донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

09.01.2007 р.                                                                                      справа №19/292

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Калантай  М.В.

суддів

Волкова Р.В., Запорощенка  М.Д.,

при секретареві судового засідання

Абдулазізова О.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:

Проценко О.І.- по Дов. №01-03/11 від 09.01.06р.,

від відповідача:

Резніков Г.В. - по Дов. б/н від 09.01.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

на постанову  господарського суду

Донецької області

від	08.11.2006 року

по справі

№19/292 (Дучал Н.М.)

за позовом

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерклуб" м.Донецьк

про	Стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005році в сумі 6680грн.00коп. та пені в сумі 304грн.61коп

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2006р.  у справі №19/292, ухваленою суддею Дучал Н.М., у задоволені позовних вимоги адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк          ( далі –Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерклуб” м.Донецьк  (далі – Товариство) про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування  інвалідів у 2005році в сумі 6680грн.00коп. та суми пені нарахованої на повну суму недоїмки  за  146 днів у розмірі 304грн.61коп. відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована недоведеністю позовних вимог, а саме на те, що відповідачем визнано штраф в сумі 3340грн.00коп. та пеня в частині 152грн.30коп., застосовані у відповідності до  ст.ст.19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.91р. ( далі —Закон України №875-ХІІ від 21.03.91р.), їх сплатою, в решті позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв”язку з перевищенням та необгрунтованністю.

Позивач, Фонд, не погоджуючись з постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2006р., звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду де поставлено питання про скасування зазначеного судового акту, так як вважає, що судовий акт  прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.  

В обгрунтуванні заявлених вимог скаржник зазначає, що у звітному періоді відповідачем не було виконано згаданий норматив шляхом працевлаштування інвалідів у необхідній кількості. Крім того, на думку скаржника, судом попередньої інстанції не надано належної оцінки документам наданим Фондом стосовно не вжиття  Товариством заходів по створенню робочих місць для інвалідів, та помилковими є  твердження стосовно встановленого розміру адміністративно-господарських санкцій за не створення робочого місця інваліда, відмінного від зазначеного у  Законі України №875-ХІІ від 21.03.91р.

          В судовому засіданні повноважні представники сторін,  висловилися на підтримку  своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встановив наступне:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, поданим за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Предметом поданого адміністративним позову є стягнення з Товариства сум несплачених штрафних санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році, застосованих  на підставі Закону України  №875-ХІІ від 21.03.91р.   

Господарський суд Донецької області здійснив правосуддя та вирішив питання щодо підвідомчості та підсудності даного спору, керуючись правилами КАС України.

Судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду вважає, що такий висновок господарського суду суперечить чинному  законодавству з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про  Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та підпорядковується йому.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Відповідно до показників статистичної звітності форми № 10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих  на підприємстві відповідача у 2005 році становила 15 осіб, з урахуванням вказаних даних та вимог ст..19 Закону України №875-ХІІ від 21.03.91р. норматив робочих місць для інвалідів становить 1 робоче місце, фактично на підприємстві інвалід не працював.

Як вбачається з матеріалів справи протягом 2005 року відповідач не повідомляв належним чином органи працевлаштування про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, Товариство  не надало доказів того, що у 2005 році розробляло заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і включало їх до колективного договору.

Невжиття відповідних заходів щодо створення робочого місця для інваліда підтверджується представленими позивачем документами по справі, та не спростовані жодним доказом відповідача.

На підставі ст. 20 Закону України №875-ХІІ від 21.03.91р.  та даних звітності за Ф№10-ПІ Фондом нарахована сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця, яка складає 6680грн.00коп. Відповідачем станом на 07 вересня 2006р. штрафні санкції несплачені, тому на підставі п.2 цієї статті порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Враховуюче наведене сума пені складає 304грн.61коп.                     

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2006р.  у справі №19/292 у задоволені позовних вимог Фонду до Товариства про стягнення 6984грн.61коп. суми  відмовлено. Рішення суду ґрунтувалось на визнанні  та сплаті відповідачем  штрафу в сумі 3340грн.00коп. та пені в розмірі 152грн.30коп., застосованих та нарахованих на підставі ст.20 Закону України  №875-ХІІ від 21.03.91р., що підтверджується наданим платіжним дорученням №247 від 05.10.2006року про перерахування зазначених коштів,  та перевищенням й необґрунтованістю в решті суми вимоги.

Безпідставними є посилання  Фонду в апеляційній скарзі на невірність встановленого господарським судом  розміру адміністративно-господарських санкцій за не створення робочого місця інваліда, так як ст.20 Закону України  №875-ХІІ від 21.03.91р.  визначено розмір штрафних санкцій за робоче місце не зайняте інвалідом для  установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб включно, а саме: в розмірі половини середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( об”єднання), у відповідній установі, організації.

Разом з тим, відповідно ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом  встановлений  інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.І ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи  бездіяльності.

Частинами 3 та 4 ст. 50 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України.

Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.

Частиною 4 ст. 50 КАС України встановлено перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом

ТОВ „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк  не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 вказаної  статті. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і п.5 названої статті.

В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо стягнення штрафних санкцій та пені, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, постанова  місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження по справі – закриттю  на підставі п.п.1 п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 157, 160, ст.ст. 167, 196, п.4 ст. 198, п. 4 ст. 202, п.4 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області  від 08.11.2006р. по справі № 19/292 – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2006р. по справі                № 19/292 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерклуб” м.Донецьк   про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування  інвалідів у 2005році в сумі 6680грн.00коп. та суми пені нарахованої на повну суму недоїмки  за  146 днів у розмірі 304грн.61коп. – скасувати.

          Провадження по справі № 19/292 -  закрити.

          Ухвала  суду  апеляційної  інстанції  за  наслідками  перегляду,  набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала  виготовлена в повному обсязі 11.01.07р.

Головуючий:          М.В.  Калантай

Судді:           Р.В.  Волков

          М.Д.  Запорощенко

          

          Надруковано:  6 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          2 –ДАГС

                                                                                                                                                 1 - ГСДО