ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.04.2014 р. Справа №917/370/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна", вул. Дружби Народів, 19, м. Київ, 01042
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агроекспо", вул. Незалежності, 71, с. Ковердина Балка, Шишацький район, Полтавська область, 38014
про стягнення заборгованості
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: Щербаков І.М., довіреність № 765 від 21.11.2013 р.; Павлюк М.В., довіреність № 767 від 21.11.2013 р.
від відповідача: Куришко О.Я., довіреність № 68 від 20.03.2014 р.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 13/07-2009 від 28.04.2009 р. на поставку насіння сільськогосподарських культур у розмірі 565 309,75 грн, з яких: 113 980,37 грн - сума основного боргу; 391 351,50 грн - пеня; 16 082,94 грн - 3% річних - 19 894,94 грн - інфляційні; 2 000,00 грн - збитки.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, в межах якого останній міг звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.
24.04.2013 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про визнання причини пропуску строку позовної давності щодо основного зобов'язання поважною.
Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки причини пропуску строку позовної давності, наведені позивачем, не є поважними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
28.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (Постачальник) та ТОВ "Вікторія Агроекспо" (Покупець) укладено договір поставки за № 13/07-2009.
Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що Постачальник, у терміни і на умовах, визначених договором зобов'язується передати Покупцю насіння сільськогосподарських культур (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар, найменування і кількість якого зазначаються у додатку до даного договору.
Згідно специфікації до договору від 28.04.2009 р. (Додоток № 1) сторони дійшли згоди щодо поставки насіння сільськогосподарських культур, а саме: АК 0324, Апрон, 150 тис. насінин, партія 2-06-1, 207 посівних одиниць, за ціною 656,91 грн на загальну суму 35 980,37 грн.
На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на суму 135980,37 грн в т.ч. ПДВ в обсязі 207 посівних одиниць, що підтверджується накладною № 80213308 (а.с. 16) та довіреністю на отримання цінностей ВАЕ № 238 від 28.04.2009 р., виданої на ім'я представника відповідача Моісеєнка Юрія Івановича (а.с. 19 - 20).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до договору.
У Додатку № 1 (Специфікації) від 28.04.2009 р. до договору № 13/07-2009 від 28.04.2009 р. передбачено, що оплата здійснюється у наступному порядку: перший етап- попередня оплата в розмірі 0% від загальної вартості Товару; другий етап - оплата в розмірі 30% від загальної вартості Товару за даним додатком до 25 серпня 2009 року; третій етап - оплата в розмірі 30% від загальної вартості Товару за даним додатком до 25 вересня 2009 року.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 3.4. Додатку до договору (Специфікації) сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар покупець має здійснити до 15 грудня 2009 року (п. 3.4.).
Таким чином, останнім днем проведення розрахунків є 15.12.2009 р.
Отже, з 16.12.2009 р. у позивача виникло право на звернення з вимогою про стягнення заборгованості до суду протягом трьох років, тобто до 17.12.2012 р.
Порушуючи умови договору відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 135 980,37 грн.
Вказану суму основного боргу відповідач просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 391 351,50 грн пені; 16 082,94 грн - 3% річних, 9 894,94 грн інфляційних; 2 000,00 грн збитків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України.
Водночас, з позовною заявою про стягнення заборгованості за спірним договором позивач звернувся до господарського суду лише 26.02.2014 р., що підтверджується відбитком печатки на конверті (а. с. 27), тобто з пропуском строку позовної давності.
10.04.2014 р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про застосування строків позовної давності.
Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 135 980,37 грн задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом, встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.
Судом також враховано, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, доказів, які підтверджують поважність причин пропуску ним цього строку суду також, не надано.
Крім того, відсутні докази вчинення відповідачем дій, які б свідчили про визнання останнім боргу у розумінні ст. 264 ЦК України.
Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, збитків слід зазначити наступне:
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
У п. 5.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
За таких обставин, оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 13/07-2009 від 28.04.2009 р. судом відмовлено на підставі статті 267 ЦК України, у зв'язку зі спливом позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 391 351,50 грн пені, 16 082,94 грн - 3% річних, 19 894,94 грн інфляційних, 2 000,00 грн збитків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що згідно п. 8.4. договору поставки №11/07-2009 від 28.04.2009 р. сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється за весь період прострочення без обмеження строку та згідно п. 8.7 договору у випадку звернення Стороною до суду внаслідок порушення другою Стороною своїх зобов'язань за даним договором, Сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягувати з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000,00 грн.
Проте, положення договору № 14/07-2009 від 28.04.2009 р. про збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором не спростовують вимог ст. 266 ЦК України про те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суду України у Постанові від 17.07.2013 р. у справі № 8/145-12.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку відмовити в позові у повному обсязі.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32 - 34, 43 - 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 25.04.2014 р.
Суддя Сірош Д.М.