Справа № 569/16503/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Кучиної Н.Г.

при секретарі - Цимбалюк А.І.

з участю

представника позивача - Левченко О.Ю.

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ « Укрсиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк» та виселення,

встановив:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», до ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в розмірі 442 728,92 грн. та судові витрати в сумі 3441 грн.

Ухвалою суду від 12 грудня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача було залучено ПАТ « Укрсиббанк» ( а.с. 152)

В позовній заяві зазначається, що відповідачем умови договору № 11365308000 від 26 червня 2008 року, який укладений між АКІБ « Укрсиббанк», який змінив назву на ПАТ « Укрсиббанк» та позичальником ОСОБА_2, за яким остання отримала споживчий кредит в сумі 48 000 доларів США , терміном користування кредитом по 25 червня 2018 року, з платою за користування кредитом 15 % річних та вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 1049, 1050, 1054 ЦПК України не виконувались, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, що станом на день подачі позову до суду становить 442 728,92 грн., та складається із 322 908,81 грн. - заборгованості за кредитом, 119 820, 11 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, згідно доданого розрахунку.

В забезпечення усіх грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11365308000 від 26 червня 2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» який змінив назву на ПАТ «УКРСИББАНК» та позичальником ОСОБА_2 26.06.2008 року було укладено Договір іпотеки № 30533/2, посвідчений 26.06.2008 року ОСОБА_8 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за реєстровим номером 3780 предметом якого є: квартира загальною площею 66.4 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

До початку розгляду справи по суті, позивач подав заяву про зміну предмету позову та просить суд: в рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 442 728 грн. 92 коп. за договором про надання споживчого кредиту № 11365308000 від 26 червня 2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк», як правонаступника ПАТ « УКРСИББАНК», припинити право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, в тому числі право володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки, припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, виселити з квартири АДРЕСА_1 іпотекодавця та всіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною адресою та стягнути судовий збір ( а.с.74-80)

Ухвалою суду від 04 квітня 2014року позовну вимогу про зобов'язання реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області здійснити державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду.( а.с.205)

У письмових заперечення відповідача на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що ПАТ «Дельта Банк» не повідомив жодним чином ОСОБА_2 про зміну кредитора та іпотекодержателя, згідно кредитного договору № 11365308000 укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2. Щодо виселення всіх мешканців з іпотечної квартири зазначено,що позивачем не надано підтвердження, хто ж зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1. Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

З цих підстав просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду не з'явилися, заперечень проти позову не подали.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та заяві про зміну предмету позову, просив в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі 442728 грн. 92 коп. за договором про надання споживчого кредиту № 11365308000 від 26 червня 2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк»; припинити право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, в тому числі право володіння, користування та розпорядження на предмет іпотеки; виселити з квартири АДРЕСА_1 іпотекодавця та всіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною квартирою, а також стягнути судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Кредитного договору № 11365308000 від 26 червня 2008 року, який укладений між АКІБ «УКРСИББАНК», який змінив назву на ПАТ «УКРСИББАНК» та позичальником ОСОБА_2, остання отримала споживчий кредит, в сумі 48000, 00 доларів США, терміном користування кредитом по 25 червня 2018 року, з платою за користування кредитом 15 % річних. ( а.с. 6-12).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 48000 ( сорок вісім тисяч) доларів США, що стверджується оглянутою заявою на видачу готівки ( а.с. 31)

З метою забезпечення усіх грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11365308000 від 26 червня 2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК», який змінив назву на ПАТ «УКРСИББАНК» та позичальником ОСОБА_2 26.06.2008 року було укладено Договір іпотеки № 30533/2, посвідчений 26.06.2008 року ОСОБА_8 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за реєстровим номером 3780 предметом якого є: квартира загальною площею 66.4 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.( а.с.16-19)

Відповідно до п.4.1.1- 4.1.3 Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь- якого зобов»язання за цим договором або будь- якого зобов»язання, що забезпечено іпотекою, в інших випадках відповідно до діючого законодавства ( а.с. 17).

Згідно умов договору іпотеки позивач має право у разі невиконання зобовязань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок предмету іпотеки.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за укладеним нею кредитним договором виникла заборгованість, яка становить: 442 728 гривен 92 копійки.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за наведеним кредитним договором, відповідачами суду не представлено.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 08 грудня 2011 року право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «УКРСИББАНК», останнім передано ПАТ «Дельта Банк» згідно договору від 08 грудня 2011 року укладеного між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта Банк» про передачу активів та кредитних зобов'язань ПАТ «УКРСИББАНК» на користь ПАТ «Дельта Банк».( а.с.50-53, 170-188).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Приписами ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, порядок та процедура такого продажу.

За положеннями п.37. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач вправі був звернутись до суду з даними позовними вимогами та у відповідності до умов кредитного договору, норм ст.590 ЦК України, ст. 12, 28 Закону України „Про іпотеку" звернути стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Посилання представника відповідача на відсутність підстав у позивача звертатись з такими позовними вимогами, в зв»язку з відсутністю доказів реєстрації у встановленому порядку обтяження прав власника на нерухомість, не заслуговують на увагу, оскільки таке обтяження було зареєстровано у встановленому законом порядку та накладено заборону відчуження іпотечного майна, із повідомленням іпотокодержателя ПАТ « Укрсиббанк», що сторонами не заперечувалось, а укладення в подальшому договору купівлі- продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між ПАТ « Укрсиббанк» та ПАТ « Дельта- Банк» щодо особи іпотекодержателя не є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки іпотечний договір є невід»ємним від основного кредитного договору, яким забезпечується виконання зобов'язань позичальника, тому при укладенні договору купівлі- продажу були передані права вимоги, в тому числі на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог Закону України « Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов»язання в статті 12 вказаного Закону передбачено право іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.11 укладеного іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в день визначений основним зобов»язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту та проценти за користування кредитом та або пеню або іншу заборгованість. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 покладені на неї зобов»язання за кредитним договором належним чином не виконувала, погашення заборгованості за кредитним договором та відсотків за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не здійснювала, відповідно,у позивача виникло право вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч.1,2 ст. 35 ЗУ « Про іпотеку» у разі порушення основного зобов»язання та або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення на предмет іпотеки у разі невиконня цієї вимоги.

Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь- який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта - Банк» на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про погашення заборгованості відповідно до кредитного договору №11365308000 в сумі 378 050 грн. 36 коп або передати предмет застави кредитору для можливості здійснити реалізацію у добровільному порядку, інакше стягнення відбудеться у примусовому порядку, однак дана вимога була залишена без задоволення (а.с.37-38 )

Відповідно до частини першої статті 37 ЗУ « Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно постанови Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року № 6-124цс13, постановленої при розгляді заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ « Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є обов'язковою для всіх судів України згідно з вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, у якій Верховний Суд України зазначив, що виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, ч.3 ст. 33, ст.36, ч.1 ст. 37 ЗУ « Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок забезпечених іпотекою зобов»язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Пунктом 5.2.1 іпотечного договору №305332 від 26.06. 2008 року укладеного з ОСОБА_2 передбачено передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання ( а.с. 17)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк» підлягає до задоволення.

Позовні вимоги у частині припинення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки, в тому числі права володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки, припинення права користування житловим приміщення усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та виселення з квартири АДРЕСА_1 іпотекодавця та всіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані у вказаній квартирі не підлягають задоволенню, оскільки право власності охоплює у собі володіння, користування і розпорядження майном, а визнавши за позивачем право власності на предмет іпотеки, суд захистив право позивача.

Щодо виселення всіх мешканців з іпотечної квартири суд зазначає наступне.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Такий порядок встановлено ч. 3 ст. 109 ЖК України, яка передбачає примусове виселення громадян із житлового приміщення, що є предметом іпотеки та на яке звернено стягнення. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення, яке набрало законної сили, (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою), свідоцтва про смерть.

Зняття з реєстраційного обліку покладено на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.

Таким чином, рішення суду про виселення і є остаточним рішенням, на підставі якого відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України зобов'язаний зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Згідно постанови Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, постановленої при розгляді заяви публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2012 року в цивільній справі за позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», про визнання кредитного договору частково недійсним, припинення договору поруки, визнання дій відповідача щодо збільшення процентної ставки протиправними та розірвання кредитного договору, яка є обов'язковою для всіх судів України згідно з вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, у якій Верховний Суд України зазначав, що «відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п. 114 Правил надання послуг поштового зв'язку адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Жодних доказів, що позивач дотримався встановленого порядку виселення громадян, в судовому засіданні представником позивача не надано та не здобуто в ході розгляду.

Оскільки, позивач не дотримався встановленою законом процедури, то в частині виселення позовні вимоги є безпідставними та недоведеними.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ « Укрсиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк» та виселення - задоволити частково.

В рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 442 728 ( чотириста сорок дві тисячі сімсот двадцять вісім гривен 92 копійки) за договором про надання споживчого кредиту № 11365308000 від 26 червня 2008 року, укладеним між АКІБ « УкрСиббанк» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 305332 від 26 червня 2008 року, укладеного між АКІБ « УкрСиббанк» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 та зареєстрованого у реєстрі за номером 3780, шляхом визнання права власності на іпотечне майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

В задоволенні решти позовних вимог ПАТ « Дельта - Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ « Укрсиббанк»- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя