донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

09.01.2007 р.                                                                                 справа №12/272

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Старовойтової  Г.Я.

суддів

Волкова Р.В., Калантай  М.В.,

За участю   представників сторін:

від прокуратури: від позивача :

Лисенко С.І. –представник прокуратури, посвідчення №1348 від 08.07.1998р. ( в засіданні суду 19.12.2006р.), Ульянова О.В. –представник прокуратури, посвідчення №2520 не з’явився

від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2:

Мяснікова С.В. –в.о. начальника юридичного відділу, за дов. №1-12/13-1 від 02.01.2007р., Маринич Л.П. –директор з економіки, за дов. №1-12/13-72 від 29.12.2006р. не з’явився не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від	25.10.2006 р.

у справі

№ 12/272 ( суддя Склярук О.І. )

за позовом

заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства праці та соціальної політики України, м.Київ

до відповідача: третя особа 1: третя особа 2:

Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області Міністерство фінансів України, м.Київ Державне казначейство України, м.Київ

про	стягнення заборгованості у сумі 5 910 000 грн. 00 коп. та пені у сумі 602 080 грн. 00 коп.

                                                             В С Т А Н О В И В:  

                                                                  

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2006 р. у справі №12/272    ( суддя Склярук О.І.) (з урахуванням ухвали від 07.11.2006р.) задоволено позов заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства праці та соціальної політики України, м.Київ, до Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області.   

          

Стягнено з Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області, на користь Міністерства праці та соціальної політики України, м.Київ, Державного казначейства України, м.Київ, заборгованість по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 5 910 000 грн. та пеню у сумі 602 080 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Державне підприємство „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування  рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені.

В обгрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що при стягненні пені у розмірі 602 080 грн. 00 коп., господарським судом не враховано та не перевірено те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Судом не перевірено порядок правильності нарахування пені. Сума пені позивачем нарахована за період з лютого 2005 року по березень 2006 року включно, тобто за 13 місяців, тим самим порушаючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відповідач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в частині стягнення пені у розмірі 602 080 грн. 00 коп.

Представники прокуратури у засіданні апеляційного суду зазначили, що вважають рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. В обгрунтування своїх доводів прокуратура посилається на вимоги ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Також прокуратура посилається на те, що у відповідності зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику у строк та у порядку, що встановлені договором. Крім того, п. 9.3 договору №10 від 22.10.2004р. передбачено, що у разі несвоєчасного повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочки, але не більше річної ставки Національного банку України. Прокуратура просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач, Міністерство праці та соціальної політики України, м.Київ, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до вимог законодавства. Позивач зазначає, що згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до п. 9.3 Договору від 22.10.2004р. №10, укладеного між Мінпраці та Державним підприємством „Артемвугілля”, у разі несвоєчасного повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочки, але не більше річної ставки Національного банку України. Позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.   

Треті особи, Міністерство фінансів України, м.Київ, та Державне казначейство України, м.Київ, відзиви на апеляційну скаргу не надали, їх представники в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час слухання справи, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень 20.11.2006 р.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Між позивачем, Міністерством праці та соціальної політики України, м.Київ (позикодавець), та відповідачем, Державним підприємством „Артемвугілля”, м.Горлівка (позичальник), було підписано договір №10 від 22.10.2004р. безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованість із виплати заробітної плати.

Відповідно до п. 3 договору №10 від 22.10.2004р. сума позики становить          14 200 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5 договору строк надання позики позичальнику становить 3 роки, з моменту переказу грошей позикодавцем на рахунок позичальника, відкритий в органі Державного казначейства.

На виконання умов договору Міністерством праці та соціальної політики України платіжним дорученням №13 від 22.10.2004р. перерахувало Державному підприємству „Артемвугілля” безвідсоткову цільову бюджетну позику у сумі 14 200 000 грн. 00 коп.

Після підписання договору №10 від 22.10.2004р. сторони за договором підписали графік погашення позики. З графіку погашення позики вбачається, що Позичальник зобов’язується погашати позику, одержану згідно з Договором №10 від 22.10.2004р., щомісячно, починаючи з 06.01.2005р. по 07.12.2007р. у розмірі 394 00 грн. 00 коп.

Згідно розділів 5, 6 відповідач зобов’язаний здійснювати повернення позички щомісячно починаючи з 1 січня 2005 року рівними частками згідно графіку її повернення, викладеному в додатку № 2 , що є невід'ємною частиною договору  (п.6.2. договору).

Відповідно до графіку погашення позики станом на 01.04.2006р. Державне підприємство „Артемвугілля” повинно було погасити позику, одержану на підставі договору №10 від 22.10.2004р. у сумі 5 910 000 грн. 00 коп.  

Згідно п.9.3. договору у разі несвоєчасного повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,01 % від загальної суми отриманих коштів за кожний день  прострочки, але не більше річної облікової ставки  НБУ.

Міністерство праці та соціальної політики України нарахувало Державному підприємству „Артемвугілля” пеню за несвоєчасне повернення коштів у сумі 602 080 грн. 00 коп. за 424 дні прострочення виплат, згідно графіку погашення з 28.02.2005р. по 31.03.2006р.

Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства праці та соціальної політики України, м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області, на користь Міністерства праці та соціальної політики України заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 5 910 000 грн. та пені у сумі 602 080 грн. 00 коп. Господарським судом задоволені позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Державне підприємство „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування  рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені у розмірі 602 080 грн. 00 коп.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по справі №12/272 від 25.10.2006р. (з урахуванням ухвали від 07.11.2006р.), яким задоволені позовні вимоги відповідає вимогам норм матеріального права та фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно до ст. ст. 20, 47 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 26.08.1999р., Міністерство фінансів України розробляє основні напрями державної фінансової політики, здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету України, а також контроль за додержанням бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 109-3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” спрямування  коштів, які надходять від приватизації державного майна понад обсяги, визначені статтею 26 цього Закону, зокрема  на умовах повернення підприємствам державної форми власності для погашення заборгованості із заробітної плати,  яка утворилася станом на 1 січня 2004 року та не погашена на  момент введення  в дію  Закону  України від 17 червня 2004 року "Про внесення змін до Закону України  "Про  Державний  бюджет України на 2004 рік".

Згідно п. 17 Порядку перерахування та використання коштів державного бюджету від приватизації державного майна понад обсяги, визначені статтею 26 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, на погашення заборгованості із заробітної плати на умовах безвідсоткових бюджетних позичок підприємствам державної власності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної политики України та Міністерства фінансів України, Мінпраці України спільно з відповідними органами, до сфери управління яких відносяться позичальники, є відповідальними за несвоєчасне вжиття заходів щодо повернення позик у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник  зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі,  визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

  Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти  днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

              Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечь.

Судова колегія вважає, що прокурор довів у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтованості позовних вимог.

 Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги прокурора та позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості 5 910 000 грн. 00 коп. є такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідач, в апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в частині стягнення пені у розмірі 602 080 грн. 00 коп.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення пені у розмірі 602 080 грн. 00 коп. відповідає вимогам норм матеріального права та фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Пунктом 9.3 договору №10 від 22.10.2004р. передбачено, що у разі несвоєчасного повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочки, але не більше річної ставки Національного банку України.

Судова колегія з огляду на викладене, та враховуючи те, що відповідачем не було заявлене клопотання щодо застосування строку позовної давності, вважає, що господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 602 080 грн. 00 коп.

Судова колегія вважає, що висновок господарського суду, що позивач здійснив розрахунок пені виходячи з просторочення сплати кожної суми тільки на один місяць, є помилковим, і тому його слід виключити з мотивувальної частини рішення. Однак, цей помилковий висновок не призвів до прийняття неправильного судового рішення.  

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку, що прокурор та позивач обґрунтували свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 5 910 000 грн. 00 коп. та пені у сумі 602 080 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства праці та соціальної політики України, м.Київ, до Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка, про стягнення з відповідача заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 5 910 000 грн. 00 коп. та пені у сумі         602 080 грн. 00 коп., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.  

З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не є підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються  вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

                                                    П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2006 р. у справі №12/272   (з урахуванням ухвали від 07.11.2006р.)  ( суддя Склярук О.І. ) –залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2006 р. у справі №12/272 –залишити без задоволення.                                                                                                                                                                      

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

          Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за  згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Головуючий          Старовойтова  Г.Я.

Судді:          Волков  Р.В.

          Калантай  М.В.

          

          Надруковано: 9 прим.

          2. - прокурору

          1. позивачу

          1. відповідачу

          2. третім особам

          1 у справу

          2 ДАГС