ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-1/071 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"19" грудня 2006 р. 09:30 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
при секретарях: Єрмолаєвій О.Ю., Зінченко Ю.В.,
за участю представників:
позивача –Коптева І.Б., довіреність №692 від 04.09.2006;
відповідача – Сарахмана С.О., довіреність б/н від 08.11.2006;
Фонду державного майна України –не з’явився;
Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” –Шишкіної Л.М., довіреність №4539 від 28.07.2005;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Фонду державного майна України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Севастопольської філії, про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації №636 від 15.10.2004 в частині оформлення права власності Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.11.2004,
в с т а н о в и в:
Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія (далі за текстом –Позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі за текстом –Відповідач) про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації №636 від 15.10.2004 в частині оформлення права власності Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.11.2004. Згідно з Рішенням Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 №4657 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з відносин, що стосуються виконання Севастопольською міською державною адміністрацією делегованих Севастопольською міською Радою функцій, які передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Відповідно до змісту позовної заяви /а.с. 4-7 т. 1/ та обґрунтувань позову від 12.12.2006 та від 18.12.2006 /а.с. 1-3 т. 2, а.с. 122-124 т. 2/ позов мотивовано тим, що оспорювані акти прийняті Відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та виходять за межі його повноважень.
На думку Позивача, підставою для оформлення права власності на спірне майно та видачі відповідного Свідоцтва стало рішення арбітражного суду міста Севастополя від 29.02.2000 у справі №20-3/008 про визнання права повного господарського відання на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі. Проте, оскільки за результатами нового розгляду цієї справи (№20-3/008-7/741) рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.10.2001 у позові відмовлено, Позивач вважає встановленим факт відсутності у Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” права повного господарського відання (права власності) на спірне майно.
Крім того, Позивач обґрунтовує перевищення Відповідачем повноважень тим, що відповідно до пунктів 3.1 та 5.1 Положення про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 №2097, тільки Фонд державного майна України уповноважений надавати документи, які підтверджують право на нерухоме майно, що було передано до статутного фонду господарського товариства.
Позивач наполягає на захисті свого порушеного інтересу, який, на його думку, полягає у прагненні користуватися спірним майном на підставі договору оренди, укладеним виключно з Фондом державного майна України, як особою, що може бути належним орендодавцем.
У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просив позов задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував. У відзиві на позовну заяву /а.с. 4-5 т. 2/ та письмових поясненнях від 18.12.2006 /а.с. 128 т.2/ зазначив, що рішення господарського суду міста Севастополя від 09.10.2001 у справі №20-3/008-7/741 не може бути підставою для визнання оспорюваних актів недійсними, оскільки предмет спора у цій справі був відсутній через ліквідацію Українського державного підприємства електрозв’язку “Укртелеком”, та рішенням не встановлено, що Українське державне підприємство електрозв’язку “Укртелеком” не є власником спірного майна; відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №1801-р від 17.11.2003 він є органом, уповноваженим оформлювати право власності на об’єкти нерухомості з видачею свідоцтв про право власності.
Крім того, Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, на відмові у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Фонд державного майна України (в особі представника за довіреністю Фонду державного майна України №606 від 12.12.2006 /а.с. 127 т.2/ та довіреністю Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю №39/02-15 від 18.12.2006 /а.с. 126 т.2/ в порядку передоручення) –надав суду письмові пояснення щодо правового статусу спірного майна /а.с. 125 т. 2/, відповідно до яких включення відповідного об’єкту до Переліку нерухомого майна, що передається в колективну власність ВАТ “Укртелеком”, затвердженого Державним комітетом зв’язку та інформатизації України як засновником, свідчить про набуття створеним ним господарським товариством права власності на це майно.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Севастопольської філії –відповідно до наданих письмових пояснень /а.с. 67-68 т. 1, а.с. 84-88 т. 2/ визначила позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, аналогічних тим, що викладені Відповідачем.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Предметом адміністративного позову є дійсність наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації №636 від 15.10.2004 “Про оформлення права колективної власності на об’єкти нерухомого майна” в частині оформлення права власності Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі (далі по тексту –Наказ) та Свідоцтва про право власності на це нерухоме майно від 23.11.2004 (далі за текстом –Свідоцтво).
Акт державного чи іншого органу може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” (далі по тексту –ВАТ „Укртелеком”) створено на підставі наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 27.12.1999 №155 “Про створення ВАТ “Укртелеком” та затвердження його статуту” /а.с. 69 т.1/ на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв’язку “Укртелеком” (далі по тексту –УДПЕ „Укртелеком”) та відповідно до пункту 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, що приватизуються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508 (далі по тексту –Положення про порядок корпоратизації).
Положення про порядок корпоратизації прийнято на виконання Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 “Про корпоратизацію підприємств”. Цей Указ передбачає перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. Відповідно до пункту 1 цього Указу в редакції, чинної на дату видання наказу від 27.12.1999 №155, його дія поширюється на УДПЕ “Укртелеком”, а згідно з пунктом 2 засновником відкритого акціонерного товариства з боку держави повинен виступити орган, уповноважений управляти майном, що перебувало у загальнодержавній власності (у даному випадку –Державний комітет зв’язку та інформатизації України).
Відповідно до пункту 15 Положення про порядок корпоратизації з моменту державної реєстрації ВАТ “Укртелеком” активи і пасиви УДПЕ “Укртелеком”, перейшли до ВАТ “Укртелеком”, останнє стало правонаступником прав і обов’язків корпоратизованого державного підприємства.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-XII товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність.
Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.03.2003 №54 “Про передачу нерухомого майна ВАТ “Укртелеком” (Севастопольська дирекція)” /а.с. 89 т.2/ затверджений Перелік нерухомого майна по Севастопольській дирекції, що передано у власність ВАТ “Укртелеком” на підставі наказу від 27.12.1999 №155 “Про створення ВАТ “Укртелеком” та затвердження його статуту” /а.с. 93-95 т.2/.
Крім того, засновником (Державним комітетом зв’язку та інформатизації України) та правонаступником (ВАТ “Укртелеком”) 25.03.2003 складений Акт приймання-передавання нерухомого майна у власність ВАТ “Укртелеком” по Севастопольській дирекції /а.с. 90-92 т.2/.
Спірна адміністративна будівля, міститься як у Переліку нерухомого майна, так і в Акті приймання-передавання нерухомого майна: порядковий номер 49, назва об’єкту “Здание 4-й Бастионной”, адреса об’єкту: “ул. 4-я Бастионная, 1”.
У Додатку до Наказу та у Свідоцтві зазначена адреса: м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1А, але відповідно до довідки Управління міського будівництв та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 17.05.2005 за №966/5-2 /а.с.25 т.1/ ця будівля фактично розташована за адресою: м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1, тобто йдеться про одну й ту же будівлю.
Наказ Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.03.2003 №54 “Про передачу нерухомого майна ВАТ “Укртелеком” (Севастопольська дирекція)”, яким затверджені зазначені вище Перелік нерухомого майна та Акт приймання-передавання нерухомого майна, не визнаний незаконним та не скасований, тому приймається судом у якості належного та допустимого доказу підтвердження набуття ВАТ “Укртелеком” права власності на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі.
Позивачем заявлене клопотання від 09.10.2006 за вих. №796 про визнання обставин, які були встановлені в процесі розгляду господарської справи №20-3/008-7/741, такими, що не підлягають доказуванню /а.с.43-44 т.1/. Проте, доводи Позивача щодо встановлення факту відсутності у ВАТ “Укртелеком” права повного господарського відання (права власності) на спірне майно рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.10.2001 у господарській справі №20-3/008-7/741 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки цим рішенням не встановлений факт відсутності права повного господарського відання (права власності) УДПЕ “Укртелеком” на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі, зі змісту рішення це з необхідністю не випливає.
В якості самостійної підстави для визнання Наказу та Свідоцтва недійсними Позивач визначає видання них Відповідачем з перевищенням його повноважень. У підтвердження цього доводу Позивач зазначає, що відповідно до пунктів 3.1 та 5.1 Положення про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003, тільки Фонд державного майна України уповноважений видавати документи, які підтверджують право на нерухоме майно, що було передано до статутного фонду господарського товариства.
Проте, це Положення регламентує організацію робіт з упорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства; визначає послідовність дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном, під час передачі об’єктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), реорганізації; приватизації цілісних майнових комплексів шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, здачі в оренду з викупом та передачі засновниками холдингових, державних акціонерних компаній. Тобто, цей нормативно-правовий акт не регулює відносини щодо оформлення права власності, стосовно яких заявлений даний адміністративний позов.
Поряд з цим, відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 №906, чинному на час видання Наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.03.2003 №54 “Про передачу нерухомого майна ВАТ “Укртелеком” (Севастопольська дирекція)”, підтвердження права власності ВАТ “Укртелеком” на нерухоме майно, зокрема, на спірну будівлю, було проведено саме засновником (Державним комітетом зв’язку та інформатизації України) шляхом складання Переліку нерухомого майна, затвердженого Наказом від 25.03.2003 №54 /а.с.89 т.2/.
Повноваження щодо оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності делеговані Відповідачу Севастопольською міською державною адміністрацією розпорядженням №1801-р від 17.11.2003 “Про делегування функцій з оформлення прав власності на нерухоме майно” /а.с.7 т.2/, які, в свою чергу, відповідно до підпункту “а” пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, покладені на місцеві органи виконавчої влади міста Севастополя.
Зазначеним вище розпорядженням Відповідачу доручено здійснювати підготовку документів і видання наказів про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на території міста Севастополя, а також підготовлювати і засвідчувати на підставі виданих наказів свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна підписом та печаткою.
Отже, повноваження щодо оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності, в тому числі на адміністративну будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі, належать Відповідачу.
Крім того, позовна вимога щодо визнання недійсним Свідоцтва не підлягає задоволенню, оскільки воно не є документом, що оформлює рішення суб’єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Все вищевикладене свідчить, що відсутні достатні підстави вважати, що у зв’язку з прийняттям Наказу та видачею Свідоцтва порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача. Останній вважає порушеним свій інтерес, що полягає у прагненні користуватися спірним майном на підставі договору оренди, укладеним виключно з Фондом державного майна України. Проте, чинне законодавство не ставить правомочності власника майна (володіння, користування, розпорядження) у залежність від бажань осіб, що безпідставно користуються його майном, або майбутніх (потенційних) орендарів.
З огляду на те, що спірне Рішення було прийняте Відповідачем в межах повноважень та без порушень вимог чинного законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вимога Відповідача щодо застосування наслідків пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути задоволена, оскільки ним не надані належні докази того, що Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів до 28.08.2006 (дата отримання ним листа Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 19.08.2006 за вих.№1670).
Керуючись частиною першою статті 12 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-XII, Указом Президента України від 15.06.1993 №210/93 “Про корпоратизацію підприємств”, Положенням про порядок корпоратизації підприємств, що приватизуються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, Положенням про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 №2097, Порядком підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 №906, статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації №636 від 15.10.2004 в частині оформлення права власності Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.11.2004 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис В.В. Алсуф`єв
Постанова складена в повному
обсязі та підписана 25.12.2006