ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/76665/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-право-людина» до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, -

встановила:

Міжнародна благодійна організація «Екологія-право-людина» звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання повної інформації на запит позивача від 06 січня 2009 року №3; зобов'язання надати інформацію на наступні питання: у випадку не оприлюднення проекту нормативно-правового акту для обговорення його з громадськістю, яку відповідальність несе за це відповідальна особа/орган; яка доля прийнятого нормативно-правового акту із порушенням положень про участь громадськості у прийнятті рішень? Чи може вважатися він чинним? Чи є спеціальні рекомендації щодо визначення питання того, чи підзаконний нормативно-правовий акт стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, та відповідно стосовно яких в обов'язковому порядку продяться консультації з громадськістю? Чи оприлюднюється, обґрунтовується таке рішення? Чи може бути таке рішення оскаржено. Також, зобов'язання вжити заходів щодо налагодження процедури обговорення проектів нормативно-правових актів, оприлюднення коментарів громадськості та повідомлення громадськості про врахування чи відхилення тих чи інших коментарів (розробити відповідні рекомендації, правила, нормативи чи внести пропозиції до відповідного органу про необхідність розроблення таких); виступити з ініціативою щодо розроблення нормативних положень про встановлення відповідальності органу державної влади (посадових осіб) за порушення процедури обговорення проектів нормативно-правових актів із громадськістю, не оприлюднення проекту нормативно-правового акту для обговорення із громадськістю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та зобов'язано надати повну відповідь на звернення Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» №3 від 06 січня 2009 року, зокрема на питання: яка доля прийнятого нормативно-правового акту із порушенням положень про участь громадськості у прийнятті рішень? Чи може вважатися він чинним? Чи є спеціальні рекомендації щодо визначення питання того, чи підзаконний нормативно-правовий акт стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, та відповідно стосовно яких в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю? Чи оприлюднюється, обґрунтовується таке рішення? Чи може бути таке рішення оскаржено?. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, Міністерство юстиції України посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно статуту МБО «Екологія - Право - Людина», зареєстрованого Міністерством юстиції України 24 березня 1999 року Свідоцтво № 020, позивач є самоврядною, з міжнародним статусом, на добровільних засадах, благодійною організацією, яка має право звертатися до державних та громадських органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних і фізичних осіб, з питань, що стосуються довкілля, порушень законодавства.

Згідно статті 1 Оргуської конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» її метою є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, кожна із Сторін (в тому числі і Держава Україна) гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, у відповідності до положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадські природоохоронні об'єднання у галузі охорони навколишнього природного середовища мають право проводити громадську екологічну експертизу; вільного доступу до екологічної інформації; оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне подання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення та інше.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірності доводів Міністерства юстиції України про те, що оскільки МБО «Екологія - Право - Людина» є юридичною особою, а не державним органом, підприємством або організацією, застосування позивачем положень Закону України «Про звернення громадян» є безпідставним.

Всі звернення громадян, що надходять до Міністерства юстиції України та підпорядкованих йому органів, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції, заяви та скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Згідно пункту 3.8. Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 18 березня 2004 року № 26/5, звернення вважається вирішеним, якщо розглянуті всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжиті потрібні заходи щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що Міністерством юстиції України повної відповіді на поставлені позивачем запитання надано не було, а саме: яка доля прийнятого нормативно-правового акту із порушенням положень про участь громадськості у прийнятті рішень? Чи може вважатися він чинним? Чи є спеціальні рекомендації щодо визначення питання того, чи підзаконний нормативно-правовий акт стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, та відповідно стосовно яких в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю? Чи оприлюднюється, обґрунтовується таке рішення? Чи може бути таке рішення оскаржено?

Крім того, Міністерством юстиції України було дано невірне тлумачення зверненню Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» №3 від 06 січня 2009 року, а саме: як «доручення об'єднання громадян», оскільки в переліку визначеному в статті 3 Закону України «Про звернення громадян» такого виду звернення не передбачено.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності дій Міністерства юстиції України щодо ненадання обґрунтованої, повної та вичерпної відповіді та не вжиття всіх заходів в межах повноважень наданих відповідачу.

Також, з огляду на приписи викладені в постанові Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2009 року №1302 «Про додаткові заходи забезпечення участі громадськості та реалізації державної політики» та постанові Кабінету Міністрів України від 06 січня 2010 року «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики», колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вжити заходи щодо налагодження процедури обговорення проектів нормативно-правових актів, оприлюднення коментарів громадськості та повідомлення громадськості про врахування чи відхилення тих чи інших коментарів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-право-людина» до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко