донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
09.01.2007 р. справа №33/291а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Волкова Р.В., Калантай М.В., |
при секретареві судового засідання | Шуть Д.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Шилов В.О. –юрист, за дов. №б/н від 26.10.2006р., Клевжиц Ю.Г. –юрист, за дов. №б/н від 26.10.2006р. |
від відповідача: | Маджа Ю.А. –нач. юридичного відділу, за дов. №119/06 від 05.01.2007р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | закритого акціонерного товариства „АРК-96”, м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 31.10.2006 р. |
у справі | № 33/291а ( суддя Новікова Р.Г. ) |
за позовом: | закритого акціонерного товариства „АРК-96”, м.Донецьк |
до відповідача: | Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька |
про | визнання недійсним рішення №158/2 від 02.08.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного Фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 31.10.2006 р. у справі № 33/291а ( суддя Новікова Р.Г. ) відмовлено у задоволені позовних вимог закритого акціонерного товариства „АРК-96”, м.Донецьк, до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька, про визнання недійсним Рішення №158/2 від 02.08.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного Фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, закрите акціонерне товариство „АРК-96”, м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови та прийняття нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” суб’єкти малого підприємництва не є платниками збору на державне пенсійне страхування, тому не зобов’язані сплачувати страховий внесок. Крім того, сплата внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування суб’єктами підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування за спірний період, не була врегульована на законодавчому рівні. Позивач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька, відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в засіданні суду зазначив, що вважає постанову господарського суду законною та обгрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до п. п. 2 п. 8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІV передбачено, що фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податок), сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІV та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач просить залишити постанову господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Управлінням Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька проведена планова перевірка правильності обчислення повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та з питань достовірності наданих відомостей про фізичних осіб щодо персоніфікованого обліку з 01.06.2001р. по 01.06.2006р. закритого акціонерного товариства “АРК-96” м. Донецьк, про що складено акт №166 від 31.07.2006р.
Відповідно до висновку акту планової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ЗАТ “АРК-96” №166 від 31.07.2006р., встановлені порушення підприємством вимоги п. „б” п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ в наслідок чого донараховано податкового зобов’язання на загальну суму 129 грн. 12 коп.; донараховано ФОП по ставці 32% на загальну суму 252 146 грн. 83 коп.; порушено вимоги п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. у частині повноти та своєчасності обчислення страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування у 2004 році. Донараховано страхові внески на загальну суму 80 877 грн. 59 коп.; порушено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. у частині повноти та своєчасності обчислення сум фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески. Донараховано ФОП по ставці 31,8% на загальну суму 599 грн. 36 коп.
Рішенням №158/2 від 02.08.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного Фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків на підставі акту документальної перевірки №166 від 31.07.2006р., якою виявлені порушення п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” підприємству донараховано страхові внески у розмірі 80 877 грн. 58 коп., та на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. до підприємства застосовані фінансові санкції у розмірі 53 662 грн. 80 коп.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині донарахування страхових внесків за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. в розмірі 80 686 грн. 99 коп. закрите акціонерне товариство “АРК-96” звернулось до керівника відповідача із апеляцією на акт планової перевірки (супровідний лист №479 від 11.08.2006р.; апеляція до акту планової перевірки УПФУ в Київському районі м. Донецька №479 твід 11.08.2006р.)
Листом №6936/06 від 15.08.2006р. відповідач повідомив позивача про свою незгоду із запереченнями підприємства та наполягав на правомірності висновків, викладених в акті №166 від 31.07.2006р. та рішенні №158/2 від 02.08.2006р.
Позивач, закрите акціонерне товариство „АРК-96”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька №158/2 від 02.08.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування відповідачем сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків. Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду від 31.10.2006 р. у справі №33/291а відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи у розрахунках сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень –грудень 2004р. позивач визначав лише суму зобов'язання зі сплати страхових внесків за ставками 1% - 5%. Відповідачем донараховано страхові внески за ставкою 32% (32,3%, 31,8%) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. в розмірі 80 686 грн. 99 коп. та 190 грн. 59 коп. за квітень 2006р.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2004 р. регулюються нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р.
Згідно ст. 18 зазначеного Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Діючим законодавством не передбачено встановлення пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Підпунктом 7 пункту 14 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень зазначеного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998 р. ( п. 3, п. 4 Указу ) передбачено, що суб’єкти малого підприємництва мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, а також встановлені ставки єдиного податку, визначено базу та об’єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку.
За приписами пункту 6 вищенаведеного Указу суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. є нормативним актом, який регулює податкові правовідносини та не регулює відносини, що виникають між суб’єктами у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
За приписами ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше та кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону.
Пунктом 1 статті 14 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичні та фізичні особи на умовах трудового договору або на інших умовах. передбачених законодавством, або за договорами цивільно –правового характеру для осіб, зазначених у п. п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.
Зазначені страхувальники є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32,3% суми фактичних витрат на оплату праці та 4% - від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів.
Згідно ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом і не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Підпунктом 7 пункту 14 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень зазначеного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
До теперішнього часу відповідні зміни в законодавство про спрощену систему оподаткування не внесені.
Відповідно до п. 17 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування”, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 р.
Статтею 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. п. 3 ст. 1 вказаного Закону, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу.
Крім того, пунктом 5 статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють господарські операції.
Аналізуючи наведені вище норми Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, можна зробити висновок, що обов’язковість сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування не пов’язується із статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, стаття 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998 р. встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування суб’єкта підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. не має пріоритетного значення стосовно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003р., оскільки це суперечить конституційному принципу верховенства права.
З огляду на вищенаведене, висновок господарського суду, що позивач є платником страхових внесків та зобов’язаний нараховувати та сплачувати страхові внески відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є обгрунтованим.
У відповідності до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків органам Пенсійного Фонду надано право накладати штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення №158/2 від 02.08.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного Фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Верховний суд України у постанові від 21.11.2006р. по справі за позовом дочірнього підприємства „Будгідроремонт” науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „Кварц” до Управління Пенсійного Фонду України в м.Авдіївці Донецької області, про визнання недійсними рішень ПФУ, зазначив, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова колегія вважає, що відповідач належним чином довів правомірність свого рішення та те, що він діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З наведеного вище вбачається, що позивач, закрите акціонерне товариство „АРК-96”, м.Донецьк, не довів у розумінні статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтування позовних вимог та апеляційної скарги.
З урахуванням приписів Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”, Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення №158/2 від 02.08.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного Фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-
УХВАЛИЛА:
Постанову господарського суду Донецької області від 31.10.2006 р. у справі №33/291а ( суддя Новікова Р.Г. ) - залишити без змін.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „АРК-96”, м.Донецьк, на постанову господарського суду Донецької області від 31.10.2006 р. у справі №33/291а –залишити без задоволення.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 11.01.2007 року.
Головуючий: Г.Я. Старовойтова
Судді: Р.В. Волков
М.В. Калантай
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС