Номер провадження: 22-ц/785/2383/14

Номер справи місцевого суду: 2-49/11

Головуючий у першій інстанції Добров П.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,

при секретарі - Колмакові В.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Управління Держземагенства Комінтернівського району Одеської області, Державної нотаріальної контори Комінтернівського району Одеської області про поділ земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку та визнання актів недійсними,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна, що є у спільній сумісній власності, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 є власником 7/9 частини жилого будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,20 га. Власником інших 2/9 частини вищеназваного жилого будинку являється ОСОБА_2 Рішенням Новодофінівської сільської ради від 28.07.2005р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,20 га за вищеназваною адресою, пропорційно часткам в жилому будинку. В подальшому вона уточнила вимоги та просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2121,66 кв.м. відповідно до часток у праві власності на будинок.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, яку протягом розгляду справи неодноразово змінював та доповнював, просив поновити пропущений строк на звернення до суду; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1085 га за давністю користування; визнати суперечливі дані щодо різних розмірів присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 недійсними, визнати дійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 05.01.1990р., зареєстрований в реєстрі Фонтанської сільської ради за № 1, з написом, що станом на 29.11.1999р. цей заповіт не змінювався та не був відмінений, на будинок і земельну ділянку в рівних частках ОСОБА_2 і ОСОБА_3; визнати дійсним акт обміру присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 12.09.2008р.; визнати недійсним частково рішення Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 06.08.1996р. № 103 «Про приватизацію індивідуальних земельних ділянок громадян» ОСОБА_5, в частині визначення площі земельної ділянки не 0,15 га, а 0,2085 га; визнати недійсним частково рішення Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 28.07.2005р. № 299-ІІІ «Про передачу в спільну сумісну приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована в АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину», в частині визначення площі земельної ділянки не 0,20 га, а 0,2085 га та передачі земельної ділянки в спільну сумісну приватну власність; визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 13.12.1993р., зареєстрований в реєстрі Фонтанської сільської ради за № 88; дублікат і оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2000р.; свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.11.2000р.

24.05.2011р. ОСОБА_2 уточнив та доповнив свій зустрічний позов та просив суд поновити пропущений строк на звернення до суду; визнати дійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 05.01.1990р., зареєстрований в реєстрі Фонтанської сільської ради за № 1, з написом, що станом на 29.11.1999р. цей заповіт не змінювався та не був відмінений, на будинок і земельну ділянку в рівних частках ОСОБА_2 і ОСОБА_3; встановити порядок користування жилим будинком, земельною ділянкою відповідно до акту обміру земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 12.09.2008р.; визнати дійсним акт обміру присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 12.09.2008р.; визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1085 га; визнати за ОСОБА_2 право власності на господарські будівлі по АДРЕСА_1, згідно рішення Новодофінівської сільської ради від 20.12.2000р. № 106; визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 13.12.1993р., зареєстрований в реєстрі Фонтанської сільської ради за № 88; визнати недійсним дублікат і оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2000р.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.11.2000р.

В поясненнях від 10.05.2012р. ОСОБА_2 доповнив позов наступними вимогами: усунути від права на спадкування ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_2 право на спадщину та право на спадкове майно; визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 від 05.01.1990р.

14.05.2012р. ОСОБА_2 надав уточнення до позову, в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали, будинок, господарські будівлі по АДРЕСА_1, та право набувальної давності на земельну ділянку площею 0,1085 га по АДРЕСА_1 згідно акту обміру від 12.09.2008р., заяви ОСОБА_5 про дарування земельної ділянки, рішення Новодофінівської сільської ради від 20.12.2000р.

Заявою від 20.03.2013р. ОСОБА_2 просив залишити без розгляду певні вимоги і ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.12.2013р. залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали, будинок, господарські будівлі по АДРЕСА_1; визнання недійсним частково рішення Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 06 08.1996р. №103 «Про приватизацію індивідуальних земельних ділянок громадян» ОСОБА_5, в частині визначення площі земельної ділянки не 0,15 га, а 0,2085 га; визнання недійсним частково рішення Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 28.07.2005р. № 299-Ш «Про передачу в спільну сумісну приватну власність земельної ділянки площею 0.20 га, яка розташована в АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину», в частині визначення площі земельної ділянки не 0,20 га, а 0,2085 га.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3

Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2121,66 кв.м, згідно якого: ОСОБА_3, співвласнику з часткою 7/9, виділено у користування ізольовану земельну ділянку для особистого користування площею 1 402,2 кв.м в межах: у північно-західному напрямку вздовж АДРЕСА_1 від точки В огороджувальної огорожі по прямій лінії до точки Г на відстані 17,43 м; з подальшим заворотом направо під кутом 85 град. до точки Д на відстані 38,28 м; з подальшим заворотом направо під кутом 90 град. до точки Е на відстані 31,96 м; з подальшим заворотом наліво по прямій лінії під кутом 90 град. до точки Ж на відстані 32,1 м; з подальшим заворотом направо по прямій лінії під кутом 90 град. до точки З на відстані 13,44 м; з подальшим заворотом направо по прямій лінії під кутом 90 град. до точки И на відстані 42,07 м; в тому ж напрямку до точки К на відстані 3,8 м; з подальшим заворотом направо по прямій лінії під кутом 90 град. до точки Л на відстані 13,07 м; в тому ж напрямку до точки М на відстані 7,01 м; з подальшим заворотом наліво по прямій лінії під кутом 90 град. до точки Н на відстані 3,05 м; з подальшим заворотом направо під кутом 86 град. по прямій лінії до точки О на відстані 12,77 м; з подальшим заворотом наліво під кутом 90 град. до точки П на відстані 14,97 м; з подальшим заворотом наліво по прямій лінії до точки Р на відстані 6,61 м; з подальшим заворотом направо під кутом 85 град. по прямій лінії до точки В на відстані 6,36 м.

Співвласникам ОСОБА_3, ОСОБА_2 виділено земельну ділянку загального користування для експлуатації та обслуговування жилого будинку площею 209,8 кв.м в межах: від точки В у північно-східному напрямку до точки Р на відстані 6,36 м; з подальшим заворотом наліво по прямій лінії під кутом 85 град. до точки П на відстані 6,62 м; з подальшим заворотом направо під кутом 90 град. до точки О на відстані 14,97 м; з подальшим заворотом направо по прямій лінії під кутом 90 град. до точки Н на відстані 12,77 м; з подальшим заворотом направо до точки Ш на відстані 4,93 м; у тому ж напрямку до точки Б на відстані 17,06 м; з подальшим заворотом направо під кутом 90 град. по прямій лінії до точки В на відстані 3,97 м вздовж АДРЕСА_1.

Встановлено прохід та проїзд до земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_2 через земельну ділянку загального користування для обслуговування та експлуатації жилого будинку зі сторони АДРЕСА_1.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, в решті вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, належав житловий будинок АДРЕСА_1.

Заповітом від 13.12.1993р., посвідченим секретарем Фонтанської сільської ради ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 88, ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_3.

Після її смерті спадкоємці ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом та ОСОБА_2 в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині, отримали свідоцтва про право на спадщину кожний на будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 2060 кв.м., - ОСОБА_3 в розмірі 7/9 частин будинку, а ОСОБА_2 - в розмірі 2/9 частин будинку.

Рішенням Новодофінівської сільської ради № 299-Ш від 28.07.2005р. передано у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,20 га, яка розташована в АДРЕСА_1, згідно долі нерухомості; ОСОБА_2 2/9 частини, ОСОБА_3 7/9 частин. Межі земельних ділянок встановлено не було. Державний акт виготовлено не було.

26.11.2009р. у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно з висновком № 07/10 від 16.06.2010 року, складеним TOB «Ніка-Моріс», виходячи з існуючого планування, складу та площі приміщень спірного домоволодіння, здійснити розділ в ізольовані квартири, здатні самостійно функціонувати в складі необхідних жилих та допоміжних приміщені у відповідності до нормативно-технічних вимог технічно не представляється можливим. Загальна площа земельної ділянки становить 2121,66 кв.м. і на розгляд суду було запропоновано технічно єдиний можливий варіант порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виходячи із часток в праві власності в будинку.

Задовольняючи позови в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходив з наявності технічно єдиноможливого висновку про встановлення такого, та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходив з безпідставності вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, виходячи з наступного.

Сторонами є спадкоємцями та співвласниками спільного майна, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

Майно набуте ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом від 13.12.1993 року, а ОСОБА_2 - в порядку отримання права на обов'язкову частку у спадщині на підставі цього ж заповіту.

Оспорюючи свідоцтва на право на спадщину від 2000 року, ОСОБА_2 посилався на наявність заповіту від 05.01.1990р., яким ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках. Заповіт посвідчено ОСОБА_6, секретарем виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, зареєстровано в реєстрі за № 1.

Проте такі доводи не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст.544 ЦК 1963 року, який застосовується до виниклих правовідносин, заповідач вправі у будь - який час змінити чи скасувати складений ним заповіт, склавши новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій йому суперечить.

Таким чином, склавши новий заповіт 13.12.1993 року, ОСОБА_5 фактично скасувала попередній заповіт від 05.01.1990 року.

Факт наявності заповіту від 13.12.1993 року підтверджений витребуваною спадковою справою, яка перебувала в Одеському державному нотаріальному архіві, з якої видно, що такий не був скасований чи змінений на час відкриття спадщини, про що є відмітка, і став підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Більш того, свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування обов'язкової частки, яка склала 2/9 частини будинку, було отримано ОСОБА_2 ще в 2000 році, який таким чином, визнав факт його існування та погодився із волею спадкодавця.

Та обставина, що в матеріалах справи є примірник заповіту від 05.01.1990 року, на якому є посвідка секретаря виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про те, що станом на 29.11.1999р. заповіт не змінювався та не відмінявся, хоча і не є коректною, оскільки не враховує наявність заповіту 1993 року, однак сама по собі не спростовує факту складання нового заповіту, і у будь - якому випадку не змінює та не спростовує фактичні обставини підстав спадкування.

Вимоги про визнання заповіту від 05.01.1990 року дійсним є безпідставними, оскільки законом не допускається визнання заповітів дійсними в судовому порядку.

Отже спадкування відбулося у передбачений спосіб відповідно до вимог закону.

Згідно із заявою ОСОБА_5 від 20.06.1997р., вона анулювала заповіт № 1 від 05.01.1990р. Відомості про таке анулювання у Фонтанській сільській раді відсутні, однак надання оцінки таким обставинам, які і решті, що стосуються обставин її складання, відкликання тощо, позбавлено сенсу, оскільки через складанням нового заповіту всі дії щодо попереднього втрачають правове значення.

Щодо вимог про визнання недійсним заповіту від 13.12.1993 року з підстав того, що такий є нікчемним, недбало складеним, не відповідає вимогам нотаріального посвідчення, оскільки позбавляє прав спадкоємця, то колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням № 24 виконкому Фонтанської сільської ради від 11.03.1993р. було покладено здійснення нотаріальних дій на секретаря виконкому ОСОБА_7, чим спростовуються доводи про неможливість вчинення нотаріальних дій особою, яка посвідчила заповіт.

Ухвалою від 20.03.2013р. у справі призначалося почеркознавчу експертизу з приводу належності підпису на заповіті 1993 року ОСОБА_5, однак Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз було надано повідомлення від 06.08.2013р. про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи через відсутність зразків підписів померлої на певний час достовірно виконані нею, відсутність медичної документації та нездійснення ОСОБА_2 оплати робіт. Таким чином, докази про не підписання заповіту померлою не доведені.

Інших правових підстав для його оспорення стороною не заявлялось, а доводи про те, що він є нікчемним, оскільки позбавив ОСОБА_2 спадкування в рівних частках до правових підстав оспорення не відноситься, зміст заповіту визначається волею заповідача.

Щодо доводів скарги та вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину через розбіжності у нотаріально посвідчених документах номерах за реєстром, площі кімнати, колегія виходить з наступного.

Як вбачається зі спадкової справи №69 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до майна померлої ОСОБА_5, в двох примірниках дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.1987 року, виданих ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 після смерті чоловіка, номери за реєстром мають розбіжності: в копії дублікату зазначений номер нотаріальної дії за реєстром 1184, а в оригіналі - №1181, однак такі вочевидь в копії носять характер описки і на зміст виниклих правовідносин не впливають.

Крім того, із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2000 року, виданого ОСОБА_3 на 7/9 частин спірного будинку, видно, що при характеристиці будинку в цілому житлова площа будинку під літ.»А» зазначена як 13,7 кв.м., що відповідає площі відповідно до довідки МБТІ і РОН №1694 (а.с.27, т.4), виданій для отримання свідоцтва, але не відповідає відомостям іншої довідки МБТІ і РОН №1526 (а.с.19,т.4), виданій для видачі свідоцтва ОСОБА_2, та свідоцтву про право на спадщину за законом на ім'я останнього (а.с. 16,т.4), в якому площа будинку зазначена як 17,63 кв.м.

Водночас такі розбіжності були предметом з'ясування нотаріальною конторою і правильною площею слід вважати 17,63 кв.м. (а.с.21, т.4).

Проте такі обставини жодним чином не впливають на зміст виниклих правовідносин і не є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним в цілому, оскільки прав ОСОБА_2 не порушують, можуть бути усунені шляхом внесення виправлення в документи в нотаріальному порядку, однак ані підстави, ані факт спадкування не змінюють. Вимоги про поділ будинку в натурі не є предметом спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду в зазначеній частині рішення не спростовують, підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.4 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Судом встановлено, що в різні часи розміри земельної ділянки до спірного будинку були різними, і на час смерті спадкодавця чинним було рішення про надання ОСОБА_5 06.08.1996р. безкоштовно земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,15 га.

Проте за життя державний акт на земельну ділянку вона не отримала, тому така не була предметом спадкування.

Рішенням Новодофинівської ради від 28.07.2005 року (а.с.8, т.1) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділене на праві власності відповідно до часток у праві власності в будинку земельну ділянку в розмірі більшому, ніж попередньому власнику - площею 0,20 га, а тому інші розміри ділянок попередніх користувачів до уваги прийматися не можуть.

При цьому вимоги про визнання дійсним акту обміру присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 12.09.2008р., не відповідають передбаченим законом способам захисту прав, і тому задоволенню не підлягають, а визначення порядку користування будинку відповідно до акту обміру присадибної земельної ділянки не передбачено нормами права.

Доводи скарги про необхідність встановлення порядку користування земельною ділянкою виходячи з того порядку, який фактично склався, є безпідставними, оскільки відповідно до роз'яснень п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до статті 88 ЗК України слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок в натурі у встановленому порядку поділено не було, і за висновком експертизи він взагалі є неподільним.

Наявна в матеріалах справи мирова угода від 12.04.2007 року (а.с.13,т.1) вказує на те, що сторони взяли на себе обов'язок придбати замок та кріплення на дверний цеп в'їздних воріт, а також замок на вхідні двері житлового будинку АДРЕСА_1, будинок складається з кімнати, площею 17,63 кв.м., яка закривається замком, який належить ОСОБА_3, та кухня 10,49 кв.м., яка закривається замком, який належить ОСОБА_2, у будинку є також підсобне приміщення, через яке здійснюється доступ до горища та сараю. Отже зміст мирової угоди не дає підстав дійти висновку про те, що будинок був розділений в натурі, тим більш, що предметом спору були вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю, а не поділ будинку, відтак правило про фактичний порядок користування не може бути застосований до виниклих правовідносин. Крім того, при поділі майна не можуть передаватися одній стороні житлові приміщення, а іншій лише підсобні.

Більш того, об'єктивних доказів про те, що сторонами було досягнуто фактичної угоди з приводу користування земельною ділянкою під час укладання угоди або до цього часу, не надано, навпаки саме ця обставина стала причиною та предметом звернення до суду ОСОБА_3 в липні 2007 року (а.с.2-3,т.1).

Факт існування огорожі між ділянками підтверджений ОСОБА_3, але за її поясненнями така була самочинно встановлена ОСОБА_2 після винесення рішення про надання їм земельної ділянки відповідно до часток у праві власності, що і стало причиною конфлікту та необхідності звернення до суду.

Листом № 911 від 21.12.2011р. Новодофінівська сільської ради підтверджено, що земельною комісією були проведені заміри земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, від 15.10.2010р. у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, однак порядок користування або поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, комісією не проводився.

Згідно з листом Новодофінівської сільської ради № 1 від 04.01.2011р., поділ земельної ділянки та встановлення межових знаків на місцевості за адресою: АДРЕСА_1, представниками сільської ради не проводився.

Інші відомості у справі, зокрема про те, що відповідно до письмових заяв ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, акту депутатського обстеження від 26.12.2006р. депутата ОСОБА_17 ОСОБА_2 було виділено батьками в користування земельну ділянку 10 соток в АДРЕСА_1, правового значення не мають, оскільки право на користування земельною ділянкою для ОСОБА_2 виникає через право власності на частину будинку в порядку спадкування, доказів про набуття її з інших підстав у передбачений спосіб не надано.

У відповідності до акту обміру присадибної земельної ділянки та будівлі, складеного депутатом Новодофінівської сільської ради, сусідами ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_15, земельна ділянка ОСОБА_2 з трьох сторін огороджена залізобетонними стовпами заввишки 2 м, які з'єднані залізним арматурним прутом, залізною сіткою, та при обмірі 12.09.2008р. земельної ділянки встановлено, що загальна площа становить 0,1085 га.

З акту обміру земельної ділянки, складеного землеврядником Н.Дофінівської сільської ради від 03.03.2000 року (а.с.179,т.1) видно, що земельна ділянка, що перебувала у користуванні ОСОБА_5 складає 0,20 га і на плані жодних відомостей про наявність огорожі, яка відокремлює частини ділянки не має, що також не узгоджується із вище переліченими актами сусідів.

Отже, за встановлених обставин вважати об'єктивними відомості про те, що певний порядок користування ділянкою склався з 1990 року неможливо, оскільки це суперечить доказам у справі, і тому доводи про набуття її у такому розмірі, в тому числі і шляхом набувальної давності є недоказаними.

Згідно із заявою на ім'я голови сільської ради Дубенко Ф.А. від 06.08.1996р., ОСОБА_5 дарувала своєму сину, ОСОБА_2, земельну ділянку площею 0,15 га, яка належить їй на праві особистої власності, для будівництва сину домоволодіння по індивідуальному проекту розміром 5x6 метрів, однак така заява не є документом, який є підставою набуття у користування земельної ділянки у передбачений спосіб, тому не може бути підставою для визнання за ним права користування земельною ділянкою. Крім того, заява про передачу ділянки у такому розмірі явно суперечить іншим доводам на підтвердження фактичного користування ділянкою 0,1085 га, що також вказує на суперечливість вимог позивача про набуття ділянки за набувальною давністю у певному розмірі.

Доводи апеляційної скарги про непризначення судом першої інстанції у справі почеркознавчої лакофарбової матеріалів та покриттів експертизи заяви ОСОБА_5 від 20 червня 1997 року на висновки суду не впливає, оскільки заява на зміст виниклих у справі відносин не впливає, і безпосередньо предметом оспорення не була.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: