УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/39/14-ц Головуючий у 1-й інст. Стратович О.В.

Категорія 48 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - дочок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, щомісячно, починаючи з 27.01.2014 року до досягнення старшої дитини повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, а далі - в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_3, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, щомісячно починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 до повноліття середньої дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6, після чого - в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 до повноліття найменшої дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5.

В обґрунтування позову зазначала, що 18.11.1995 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від даного шлюбу мають неповнолітніх дочок, які проживають разом з нею. Відповідач ухиляється від добровільного утримання дітей, працює провідником пасажирських вагонів станції Київ-Пасажирський південно-західної залізниці. На даний час угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Діти проживають разом з нею і знаходяться на її утриманні, однак їй важко матеріально утримувати дітей. Діти не є інвалідами та не страждають на тяжкі захворювання, інших дітей у відповідача немає, відповідач не є інвалідом та не страждає на тяжкі захворювання і може надавати матеріальну допомогу.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, суд не врахував що він не ухилявся від батьківських обов'язків, давав завжди гроші дружині на утримання дітей, на оплату навчання та проживання в гуртожитку старших двох дочок. Крім того, суд не взяв до уваги що він з позивачкою проживав і проживає разом, мають спільний сімейний бюджет, а остання умисно звільнилася з роботи не попередивши нікого з членів сім'ї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, (а.с.5,6,7) які знаходяться на утриманні позивачки.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються домовленістю між ними.

Судом встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо вирішення питання про матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України та роз'яснень викладених в п.17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно дост.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей: дочок - ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно взяв до уваги матеріальний стан як позивачки, так і відповідача, і з врахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України обґрунтовано стягнув з відповідача аліменти в розмірі 1/2 частини його заробітку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді