8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/951/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Апанасенко Н. В. (довіреність № 50 від 20.05.2013),

від відповідача: Клиновського Д. В. (довіреність № 218/10/10-013 від 09.01.2014, працює: начальник юридичного відділу),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод» (далі - Позивач або ПрАТ «Луганський патронний завод») до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Відповідач або СДПІ ОВП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року ПрАт «Луганський патронний завод» (уточнюючий розрахунок від 06.12.2013 № 9078523483), на підставі чого складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 17.01.2014 № 8/19-0/32201889.

06.02.2014 спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податку у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181901.

Позивач вважав, що винесене податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 № 0000181901 є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства та повинно бути скасовано.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду додаткові письмові пояснення, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (том 2, аркуші справи 7-9).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, надав суду письмові заперечення на позов (том 2, аркуші справи 10-12)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та відповідні їм правовідносини, та надавши оцінку доказам, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПрАТ «Луганський патронний завод» є юридичною особою, зареєстрований у виконавчому комітеті Луганської міської ради 11.10.2002 року (том 1, аркуші справи 26-27).

Відповідно до п.п. 20.1.6. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року ПрАт «Луганський патронний завод» (уточнюючий розрахунок від 06.12.2013 № 9078523483), на підставі чого складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 17.01.2014 № 8/19-0/32201889 (том 1, аркуші справи 8-10, 18-22).

Не погодившись з висновками перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення від 25.01.2014 № 112 (том 1, аркуші справи 11-12).

За результатами розгляду заперечення ПрАт «Луганський патронний завод» від 25.01.2014 № 112 позивачем винесено рішення від 03.02.2014 № 1326/10/28-05-47-01-01, яким вказане заперечення залишено без задоволення, висновки акту перевірки від 17.01.2014 № 8/19-0/32201889 залишено без змін (том 1, аркуші справи 13-16).

06.02.2014 спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податку у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181901 (том 1, аркуш справи 17).

Розглядаючи вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901, суд дійшов до наступного.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п.75.1.1.).

Зі змісту Акту камеральної перевірки від 17.01.2014 № 8/19-0/32201889 вбачається, що камеральну перевірку здійснено податковим органом на підставі п.200.10 ст.200 ПК України, в порядку ст.76 глави 8 розділу II ПК України.

Відповідно до ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральний перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки необов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 ПК України.

Згідно до п.200.10. ст.200 ПК України, на який посилаються в Акті перевіряючи в якості підстави для проведення перевірки, визначено, що податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Як вбачається з Акту камеральної перевірки від 17.01.2014 № 8/19-0/32201889, уточнюючий розрахунок №9078523483 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року подано ПрАТ «Луганський патронний завод» 06.12.2013 (том 1, аркуші справи 18-20).

Отже, податковий орган був вправі здійснити камеральну перевірку даних, заявлених у цій податковій декларації у строк до 07.01.2014.

Разом с тим, камеральна перевірка ПрАТ «Луганський патронний завод» була проведена 17.01.2014, тобто за межами передбаченого п.200.10. ст.200 ПК України строку проведення камеральної перевірки.

За результатами перевірки встановлено порушення абзацу а) пункту 200.4 ст.200 розділу V ПК України, а саме не підтверджена сплата ПрАТ«Луганський патронний завод» у попередньому та звітному податковому періоді податку на додану вартість постачальникам за отримані товари та послуги.

Відповідно до п.п.75.1.1. ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків

Згідно до ст.76 ПК України камеральний перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пункту 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України ( № 1492 від 25.11.2011 із змінами) «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Порядок), який діяв на момент подання декларації , до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

податкова декларація з податку на додану вартість;

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;

розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відповідно до пункту 4.6.4. вищевказаного Порядку передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно до пункту 4.6.5. Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3).

Значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Пунктом 201.6.ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних , затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» від 17.12.2012 за №1340, передбачено, що упровадження реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) обумовлене вимогами пункту 201.15 статті 201 розділу V ПК України.

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Отже, перевірка платіжних документів камеральною перевіркою не передбачена. За результатами камеральної перевірки контролюючий орган не виявив розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Тому висновок в Акті камеральної перевірки про те, що не підтверджена сплата ПрАТ «Луганський патронний завод» у попередньому та звітному податковому період податку на додану вартість постачальникам за отримані товари та послуги, є безпідставним.

Вказані обставини також підтверджуються наданими представником позивача первинними документами щодо фактично сплаченого податкового кредиту постачальникам у вересні 2013 року (том 1, аркуші справи 50-252).

Тобто, виходячи із законодавства України, камеральна перевірка передбачає вивчення даних вказаних у податковій декларації та їх співставлення і не ґрунтується на первинних документах контрагента

В Акті про результати камеральної перевірки відповідач вказав документи, що було їм вивчено при проведені перевірки, а саме: уточнюючий розрахунок від 06.12.2013 № 9078523483, податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року з урахуванням усіх наданих додатків до декларації, інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем Міндоходів (том 1, аркуші справи 18-22).

За результатами камеральної перевірки контролюючий орган не виявив розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1867026,00 грн. є не підтверджена первинними документами сплата ПрАТ «Луганський патронний завод» у попередньому та звітному податковому періоді податку на додану вартість постачальникам за отримані товари та послуги. Однак, відповідно до чинного законодавства України, первинні документі не є предметом розгляду при проведенні камеральної перевірки.

Аналізуючи норми чинного законодавства та надані сторонами докази на підтвердження тверджень у справі, суд дійшов висновку, що ПрАТ «Луганський патронний завод» не були порушені норми діючого законодавства України про бухгалтерський та податковий облік, в частині завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в уточнюючому розрахунку за жовтень 2013 року.

Так, відповідно до абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, суми, що підлягають поверненню платнику податку з бюджету були фактично сплачені ПрАТ «Луганський патронний завод», а надання документів щодо підтвердження цієї сплати ПК України та формою декларації не передбачено.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що винесення відповідачем у відношення позивача податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901, на підставі висновків щодо порушення позивачем норм діючого законодавства України про бухгалтерський та податковий облік, що нібито виразилось в завищенні суми бюджетного відшкодування, заявленого в уточнюючому розрахунку за жовтень 2013 року, є противоправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вимог ч.3 ст.2 КАС України, які визначені до рішень суб'єктів владних повноважень, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901 прийняте відповідачем у відношенні позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, із порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку повинні бути стягнуті з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000181901 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1867026,00 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 933513,00 грн. винесене у відношенні приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод» (91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Поштова, 1м, код ЄДРПОУ 32201889).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод» (91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Поштова, 1м, код ЄДРПОУ 32201889) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі до 28 квітня 2014 року.

Суддя А.А. Лагутін