АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/13845/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1329/14 Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І.

Доповідач Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.,

суддів: Дряниці Ю.В., Бутенко С.Б.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1, представника позивача Бондаренка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2014 року

по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4

В обґрунтування позову зазначалося, що відповідачі користуються послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак сплату за надані послуги здійснюють частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 01 жовтня 2002 року по 01 січня 2014 року склала 1 048,66 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2014 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2002 року по 01 січня 2014 року у сумі 1 048,66 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати у справі у вигляді судового збору у сумі 229,40 грн., тобто по 76,46 грн. з кожного.

ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що позивач на виконав обов'язку щодо направлення йому договору, та не повідомляв його про кількість та якість наданих послуг.

Вважає, що розрахунки заборгованості здійснені неправомірно, оскільки не враховують переплати у розмірі 142,74 грн., утвореної за 2010- 2014 роки.

Крім того, вказує, що районний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, а також використав норму статті 625 ЦК України у зворотному часі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання та перебувають у фактичних договірних відносинах з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» по наданню послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписом статті 25 вказаного закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Встановлено, що відповідачі свої зобов'язання по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання належним чином не виконували, тому за ними за період з 01 жовтня 2002 року по 01 січня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 499,00 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком /а.с.50-54/.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь ПОКВПТГ «Полтавтеплоенерго» заборгованості по оплаті послуг теплопостачання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з неналежного виконання відповідачами відповідного обов'язку.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо безпідставного задоволення позовних вимог в силу відсутності договору із теплопостачальною організацією.

За змістом ст.1 Закону України «Про житлово-комунальну послуги» відповідачі є фізичними особами, які отримують житлово-комунальні послуги, тобто споживачами, а тому перебувають із підприємством у фактичних договірних відносинах.

При цьому, як вбачається зі статті 24 Закону України «Про теплопостачання», своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є обов'язком споживача.

Таким чином, одержання житлово-комунальних послуг є правом, а не обов'язком споживача, який може відмовитися від такої послуги. Відповідачі не ініціювали укладення договору на відпуск теплової енергії, однак і не виявляли волі на припинення теплопостачання до належного їм об'єкта споживання, тому мають оплатити отримані послуги у повній мірі.

Доводи апеляційної скарги в частині незастосування районним судом до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності також є неспроможними. Відповідна заява відповідачів була предметом дослідження в суді першої інстанції, та у її задоволенні обґрунтовано відмовлено, з підстав того, що споживачі вчиняли дії на визнання свого боргу, часткового його сплачуючи, та тим самим переривали перебіг позовної давності.

З урахуванням викладеного, не мають значення і доводи щодо наявних у 2010-2014 роках переплат на суму 142,74 грн., оскільки відповідні кошти спрямовувалися на оплату боргу, який у супереч переконанню ОСОБА_1 у процесуальному аспекті не погашено.

Разом із тим, стягуючи з відповідачів на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив із того, що відповідне відшкодування матеріальних витрат кредитора передбачене статтею 625 ЦК України.

Однак відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Зі змісту п.п.1,4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України слідує, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, позивач має право на відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, лише з 01 січня 2004 року, тоді як відповідні плати нараховані з листопада 2002 року.

Отже на користь підприємства належить стягнути три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 101,94 грн. та 430,16 інфляційних витрат.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку, виходячи з наступного.

Як передбачено положеннями ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно з вимогами ст.540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Крім того, ст.541 ЦК України передбачає, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Таким чином, на підставі наведених норм права, виходячи з рівності часток відповідачів у праві спільної власності, колегія суддів вважає, що відповідачі мають нести відповідальність за виниклу у них перед позивачем заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в дольовому порядку, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, - по 1/3 кожний.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості та способу її стягнення прийнято на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення районного суду у вказаній частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2014 року - змінити в частині розміру заборгованості та способу стягнення, зменшивши суму заборгованості з 1 048,66 грн. до 1 031,1 грн., яку стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках, а саме, з кожного по 343,7 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ С.Б. Бутенко

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук