ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/80828/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
судді - доповідача Мироненка О.В.
суддів - Сороки М.О.
Чумаченко Т.А.
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Іллічівської міської ради Одеської області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до Іллічівської міської ради Одеської області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішень.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції третя особа звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року апеляційну скаргу третьої особи задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 21 лютого 2006 року, позивач звернувся до Іллічівської міської ради Одеської області із заявою про приватизацію за проектом відводу, присадибної ділянки площею 0,307 га, для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 123).
ОСОБА_3 06 березня 2006 року, звернувся до Іллічівської міської ради Одеської області із заявою про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (а.с. 74).
Рішенням Іллічівської міської ради Одеської області № 561/33-IV від 17.03.2006 року «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, для подальшої передачі у власність.
ОСОБА_2, 23 травня 2006 року, повторно звернувся до Іллічівської міської ради Одеської області із заявою про приватизацію присадибної ділянки площею 0,30 га для ведення присадибного господарства (а.с.125).
Рішенням Іллічівської міської ради Одеської області № 45/89-V від 30.06.2006р. (а.с. 18) позивачу було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки площею 0,30 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_2, 15 серпня 2006 року, звернувся до Іллічівської міської ради Одеської області із заявою про передачу у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.124).
Згідно ч. 2 ст. Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.
В силу ч. 1, 4 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органі виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання.
Зі справи вбачається та було зазначено вище, 21 лютого 2006 року, ОСОБА_2 звернувся до Іллічівської міської ради Одеської області із заявою про приватизацію присадибної ділянки площею 0,307 га, тобто земельної ділянки цільовим призначенням якої, в силу ст. 121 ЗК України, є будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Суд, у своємі рішенні, вірно відмітив, що повторна заява ОСОБА_2, подана Іллічівської міської ради Одеської області 23 травня 2006 року, також містить клопотання про приватизацію саме присадибної ділянки, однак із зазначенням іншої площі ділянки - 0,30 га.
Скасовуюючи постанову сужу першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішуючи справу, суд першої інстанції не надав, з урахуванням вимог ст. 116, 121 ЗК України, правову оцінку тієї обставині, що позивач вже використав своє право на приватизацію присадибної ділянки в с. Бурлача Балка площею 0,150 га на підставі рішення виконкому Бурлачобалківської сільської Ради м. Іллічівська № 18 від 02 лютого 1998 року, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю від 12 липня 1999 року (а.с. 22), а тому не має права на безоплатну приватизацію іншої присадибної ділянки.
Та обставина, що позивач вже використав своє право на приватизацію присадибної ділянки і стало підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви про передачу у власність земельної ділянки площею 0,30 га, про що зазначено в Рішенні Іллічівської міської ради Одеської області № 45/89-V від 30 червня 2006 року.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу та не дав оцінку тому, що позивач звертався до місцевих органів з заявами про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,307 га та 0,30 га, в той час, як оскаржуваним Рішенням Іллічівської міської ради Одеської області № 561/33-IV від 17.03.2006 року «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,15 га.
ОСОБА_3, 06 березня 2006 року, у встановленому законом порядку, звернувся до Іллічівської міської ради Одеської області із заявою про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Наявність в матеріалах справи (а.с. 134, 135) довідок про те, що за ОСОБА_3, згідно записів в земельній шнуровій книзі, числяться земельні ділянки не є доказом реалізації ним свого права на приватизацію присадибної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, вірно вказав н ате, що доводи позивача про те, що він є добросовісним користувачем спірної земельної ділянки не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки позивач не надав суду доказів законності набуття права користування земельною ділянкою. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема Рішення Іллічівської міської ради Одеської області № 45/89-V від 30 червня 2006 року «Про відмову ОСОБА_2 щодо передачі у власність земельної ділянки», позивач не сплачував земельний податок за користування спірною земельною ділянкою.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Рішення Іллічівської міської ради Одеської області № 45/89-V від 30 червня 2006 року «Про відмову ОСОБА_2 щодо передачі у власність земельної ділянки»та Рішення Іллічівської міської ради Одеської області № 561/33-IV від 17.03.2006 року «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки»прийняті в межах повноважень органу та з додержанням вимог ЗК України.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді