Справа № 596/2302/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" березня 2014 р. Гусятинський районний суд Тернопільської області
вскладі: головуючого Митражик Е.М.
за участю секретаря Стасюк О.Д.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, посилаючись на те, що з 26.10.1996 року по 17.06.2013 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі. Перебуваючи у шлюбі, вони придбали автомобіль ЗАЗ-110307 д/н НОМЕР_2 вартістю 35000 тисячі гривень та спільними зусиллями здійснили прибудову літньої кухні з кладочкою вартістю 15000., гараж вартістю 10000 грн., облаштували подвір"я бруківкою вартістю 15000 грн., провели капітальний ремонт приміщень вартістю 20000 грн. в домоволодінні по АДРЕСА_1. Просить поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з відповідача в її користь половини їхньої вартості, що складає 42 250,00 грн.
Позивач позов підтримала, просить задоволити.
Відповідач позовні вимоги визнає частково та пояснив, що транспортний засіб ЗАЗ-110307", реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску вони з позивачем дійсно придбавали разом, що є їх спільним майном подружжя та він згідний відшкодувати ОСОБА_1 його вартість. Стосовно решти позову, не визнає повністю та просить відмовити в його задоволенні. Посилається на те, що прибудову до літньої кухні, новий гараж, бруківку на подвір»ї та ремонт він з ОСОБА_1 допомогали робити його батькам, які купували усі будівельні матеріали. Позивач та він ніде не працювали, ОСОБА_1 доглядала за двома дітьми.
Дослідивши та оцінивши здобуті в судовому засіданні докази, суд встановив такі факти та визначив відповідно до них наступні правовідносини.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26 жовтня 1996 року в Гримайлівській селищній раді Гусятинського району Тернопільської області.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2013 року шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
Як видно із матеріалів справи та визнається сторонами, під час шлюбу подружжям було придбано автомобіль марки "ЗАЗ-110307", реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, що зареєстрований 09 жовтня 2007 року Чортківським МРЕВ ДАІ за відповідачем ОСОБА_2
У відповідності до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч.1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Отже, автомобіль марки "ЗАЗ-110307", реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В силу вимог ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №6180/13-22 від 10.01.2014 року Тернопільського відділення КНДІСЕ, ринкова вартість автомобіля марки "ЗАЗ-110307", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10.01.2014 року становить 18 094,25 грн.
Автомобіль зареєстровано на ОСОБА_2, який фактично ним користується, позивач посвідчення водія не отримувала та можливості здійснювати експлуатацію авто немає, що в судовому засіданні сторони підтвердили.
Оскільки транспортний засіб є неподільною річчю, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей сторін, які проживають разом з відповідачем, суд вважає, що автомобіль слід залишити у власності ОСОБА_2, стягнувши з останнього в користь позивача ОСОБА_1 ? частину його вартості, що складає 9 047,13 грн.
Стосовно решти позовних вимог, суд прийшов до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.
Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до копії інвентарної справи на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1, в якому проживали сторони під час шлюбу та ? частину витрати на добудови та ремонт якого просить стягнути ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 являються співвласниками даного домоволодіння по 1/5 частині кожен.
Згідно зведеного акту вартості споруд і будівель, складеного станом на 2002 рік, в об»єкти домоволодіння входили, в т.ч. дві літні кухні 1975 р.побудови, дві прибудови 1975 р. побудови та гараж 1978 р.
Позивач зареєстрована в АДРЕСА_2 з 25 жовтня 2003 року.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку(його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування свої затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати а ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок.
Будь-яких достатніх та належних доказів в обґрунтування своїх тверджень щодо здійснення нею спільно з відповідачем та понесення витрат на прибудову літньої кухні з кладочкою вартістю 15000., гаража вартістю 10000 грн., облаштування подвір"я бруківкою вартістю 15000 грн., проведення капітального ремонту приміщень вартістю 20000 грн. в домоволодінні по АДРЕСА_1, позивач суду не надала, в судовому засіданні їх не здобуто, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають. За проведення судової автотоварознавчої експертизи позивачка оплатила 588.00 грн., а також при поданні позовної заяви нею оплачено 229,40 грн. судового збору, які у відповідності до ст.ст.79, 86 та 88 ЦПК України підлягають стягненню в її користь із відповідача.
Не повністю сплачений ОСОБА_1 при поданні позову до суду в розмірі 193 грн. судовий збір, підлягає стягненню з неї в користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 218 ЦПК України, ст.ст.61,68,69,70,71 СК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 9 047( дев»ять тисяч сорок сім) гривень 13 копійок, що складає ? частину вартості автомобіля марки "ЗАЗ-110307", реєстраційний номер НОМЕР_2.
В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 193(сто дев»яносто три) гривні недоплаченого нею судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 229(двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок сплаченого нею судового збору та
588(п»ятсот вісімдесят вісім) гривень понесених витрат за судову автотоварознавчу експертизу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд з дня його проголошення.
Суддя-підпис
З оригіналом вірно:
Суддя Гусятинського районного суду Е.М.Митражик