ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/9004/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.

суддів: Євсікова О.О.,

Картере В.І.(доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Карбон ЛТД" - не з'яв.,

ТОВ "Денді-Карбон" - не з'яв.,

ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" - Пільха А.В.

арбітражного керуючого - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2013

у справі № 910/9004/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 порушено провадження у справі № 910/9004/13 за заявою ТОВ "Карбон ЛТД" про визнання банкрутом ТОВ "Денді-Карбон".

Ухвалою підготовчого засідання від 18.06.2013 визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Карбон ЛТД" у сумі 452160,26 грн., призначено розпорядника майна боржника.

03.07.2013 в газеті "Голос України" № 120 (5620) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Денді-Карбон".

02.08.2013, тобто в межах встановленого строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" направило до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.09.2013 (суддя Копитова О.С.) визнано кредитором боржника ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" на суму 1006908,33 грн., з яких 796908,33 грн. віднесено до четвертої черги задоволення, 210000,00 грн. - до шостої черги; включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Карбон ЛТД", визнані ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство від 18.06.2013 на суму у розмірі 452160,26 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Денді-Карбон" на загальну суму 1459068,59 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. - головуючий, судді Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2013 в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" до боржника залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Карбон ЛТД" з урахуванням поданих додаткових пояснень просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 скасувати, а ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.09.2013 змінити. Вимоги ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" до боржника на суму 1006908,33 грн., з яких 796908,33 грн. - 4 черга, 210000,00 грн. - 6 черга, відхилити, у зв'язку з чим абзац 1 резолютивної частини ухвали попереднього засідання господарського суду м. Києва від 10.09.2013 викласти в наступній редакції: "Вимоги ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" до ТОВ "Денді-Карбон" на суму 1006908,33 грн., з яких 796908,33 грн. - 4 черга, 210000,00 грн. - 6 черга, відхилити. Виключити з реєстру вимоги кредиторів ТОВ "Денді-Карбон" вимоги ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" на суму 1006908,33 грн., з яких 796908,33 грн. - 4 черга, 210000,00 грн. - 6 черга, у зв'язку з чим абзац 3 резолютивної частини ухвали попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.09.2013 викласти в наступній редакції: "Затвердити реєстр вимог кредиторів ТОВ "Денді-Карбон" на загальну суму 452160,26 грн.". Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій ст. 216 ЦК України, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- звертаючись з конкурсними кредиторськими вимогами до боржника ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" обґрунтовував їх тим, що 25.02.2011 ТОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" був укладений кредитний договір № 005-2011 на підставі якого боржник одержав кредит в сумі 700000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 25.02.2011 № 17-12;

- з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором його сторонами укладено іпотечний договір від 25.02.2011 № 005-2011-1-1, згідно з яким в іпотеку банку було передано майно боржника - нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 м2 у будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1;

- 10.06.2011 сторонами кредитного договору укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого боржник передав у власність банку нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 м2 у будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 1, а банк перерахував боржнику 54620,66 грн. різниці між вартістю предмету іпотеки - 1006908,33 грн. і розміром існуючої на момент укладання договору заборгованості боржника перед банком за кредитним договором від 25.02.2011 № 005-2011 - 952287,67 грн.;

- рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2012 у справі № 5011-62/1814-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012, визнано недійсними: додаткову угоду від 01.02.2011 про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.08.2005, іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011;

- факт укладання зазначеного кредитного договору від 25.02.2011 № 005-2011 та його виконання кредитором не заперечуються сторонами, одержання коштів за названим договором також визнається боржником, спору з цього приводу немає.

Частиною 2 ст. 41 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 2 Закону України про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до приписів ст. 23 названого Закону правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1047). Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суди врахували вказані вимоги закону та фактичні обставини справи і дійшли правомірного висновку про те, що оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011 визнано недійсним в судовому порядку, він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Отже, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" до боржника, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання боржником умов кредитного договору від 25.02.2011 № 005-2011.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на застосування господарськими судами попередніх інстанцій "односторонньої реституції" у даній справі, зокрема на те, що суди зобов'язали боржника повернути одержаний за кредитним договором кредит без вирішення питання про зобов'язання банку повернути боржнику нежилі приміщення (або відшкодувати їх вартість), що були передані боржником у власність банку на виконання кредитного договору за визнаним недійсним договором про задоволення вимог іпотекодержателя, не беруться Вищим господарським судом України до уваги з огляду на їх безпідставність. Так, в даному випадку розглядається заява "Комерційний банк "Земельний капітал" з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство у відповідності до вимог ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство, оскільки застосування будь-якої реституції за визнаним недійсним в судовому порядку договором можливо лише в межах тієї справи в якій визнається недійсним договір.

Отже, господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також спеціального Закону про банкрутство, у повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, в зв'язку з чим підстави для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 10.09.2013 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 в частині визнання грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" до боржника, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2013 в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" до боржника у справі № 910/9004/13 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко

Судді: О. Євсіков В. Картере