ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 927/1065/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.

суддів:Запорощенка М.- доповідач

Владимиренко С.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"

на ухвалуГосподарського суду Чернігівської області від 29.11.13р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.02.14р.

у справі№ 927/1065/13 господарського суду Чернігівської області

за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржника:Лозовський В.М., за довіреністю

від боржника:не з'явився

Від кредиторів:Посмашний Р.В., за наказом (ТОВ "Тодес")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.11.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена", припинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.14р. ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2013 у справі № 927/1065/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - без задоволення.

Справу № 927/1065/13 повернуто до господарського суду міста Києва.

Не погодившись з Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.11.2013 та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.14р. у справі № 927/1065/13, Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відмовити.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржених судових актів порушені приписи ст.ст.4, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, не застосовано положення ч.1 ст. 11, ст.20, ч.ч.1, 2, 7 ст. 41, ст.42, ч. 1 ст. 45, ст.46, ч.ч.1, 6 ст. 95 Закону №4212-УІ, ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 216 Цивільного кодексу України та неправомірно застосовано положення ст.ст. 330, 338 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник вважає, що під час процедури ліквідації боржника ліквідатором не було вжито всіх необхідних заходів щодо розшуку та поверненню майна, зокрема, того, що знаходиться в заставі у ПАТ "БАНК ФОРУМ".

До судового засідання від арбітражного керуючого Ушача Ю.В. надійшла заява №132/523 від 23.04.2014р. про відкладення розгляду касаційної скарги ПАТ "Банк Форум" у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні 24.04.14року з підстав зайнятості в іншому судовому процесі.

Означене клопотання судовою колегією відхилено за не доведеністю поважності причин нез'явлення арбітражного керуючого як учасника даного судового процесу до судового засідання, а також з врахуванням строків встановлених приписами ст. 1118 Господарського процесуального кодексу України та відсутності клопотання про продовження визначених законом строків.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.09.2013, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі № 927/1065/13 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" про банкрутство.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 17.09.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" визнано банкрутом із застосуванням особливостей, встановлених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ушача Ю.В.

24.09.2013 в газеті „Голос України" № 177 опубліковано оголошення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.11.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена", припинено провадження у справі.

Приймаючи означену ухвалу , суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором були вжиті всі можливі заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна банкрута. При цьому, судом встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом договорів купівлі-продажу, укладених 26.07.2013року між ТОВ "Юрінвест ЛТД" та ТОВ "Чернігівторг", є майном, яке було передано ТОВ "Фірма "Вена" в іпотеку Банку. Суд визнав ТОВ "Чернігівторг" добросовісним набувачем. Також, судом вказано на те, що оскільки майнові активи боржника не були виявлені, то під час розгляду даної справи комітет кредиторів утворений не був. Розглянувши звіт та ліквідаційний баланс, заслухавши ліквідатора та присутніх в судовому засіданні представників конкурсних кредиторів, господарський суд дійшов до висновку, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс необхідно затвердити, юридичну особу-банкрута ліквідувати, а провадження у справі припинити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.14р. ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2013 у справі № 927/1065/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - без задоволення.

Справу № 927/1065/13 повернуто до господарського суду міста Києва.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з приписів ч. 2 ст. 41, ст.46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також з правомірності висновку суду першої інстанції щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі.

Проте, висновки, суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку застосовується положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, чинній з 19 січня 2013 р.

Згідно ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Як про це було позначено вище, провадження у даній справі порушено в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, здійснюються у підготовчому засіданні суду за результатами перевірки судом дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства та вимог частини четвертої статті 11 Закону щодо наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Вирішення питання щодо визнання банкрутом такого боржника та призначення ліквідатора повинно здійснюватися в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі, в якому судом перевіряється поданий ліквідаційний баланс боржника та з'ясовується факт недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті 95 Закону).

Повноваження ліквідатора визначені ст. 41 Закону про банкрутство.

Зокрема, відповідно до ч. 2 означеної статті , ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;

веде реєстр вимог кредиторів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Крім того, ч. 5 цієї статті визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Також, п.п. 7, 8 ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Так, судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти в сумі 40000,00грн., які були в наявності у банкрута на момент складання проміжного ліквідаційного балансу, були витрачені головою ліквідаційної комісії боржника на сплату судового збору та касове обслуговування, на потові відправлення, на отримання довідок контролюючих органів, на розміщення оголошення про визнання боржника банкрутом, на упорядкування та здачу архіву, на оплату бухгалтерських та транспортних послуг ( звіт від 19.11.13р.)

Скаржником, Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ", як під час апеляційного провадження так і в касаційній скарзі вказується на наявність відкритих банківських рахунків.

Відповідно до ч. 12 вищевказаної статті, у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Як про це вже було позначено вище, судом першої інстанції встановлено, що ліквідатор, керуючись вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями, надалі - Закон), провів ліквідаційну процедуру, направлену на виявлення активів боржника та формування ліквідаційної маси. На підставі наданого ліквідатором звіту, судами встановлено, що у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості перед кредиторами.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом договорів купівлі-продажу, укладених 26.07.2013року між ТОВ "Юрінвест ЛТД" та ТОВ "Чернігівторг", є майном, яке було передано ТОВ "Фірма "Вена" в іпотеку Банку.

Керуючись приписами ст.ст.202, ч. 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.330, ст.388 Цивільного кодексу України, ст. 66 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Чернігівторг" являється добросовісним набувачем і як слід, зробив висновок про припинення права власності боржника на спірне майно.

Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав визначених ч. 1 ст. 20 Закону України "Про банкрутство". При цьому, Законом про банкрутство визначено коло осіб, що мають право подавати заяви про визнання угод боржника недійсними в межах справи про банкрутство.

Крім того, судом першої інстанції встановлені факти відступлення права вимоги боржником дебіторської заборгованості. Проте, означеним угодам, зокрема умовам та порядку виконання, як збоку ліквідатора, так і судів попередніх інстанцій належна правова оцінка не надавалась.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до припису частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є обов'язковими для господарського суду апеляційної інстанції. Останній перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Це правило стосується перевірки законності і обґрунтованості лише того судового рішення, яке оскаржено в апеляційному порядку, і не поширюється на решту судових рішень, ухвалених господарським судом у конкретній справі.

Проте, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, обмежившись наведенням частково статей, що регулюють процедуру ліквідації боржника, фактично ухилився від виконання наданих повноважень щодо перегляду оскарженого судового акту по суті, не перевірив та не надав належної правової оцінки доводам та вимогам апеляційної скарги, не проаналізував та не пересвідчився в достовірності встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.02.14р. прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.14р. скасувати, справу № 927/1065/13 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя:С. Шевчук

Судді: М. Запорощенко

С.Владимиренко