяльність.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, які містяться в Постанові №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В зазначеній постанові судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до п. 4 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства. Тому за загальним правилом втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, врахувавши положення ст. ст. 151-153 ЦПК України та роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", прийшов до вірного висновку щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду.

Водночас, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на помилкове зазначення в резолютивній частині ухвали про те, що вона відповідно до ст. 293 ЦПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Згідно роз'яснень Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 28.04.2010, № 12-рп/2010, окремо від рішення суду в апеляційному порядку підлягають оскарженню ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову.

Однак, викладене не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Доводи апелянта не впливають на законність ухвали суду першої інстанції, тому оскільки суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а ухвалу залишає без змін

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача ТОВ «Жильнельфа Вельє», про визнання правочину недійсним - залишити без змін.

Ухвала оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягає.

Головуючий :

Судді :