Справа № 126/4791/13-ц Провадження № 22-ц/772/1283/2014Головуючий в суді першої інстанції:Рудь О. Г.

Категорія: 19 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Чорного В.І., Оніщука В.В.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 06 березня 2014 року у справі за позовом Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, третя особа: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про повернення транспортного засобу, -

встановила:

У грудні 2013 року Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у 2004 році інвалід війни І групи ОСОБА_3, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19 липня 2006 року № 999 та згідно з протоколом засідання колегії головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької області державної адміністрації від 20 вересня 2004 року № 21 безоплатно отримав автомобіль ЗАЗ - 11028, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.

Посилаючись на те, що автомобіль наданий інваліду у користування, після його смерті підлягає поверненню, позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 повернути Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації автомобіль ЗАЗ - 11028, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, у повній комплектації, який був виданий ОСОБА_3 безоплатно та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 06 березня 2014 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача Комісарчук М.І. та третьої особи Жученко Т.П. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання вдруге не з'явилася без поважних причин, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе справу розглянути у її відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника та третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до суду із зазначеними вимогами.

Крім цього, позивачем не надано доказів щодо безумовного повернення транспортного засобу відповідачем ОСОБА_2.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не можна.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким вимогам рішення суду не відповідає

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав,

якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи та не дав належну оцінку зібраним у справі доказам, а тому дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, через сплив строку позовної давності.

Установлено, що у 2004 році інвалід війни І групи ОСОБА_3, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19 липня 2006 року № 999 та згідно з протоколом засідання колегії головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької області державної адміністрації від 20 вересня 2004 року № 21, безоплатно отримав автомобіль ЗАЗ - 11028, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

Заявою - зобов'язанням від 21 вересня 2004 року ОСОБА_3 було повідомлено, що транспортний засіб видається для його користування і являється державним майном (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.

Листом від 11 листопада 2009 року № 3191 управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області просило повідомити ОСОБА_2 у термін до 01 грудня 2009 року про прийняте рішення щодо можливості сплатити до спеціального фонду державного бюджету вартість одержаного автомобіля з урахуванням ступеня зношення (а.с. 8).

Заявою від 30 травня 2012 року ОСОБА_2 повідомила про те, що не погоджується сплатити залишкову вартість автомобіля (а.с. 63).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 повідомила позивача про відмову сплати залишкової вартості автомобіля 30 травня 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що строк звернення до суду із зазначеними вимогами позивачем не пропущений.

Відповідно до довідки № 211708 відповідач ОСОБА_2 являється інвалідом третьої групи загального захворювання (а.с. 44).

Транспортні засоби за відповідачем ОСОБА_2 не зареєстровано, що підтверджується довідкою виданою управлінням праці та соціального захисту населення Бершадської РДА та центром надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Бершадського та Чечельницького районів (а.с. 49).

Відповідно до п. 16 постанови КМУ «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» № 999 від 19 липня 2006 року після смерті інваліда автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

- мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті;

- був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Отже, автомобіль після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї за наявності зазначених трьох умов у сукупності.

Відповідно до п. 3 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999: підставною для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього порядку та висновок обласної медико-соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього порядку.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, що відповідач не надала доказів того, що вона входить до кола осіб, які відповідно до п. 16 постанови КМУ «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» № 999 від 19 липня 2006 року мають право на залишення автомобіля після смерті інваліда.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації необхідно стягнути 351, 20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 06 березня 2014 року скасувати.

Позов Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити.

Повернути Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації автомобіль ЗАЗ - 11028, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, у повній комплектації, який був виданий ОСОБА_3 безоплатно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації сплачений судовий збір в сумі 351, 20 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ В.В. Оніщук

З оригіналом вірно: