ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 року Справа № 34/5005/7847/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю прокурора: Карпенко О.І., прокурор відділу, посвідчення № 017866 від 19.06.2013 року.

Представники сторін:

боржника - Передій О.С., представник, довіреність № 903/2-14 від 16.09.13р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення», м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 року по справі № 34/5005/7847/2012

за заявою Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення», м.Дніпропетровськ

до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід», смт.Кринички Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 року у справі № 34/5005/7847/2012 (суддя Владимиренко І.В.) за заявою дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення», м.Дніпропетровськ до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід», смт.Кринички Дніпропетровської області про визнання банкрутом було залишено без задоволення клопотання директора ДП «Дніпромашзбагачення» від 06.03.2014р. про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів; відкладено підготовче засідання суду на 26.03.2014р. на 11:30 годину; зобов`язано сторін, Дніпропетровську обласну раду надати певні документи (а.с.80-81, т.2).

Ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.38, 66, 67, 77, 86 ГПК України.

Не погодившись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ініціюючий кредитор - ДП «Дніпромашзбагачення», посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, зокрема, ст.ст.66-67 ГПК України, просить вищезазначену ухвалу скасувати, направити справу до суду першої інстанції для належного розгляду клопотання ініціюючого кредитора, зокрема, з наступних підстав:

- господарським судом не були взяті до уваги приписи законодавства, зокрема, ст..12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) якими встановлено право суду за заявою сторони або учасника провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів по забезпеченню вимог кредиторів, що також відображено в п.73 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України не скористався, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином (поштове повідомлення про отримання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26.03.2014р. долучено до справи).

Учасники судового процесу не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.97 ГПК України).

В судове засіданні 24.04.2014р. надійшло клопотання від арбітражного керуючого Саричевої Н.В. про подальше відкладення розгляду справи, яке не підлягає задоволенню, оскільки: по-перше, суд обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги; по-друге, будь-які клопотання про продовження цього строку (ст..69, 99 ГПК України) не надходили; по-третє, зазначене клопотання свідчить про те, що арбітражний керуючий Саричева Н.В. була належним чином сповіщена про час та місце судового засідання та арбітражний керуючий Саричева Н.В. не була позбавлена права надсилання до суду відзиву на апеляційну скаргу з викладенням своєї правової позиції.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу сповіщені належним чином про час та місце судового засідання, але не скористались правом участі в судовому засіданні, неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті, а апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги (15 днів), то, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року, від 10.04.2014р. (а.с.84, 102, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, поштовим повідомленням про отримання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2014р. (а.с.99-100, 104-108, т.2) колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами за відсутності представника скаржника (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення ліквідатора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

13.09.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 34/5005/7847/2012 було порушено провадження у справі за заявою ДП «Дніпромашзбагачення» м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» смт.Кринички Дніпропетровської області за загальною процедурою (а.с.1, т.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на те, що відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 13/287-10 від 22.09.2010р. з КП ДОР «Аульський водовід» на користь ініціюючого кредитора було стягнуто 673 806,23 грн. збитків (неодержаних доходів), 6738,06 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; на виконання зазначеного рішення 12.10.2010р. було видано наказ № 13/287-10, який до зазначеного часу не виконаний, що підтверджується постановою ВДВС Криничанського РУЮ від 26.10.2010р. про відкриття виконавчого провадження № 22149462 та листом цього ж відділу виконавчої служби від 30.07.2012р. № 03-25/6994 про стан виконання виконавчого провадження (а.с.4-7, т.1).

08.11.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі визначено розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника в сумі 680 780,29 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 08.05.2013р.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Левченка В.В.; з метою виявлення всіх кредиторів вирішено офіційно оприлюднити інформацію про боржника на офіційному веб-сайті судової влади; зобов`язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство; визначено дати певних процесуальних дій (а.с.47-49, т.1).

06.12.2012р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду було залишено без розгляду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Саричевої Н.В. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012р. (а.с.72-73, т.1).

09.12.2012р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Саричевої Н.В. було прийнято до розгляду (а.с.78, т.1).

19.12.2012р. ухвалою суду апеляційної інстанції апеляційне провадження було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги арбітражного керуючого Саричевої Н.В. на ухвалу суду апеляційної інстанції від 06.12.2012р. (а.с.90, т.1).

14.02.2013р., 08.04.2013р., 04.06.2013р. ухвалами Вищого господарського суду України були повернуті без розгляду касаційні скарги арбітражного керуючого Саричевої Н.В. на ухвалу суду апеляційної інстанції від 06.12.2012р. (а.с.93-94, 109-110, 123-124, т.1).

06.08.2013р. ухвалою Вищого господарського суду України було прийнято відмову арбітражного керуючого Саричевої Н.В. від касаційної скарги; касаційне провадження - припинено (а.с.157-158, т.1).

10.09.2013р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду справу було прийнято до свого провадження колегією суддів Джихур О.В., Тищик І.В., Верхогляд Т.А.; поновлено провадження у справі (а.с.164-165, т.1).

08.10.2013р. ухвалою суду апеляційної інстанції було залучено до участі у справі прокурора Дніпропетровської області (а.с.187-188, т.1).

17.10.2013р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі апеляційну скаргу арбітражного керуючого Саричевої Н.В. було задоволено частково; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області - скасовано, справу передано до місцевого господарського суду для розгляду (а.с.207-210, т.1).

03.12.2013р. постановою Вищого господарського суду України по цій справі касаційні скарги арбітражного керуючого Левченка В.В. та комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» було залишено без задоволення; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. - залишено без змін (а.с.251-257, т.1).

27.12.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області справу до свого провадження прийняв суддя Владимиренко І.В. (а.с.2, т.2).

28.01.2014р., 11.02.2014р., 26.02.2014р. ухвалами господарського суду Дніпропетровської області розгляд справи неодноразово відкладався (а.с.17, 28-29, 70-71, т.2).

07.03.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ініціюючого кредитора про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), ст.ст.66-67 ГПК України шляхом накладення арешту на банківські рахунки та будь-яке майно КП ДОР «Аульський водовід», заборони посадовим особам КП ДОР «Аульський водовід» відчужувати папери, валютні цінності, передавати інше майно на зберігання третім особам, а також заборони посадови м особам органів виконавчої служби , банків, підприємств та установ незалежно від форм власності вчиняти будь-які дії, пов`язані зі стягненням, відчуженням або обтяженням у будь-якій формі майна боржника. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що у справі досі не призначений розпорядник майна (а.с.73-74, т.2). При цьому на обґрунтування зазначеного клопотання не було надано жодного доказу в розумінні ст..ст.32, 33, 36 ГПК України.

12.03.2014р. ухвалою господарського суду по цій справі було залишено без задоволення клопотання директора ДП «Дніпромашзбагачення» від 06.03.2014р. про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів; відкладено підготовче засідання суду на 26.03.2014р. на 11:30 годину; зобов`язано сторін, Дніпропетровську обласну раду надати певні документи (а.с.80-81, т.2).Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки, провадження у даній справі було порушено 13.09.2012 року, то при розгляді справи судом застосовуються норми Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013р.

Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 19.01.2013р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2014р. ініціюючий кредитор подав до суду клопотання від 06.03.2014р. про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів (а.с.73-74, т.2), в якому просив вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів; накласти арешт на банківські рахунки боржника; заборонити посадовим особам боржника передавати (відчужувати) папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам; накласти арешт на будь-яке майно, що обліковується на балансовому рахунку боржника та належить йому на праві власності; заборонити посадовим особам боржника, посадовим особам органів державної виконавчої служби України, банків, підприємств та установ незалежно від форм власності, вчиняти будь-які дії, пов`язані із стягненням, відчуженням або обтяженням у будь-якій формі майна, що обліковується на балансовому рахунку боржника та належить йому на праві власності, цінних паперів та валютних цінностей. Зазначене клопотання мотивовано тим, що в справі про банкрутство КП ДОР «Аульський водовід» ще не введено процедуру розпорядження майном та не призначено розпорядника майна. При цьому до зазначеного клопотання не було надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Розглянувши обґрунтованість клопотання ініціюючого кредитора - ДП «Дніпромашзбагачення» - про забезпечення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов до висновку про залишення клопотання без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Відповідно до п.73 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» господарський суд згідно з ч.1 ст.12 вищевказаного Закону за клопотанням сторін або учасників провадження чи за власною ініціативою має право вжити заходів по забезпеченню вимог кредиторів, в тому числі, передбачених ст..67 ГПК України.

У виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто, не повинні мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

У накладенні арешту на майно чи забороні розпорядження майном господарському суду слід зазначити, щодо якого конкретно майна вживаються заходи забезпечення та які саме дії забороняється вчиняти органам управління боржника.

Отже, загальні заходи по забезпеченню вимог кредиторів регламентовані в ст..67 ГПК України, тоді як ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачені додаткові заходи, перелік яких не є вичерпним, оскільки зазначена норма Закону встановлює можливість застосування судом будь-яких інших заходів з метою збереження майна боржника.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (з подальшими змінами та доповненням) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення вимог кредиторів є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на погашення або ухилення від погашення вимог кредиторів (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів з порушенням вимог вищевказаного Закону, укладення договорів, спрямованих на відчуження активів тощо). Саме лише посилання в заяві на таку потенційну можливість зазначених дій, без наведення відповідного обґрунтування та доказів, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тобто, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, особа, яка подає заяву про застосування заходів до забезпечення позову, вимог кредиторів повинна обґрунтувати її та надати на її обґрунтування докази відповідно ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Оскільки на обґрунтування клопотання про вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів не було надано жодного доказу відповідно до ст.33 ГПК України, такі докази відсутні в матеріалах справи та не були надані скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи, то колегія суддів вважає, що господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо відмови в задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 року у справі № 34/5005/7847/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко