Справа № 2-204/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

02 грудня 2008 року  Самарський районний  суд м. Дніпропетровська у складі:

                       головуючої судді                                             Петешенковій М.Ю.

                             при секретарі                                                   Ніколайчук О.М.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовомОСОБА_1до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”  про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на ½ частину будинку, та відшкодування моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

18 січня 2007 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернуласяОСОБА_1. з позовною заявою до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на ½ частину будинку, посилаючись на те, що після смерті брата ОСОБА_1 який            померНОМЕР_1 року, вона звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту. Під час оформлення документів вона дізналася про наявність ще одного спадкоємця, а саме сина спадкодавця ОСОБА_1, якому було видано додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивач вважала, що відповідач повинен бути усунутий від права на спадкування, а надане додаткове свідоцтво підлягає скасуванню.

15 лютого 2007 року позивач доповнила позовні вимоги та просила усунути ОСОБА_1 від права на спадкування обов”язкової частки (1/2 частки, яка б належала йому за законом) після смерті його батька ОСОБА_1 який померНОМЕР_1 року, визнати недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в частині визначення часток домоволодіння, що підлягає спадкуваннюОСОБА_1. та визнати за нею право власності на ½ частку домоволодіння АДРЕСА_1

25 квітня 2007 рокуОСОБА_1. звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, яка ухвалою суду відНОМЕР_1 року об”єднана в одне провадження з первісним позовом, посилаючись на такі обставини.

      16 січня 2007 року приблизно о 16 год. відповідач став дзвонити в двері, вимагаючи впустити його до квартири за адресою:АДРЕСА_1 де вона мешкає. Після того, як вона відчинила двері, відповідач, будучі в стані алкогольного сп”яніння, почав вимагати технічний паспорт та домову книгу на будинок, який залишився після смерті її брата. Відповідач кричав та розмахував руками. Вона стала прохати відповідача залишити її в покої та не тероризувати. На її прохання припинити протиправні дії, ЛОСОБА_1. не реагував. В той момент з”явилася ПОСОБА_1 яка запропонувала у добровільному порядку відповідачу залишити квартиру.            

Вона зазначає, що противоправні дії відповідача причинили їй моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивачОСОБА_1., представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач ЛОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що між ним та батьком ОСОБА_1 який померНОМЕР_1 року, завжди існували добрі стосунки. В 2002 році його батько захворів та починаючи з 2003 року  перебував в Дніпропетровському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів. Він зазначив, що його батько потребував допомоги, яку він по можливості йому надавав. Після смерті батька він звернувся до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, і як непрацездатний на момент відкриття спадщини отримав половину спадкового майна. Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заявлені вимоги не визнав, при цьому пояснив, що  16 січня 2007 року він домовився про зустріч з позивачемОСОБА_1., який повідомив про реєстрацію ним права власності на будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину та просив надати йому технічний паспорт на будинок. Ніяких протиправних дій він не чинив. При цьому він зазначив, що позивач кричала та відмовила у наданні йому технічного паспорту на будинок. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.         

      Представник третьої особи: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи з проханням розглядати справу без участі її представника (а.с. 34).

      В судове засідання представник третьої особи Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі (а.с. 143).

      Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

      Зазначені правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

  В судовому засіданні встановлено, що будинокАДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 998 кв.м, на підставі свідоцтва про право приватної власності від 30 серпня 1963 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Придніпровської міської ради депутатів трудящих відНОМЕР_1а зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ 28 вересня 1963 року в книзі, належав ОСОБА_1, яка померлаНОМЕР_1 року.  Після смерті матері, її спадкоємцем згідно заповіту, посвідченого 20 вересня 1994 року Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, був ОСОБА_1, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. а.с. 6, 92, 97).

  03 квітня 2003 року ОСОБА_1 склав заповіт на ім”я сестриОСОБА_1. на все належне йому майно. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с. 91).

25 квітня 2006 року помер її брат ОСОБА_1, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серіїНОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1(актовий запис №НОМЕР_1 (а.с. 7).

Після смерті братаОСОБА_1. 05 вересня 2006 року звернулася до Восьмої дніпропетровської нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. 10 листопада 2006 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ¼ частину домоволодіння, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Ярової, буд. 29, а ¼ частина даного домоволодіння, згідно ст. 1241 ЦК України, залишалася відкритою за ОСОБА_1. (а.с. 98).

Після смерті батька ОСОБА_1 його син ЛОСОБА_1. 15 серпня 2006 року звернувся до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із відповідною та 14 листопада 2006 року Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на ¼ частину домоволодіння за адресоюАДРЕСА_1(а.с. а.с. 19, 100).   

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

В силу ч 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов”язкова частка).   

Що стосується доводів позивачаОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_1 з приводу того, що ЛОСОБА_1. отримав довідку про інвалідність через місяць після смерті спадкодавця на підставі проведення первинного огляду 22 травня 2006 року, яка має тимчасовий характер і не свідчить про непрацездатність відповідача, а значить він не може вважатися таким, що має право на обов”язкову частку, оскільки на момент відкриття спадщини не був інвалідом, то ці обставини не можуть свідчити про відсутність у відповідача права на обов”язкову частку, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.  

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України, яка встановлює строк прийняття спадщини шість місяців та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов”язкову частку у спадщині.

Відповідно до ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають права  на обов”язкову частку у спадщині.  

Суд вважає, що не може бути підставою для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування і саме той факт, що на момент смерті спадкодавця відповідач не мав довідку про інвалідність з датою її видачі не пізніше дати смерті спадкодавця, оскільки як було встановлено судом пошкодження здоров”я відповідача відбулося за довго до смерті спадкодавця, що підтверджується виписками із історії хвороби Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 6 (а.с. 52), за яких відповідач не мав можливість звернутися одразу до комісії для отримання належної довідки, а звернувся через деякий час, а саме 12 травня 2006 року, що підтверджується листом Обласного центру медико-соціальної експертизи відНОМЕР_1(а.с. 151). 

      Суд також не приймає до уваги доводи позивача, представника позивача про те, що відповідач за життя батька, який через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, ухилявся від надання йому будь-якої допомоги та відноситься до них критично.

Враховуючи наведені норми, співвідношуючи їх зі встановленим в засіданні обставинами, суд доходить висновку про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_1залишився один спадкоємець за законом його син ЛОСОБА_1., який має право на обов”язкову частку, оскільки є інвалідом 2 групи, але спадщина заповідана сестріОСОБА_1.

Суд вважає, що незалежно від заповіту, ЛОСОБА_1. має спадкувати за правом на обов”язкову частку, який може здійснюватися разом із спадкуванням за заповітом. При цьому права відповідача не повинні погіршуватися порівняно з правами спадкоємців за законом, коли спадкування одночасно здійснюватиметься і за законом і за заповітом.  

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлена, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом було видано відповідачу, який мав право на спадкування за правом на обов”язкову частку, підстав для визнання виданого додаткового свідоцтва недійсним не має. Також відсутні підстави для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у судовому порядку не було визнано частково недійсним заповіт.

      Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

      У  п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику в справах щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, роз”яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 

      В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі являються спадкоємцями, що закликалися до спадкування, між якими не було досягнуто згоди щодо оформлення спадкових прав. 

      Ці обставини підтвердженні поясненнями самих сторін, показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_1, ОСОБА_1., ОСОБА_1, які показали, що у позивачки існують з відповідачем неприязні відносини з приводу оформлення спадкових прав.

            З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася до Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області щодо протиправних дій відповідача.

Листом Самарського РВ ДМУ УМВС України Дніпропетровської області від 26 січня 2007 р. у порушенні кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 296, ст. 129  КК у відношенні ОСОБА_1 було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. (а.с. 71). 

      Доводи позивача з приводу протиправних дій з боку відповідача, суд не може вважати такими, що відповідають дійсності та відноситься до них критично, оскільки належні докази в підтвердження викладених обставин, суду не були надані.

      Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_1, ОСОБА_1.,ОСОБА_1, оскільки вони не були свідками події 16 січня 2007 р.

            За відсутністю доказів спричинення діями відповідача моральної шкоди, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди.  

              Судом роз”яснювались позивачу, представнику позивача положення ст.ст. 10, 11, 18, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

            Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних заяв, у зв”язку з тим, що позивач та представник позивача не довели ті обставини, на які вони посилалися як на підставу заявлених вимог.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 16, 1167, 1217, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст. 1241, ч. 1 ст. 1270, ч. 3 ст. 1235, ст. 1301, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 169, 209, 213-215 Цивільного-процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

              В задоволенні позовної заявиОСОБА_1до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на ½ частину будинку, та позовної заявиОСОБА_1до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

             Головуючий суддя:                                                           М.Ю. Петешенкова