У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кожух О.А., при секретарі Голінко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду від 27 лютого 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 14.02.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг.

Даний договір складається з письмової заяви ОСОБА_3, умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою і тарифів.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3000 доларів США (еквівалент 36990,80 грн.) на платіжну картку, а відповідач зобов'язався сплатити 20,40% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та повернути кредит у строк, що відповідає строку дії кредитної картки.

Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував в результаті чого у нього перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 28.11.2013 року становить 4629,64 $ (еквівалент 36990 грн.), в тому числі: 1912,61 $ - заборгованість за кредитом; 2376,97 $ - заборгованість за відсотками; 60 $ - заборгованість по комісії; 62,58 $ - штраф (фіксована частина); 217,48 $ - штраф (процентна складова).

Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості та судові витрати по справі.

Рішенням Берегівського районного суду від 27.02.2014 року позов Банку задоволено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову Банку.

Зокрема, зазначає, що Банк звернувся до нього з позовом у січні 2014 року з пропуском строку позовної давності.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг, щодо якого діє презумпція правомірності правочину.

Вказаний правочин складається з письмової заяви ОСОБА_3, умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою і тарифів.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3000 доларів США (еквівалент 36990,80 грн.) на платіжну картку, а відповідач зобов'язався сплатити 20,40% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та повернути кредит у строк, що відповідає строку дії кредитної картки.

Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував в результаті чого у нього перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 28.11.2013 року становить 4629,64 $ (еквівалент 36990 грн.), в тому числі: 1912,61 $ - заборгованість за кредитом; 2376,97 $ - заборгованість за відсотками; 60 $ - заборгованість по комісії; 62,58 $ - штраф (фіксована частина); 217,48 $ - штраф (процентна складова).

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову Банку є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Зокрема, колегія суддів не може взяти до уваги твердження апелянта про застосування позовної давності, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, однак заяву про застосування судом позовної давності не подав, а позов визнавав частково.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява відповідача про застосування позовної давності не може бути розглянута судом апеляційної інстанції.

Крім цього, відповідно до пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору між сторонами, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку ні одна з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Не можуть бути взятими до уваги посилання апелянта на п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та необхідність застосування позовної давності за позовом про повернення споживчого кредиту без відповідної заяви відповідача, виходячи з наступного.

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 р. N 1023-XII "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку із самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 20.11.2013 р. у справі N 6-126цс13; пункт 31 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 у редакції постанови від 07.02.2014 р. N 7).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: