АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2930/14 Справа № 182/2028/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Рибакова В. В. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

при секретарі - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Скорук М.А.», Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі, зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ПП «Таврія» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ФГ «Скорук М.А.», Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, третя особа ТОВ «Дніпропетровська обласна земельна агенція» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі, зобов»язання вчинити певні дії .

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилався на те, що до 23 березня 2012 року за договором оренди від 09 лютого 2007 року ПП «Таврія» користувалося земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2, однак, всупереч передбаченого законом переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 уклала договір оренди із ФГ «Скорук М.А.». Вважає, що договір оренди, укладений між ФГ «Скорук М.А.» та ОСОБА_2 слід визнати недійсним відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки земельна ділянка знаходиться в загальному масиві, що використовувало ПП «Таврія», а межі земельної ділянки ОСОБА_2 не визначені та не встановлені, що є істотною умовою договору оренди. Оскільки договір оренди між ФГ «Скорук М.А.» та ОСОБА_2 слід визнати недійсним, вважає, що згідно статті 33 Закону України «Про оренду землі» є підстави для визнання договору оренди земельної ділянки загальною площею 8,1219 га, укладеного 09 лютого 2007 року між ПП «Таврія» та ОСОБА_2, поновленим та слід зобов»язати останню вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди. Тому позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,1219 га, укладеного між ФГ «Скорук М.А.» та ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію, визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,1219 га, укладений 09 лютого 2007 року між ПП «Таврія » та ОСОБА_2, поновленим та зобов»язати ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року ПП «Таврія» відмовлено в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПП «Таврія» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 03 березня 2006 року Нікопольською райдержадміністрацією, є власником земельної ділянки площею 8.1219 га, розташованою в с.Новософіївка, пай №353 (а.с.48).

03 березня 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Таврія» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років, починаючи з дня його державної реєстрації. Державну реєстрацію вказаного договору було проведено 23 березня 2007 року (а.с.5).

З матеріалів справи вбачається, 26 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ФГ «Скорук М.А.» було укладено договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації (а.с.43, 44).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Таврія», всупереч передбаченого законом переважного їхнього права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач уклала договір оренди із ФГ «Скорук М.А.».

У відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов»язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов»язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Таврія» 10 лютого 2012 року згідно листа-повідомлення повідомляло ОСОБА_2 про намір скористатися їх переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (а.с.7).

До матеріалів справи надано список громадян, яким відправлено листи-повідомлення поштою від ПП «Таврія». У вказаному списку зазначено прізвище відповідача - ОСОБА_2 (а.с.15).

Однак, слід зазначити, в матеріалах відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримала зазначений лист-повідомлення від ПП «Таврія» та відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 була дійсно обізнана про намір ПП «Таврія» скористатися їх правом на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно відмовив ПП «Таврія» у задоволенні їх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не надсилала листів на адресу позивач щодо заперечень проти користування ПП «Таврія» належною їй земельною ділянкою, спростовуються наданими до матеріалів справи листом ОСОБА_2 від 15 липня 2011 року та копією поштового повідомлення про вручення листа позивачеві - ПП «Таврія» (а.с.49).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Судді