ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2014 р. Справа №917/163/14
за позовом Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, майдан Незалежності, 1Б, м. Полтава, 36003 в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноваженої представляти її інтереси у спірних правовідносинах Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України в у Полтавській області, вул. М. Бірюзова, 53, м. Полтава, 36007
до Комунального підприємства "Кременчукводоканал", пров. Г. Бреста, 35А, м. Кременчук, 39602
про стягнення 4 588,21 грн
Суддя Сірош Д.М.
Представники сторін:
від позивача: Вишня О.А., дов. №9 від 03.03.2014 р.,
від відповідача: Лукачина А.В., дов. № 23/789 від 28.01.2014 р.
від прокуратури: Чекирда О.С., посв. № 011995 від 30.10.2012 р.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 08.04.2014 р.
17.04.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" (далі - відповідач) на користь Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (далі - позивач) 4 588,21 грн заборгованості за договором № 01 на постійне та обов'язкове обслуговування від 14.01.2003 р., з яких: 3 954,00 грн - сума основного боргу, 65,62 грн - 3% річних, 275,99 грн - пеня, 276,78 грн - штраф згідно ст. 231 ГК України.
17.04.2014 р. від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 906,96 грн, з яких: 781,60 грн - сума основного боргу, 12,97 грн - 3% річних, 3,12 грн - інфляційні, 54,56 грн - пеня, 54,71 грн - штраф.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", якщо позивач за поданим прокурором позовом звертається до господарського суду із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, то суд має з'ясувати думку прокурора з відповідного питання, і в разі якщо останній не підтримує зазначених дій позивача, - відмовити в задоволенні такої заяви.
Прокурор у судовому засіданні підтримав заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про зменшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов з урахування поданої заяви.
Суд приймає до розгляду заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неправомірність позовних вимог, зазначав про подвійне нарахування штрафних санкції та те, що сума боргу оплачена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що прокурор у позовній заяві самостійно вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК України при прийнятті господарським судом такої позовної заяви зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор у позовній заяві вказав Державну службу України з надзвичайних ситуацій в якості органу, уповноваженого державою представляти її інтереси у спірних правовідносинах, в зв'язку з цим згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України Державна служба України з надзвичайних ситуацій набула статусу позивача.
Крім того, в якості позивача прокурор у позовній заяві вказав Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.
Таким чином, прокурором у позовній заяві визначено 2 позивачів.
Статтею 23 ГПК України встановлено, що кожний з позивачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Згідно з ч. 8 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що право стягнення є солідарним.
Наявність у позивачів права солідарного стягнення з відповідача заборгованості з матеріалів справи не вбачається.
Виходячи з позовної заяви та матеріалів справи у позивача - Державної служби України з надзвичайних ситуацій відсутні позовні вимоги до зазначеного у позовній заяві відповідача, доказів виникнення між Державною службою України з надзвичайних ситуацій та відповідачем спору не надано, тому відсутнє право у Державної служби України з надзвичайних ситуацій на стягнення з відповідача зазначеної суми боргу.
У зв'язку з викладеним позов прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій задоволенню не підлягає.
14.01.2003 р. між відповідачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець, перейменовано на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, Указ Президента України від 16.01.2013 р., наказ ДСНС України № 240 від 18.05.2013 р.) укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування № 01 від 14.04.2003 р. (а.с. 17).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання щодо виконання робіт з попередження виникнення аварійних ситуацій на потенційно - небезпечних об'єктах Замовника (відповідача), який використовує в технологічному процесі хімічно небезпечні речовини (аміак, хлор), а також виконання робіт з ліквідації аварій та їх наслідків на об'єкті: дільниця очисних споруд водопроводу.
У п. 4.1 договору його сторони погодили, що відповідач взяв на себе зобов'язання провести оплату за отримані послуги шляхом щомісячного перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Оплата робіт з ліквідації аварій та їх наслідків проводиться за фактом виконання робіт та згідно з приймально - здавальними актами (п. 4.2).
У липні 2013 року позивач направив претензію № 23 вх. № 55-240/16.03 від 03.07.2013 р. на адресу відповідача, у якій просив задовольнити її та перерахувати суму основного боргу у розмірі 9 270,87 грн на його поточний рахунок.
Відповідно до платіжного доручення № 3473 від 29 липня 2013 року відповідачем перераховано на рахунок позивача суму коштів - 3 000 грн, у графі призначення платежу зазначено, що проводиться оплата згідно претензії № 23 вх. № 55-240/16.03 від 03.07.2013 року.
З матеріалів справи, а саме акту звірки взаєморозрахунків підписаного позивачем та відповідачем, вбачається що останній частково не виконує зобов'язання щодо оплати послуг, у зв'язку з чим у КП "Кременчукводоканал" рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 3 258,60 грн за весь період дії Договору.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується наступними актами виконаних робіт: за лютий 2011 р. на суму 695,40 грн, за березень 2011 р. на суму 695,40 грн, за квітень 2011 р. на суму 695,40 грн, за травень 2011 р. на суму 695,40 грн, загалом 2 781,60 грн і просить суд стягнути суму заборгованості лише за вказаний період, а саме з лютого 2011 року по травень 2011 року.
Вказані акти підписані обома сторонами та засвідчені печатками обох сторін (копії в матеріалах справи).
З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за спірний період з листопада по травень 2011 року відповідно, складає 781,60 грн.
Як вказує відповідач, платіжним дорученням № 23 вх. № 55-240/16.03 від 03.07.2013 р. проводилась оплата заборгованості по спірному договору, у зв'язку з чим не погоджується на вказану суму заборгованості і зазначає, що його заборгованість перед відповідачем складає лише 477 грн.
Щодо наданого платіжного доручення позивач зазначив, що у ньому не вказано які саме рахунки відповідачем оплачені, а тому здійснив часткове зарахування коштів у попередню заборгованість відповідача, а саме: 1 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості що виникла з квітня 2009 року по жовтень 2009 року, а залишок у розмірі 2 000,00 грн на заборгованості що виникла з лютого 2011 року по травень 2011 року, тому сума основного боргу становить 781,60 грн.
Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.
Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наявних у справі матеріалів, зокрема актів виконаних робіт, вбачається, що позивачем надані послуги у повному обсязі. Заперечень щодо якості цих послуг відповідачем не подано.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Отже, у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо оплати цих послуг за фактом виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пояснень, щодо причин невиконання грошового зобов'язання відповідач не надав.
Отже, слід дійти висновку що відповідачем порушено обов'язок щодо своєчасної оплати послуг наданих у повному обсязі відповідно до умов договору.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача за період з лютого 2011 року по травень 2011 року підлягає сума основного боргу у розмірі 781,60 грн, яка є правомірною, обґрунтованою та позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідач доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі суду не надав.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Отже, неустойка - це один із способів забезпечення виконання зобов'язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання.
За порушення терміну оплати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання в сумі 54,56 грн за період з 03.07.2013 р. по 31.12.2013 р.
Проте, умовами договору на постійне та обов'язкове обслуговування № 01 від 14.04.2003 р. не передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, вимога щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.
Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (п. 3.1 та 3.2) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови).
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12,97 грн - 3% річних за період з 03.07.2013 р. по 20.01.2014 р. та 3,12 грн інфляційних за період серпень - грудень 2013 року.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочку оплати наданих послуг 54,71 грн штрафу, передбаченого п. 2 ст. 231 ГК України, в розмірі 7% від простроченої суми оплати.
В обґрунтування стягнення штрафу позивач посилається на те, що Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області є організацією, заснованою на державній формі власності.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи зі змісту частини 2 ст. 231 ГК України зазначена норма не передбачає відповідальності за порушення грошового зобов'язання, отже застосування зазначеної норми до грошових зобов'язань є безпідставним.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України у Постановах від 06.12.2010 р. № 42/563, від 20.12.2010р. № 06/113-38
Таким чином? вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного суд задовольняє позов частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Відмовити в позові Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
2. Позов Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в у Полтавській області задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (пров. Г. Бреста, 35-А, м. Кременчук, 39602, код ЗКПО 03361655, р/р 2600815229 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 33189) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України в Полтавській області, вул. М. Бірюзова, 53, м. Полтава, 36007, код 08804689, р/р 35222201008208 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019) - 781,60 грн. - основного боргу, 12,97 грн. - 3% річних, 3,12 грн інфляційних.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (пров. Г. Бреста, 35-А, м. Кременчук, 39602, код ЗКПО 03361655, р/р 2600815229 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 33189 в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава, 22030001; код отримувача 38019510; рахунок отримувача 31214206783002 в ГУДКСУ у Полтавській області; код банку 831019) 1606,88 грн судового збору.
Відмовити в позові в частині стягнення 54,56 грн пені, 54,71 грн штрафу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.04.2014 р.
Суддя Сірош Д.М.