Головуючий суду 1 інстанції - Осіпенко Л.М.

Доповідач - Заіка В.В.

Справа № 2-3662/12

Провадження № 22ц/782/1411/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Заіки В.В.

суддів: Дмитрієвої Л.Д., Медведєва А.М.

при секретарі : Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту, -

ВСТАНОВИЛА :

В вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського МУЮ про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття з арешту, який згодом уточнювала. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в межах виконавчого провадження за виконавчим написом №842, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 квітня 2005 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ Фандєєвою І.С. 21 липня 2009 року проведений опис майна. При цьому складено акт АА №485045 опису та арешту ? частки квартири АДРЕСА_1. Постановами державних виконавці Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ від 23.04.2000 року та від 25.07.2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Позивачка просила визнати квартиру АДРЕСА_1 своєю приватною власність та скасувати арешти на квартиру.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Визнано квартиру АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_3. Виключено АДРЕСА_1 з опису, складеного державним виконавцем Фандєєвою І.С. 21 липня 2009 року в рамках виконавчого провадження за виконавчим написом №842 за актом опису АА №485045. Знято арешт, накладений державним виконавцем Фандєєвою І.С. 21 липня 2009 року на АДРЕСА_1. Знято арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду від 21 квітня 2000 року на квартиру АДРЕСА_1. Знято арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Жовтневого МУЮ Наконечною І.В. 23 травня 2000 року на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2000 року. Знято арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 постановою держаного виконавця Жовтневого ВДВС Соловьова С.С. від 25 липня 2007 року на підставі рішення Жовтневого районного суду від 18 червня 2001 року про належність ОСОБА_4 ? частки квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року та постановити нове рішення яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлені наступні обставини.

В межах виконавчого провадження за виконавчим написом №842, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 квітня 2005 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ Фандєєвою І.С. 21 червня 2009 року проведено опис майна ? частки квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_11. до ОСОБА_4 також накладено арешт на ? частку вказаної квартири, на виконання якої державним виконавцем 23 травня 2000 року була винесена відповідна постанова.

Також постановою державного виконавця на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 червня 2001 року був накладений арешт на ? частку вказаної квартири, як таку, що належить ОСОБА_4.

Виходячи з положень ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно, що полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації допускається, якщо таке майно належить боржнику.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 1999 року належить ОСОБА_3 (а.с. 11).

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2010 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 червня 2001 року, яким визначено частку у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інших доказів, які свідчать про наявність у ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру, матеріали справи не містят, а тому підстави для звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом його арешту відсутні.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що рішення в частині виключення квартири з опису та зняття з арешту відповідає вимогам закону.

Згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 липня 1999 року власником квартири є ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 128 ЦК України ( в редакції від 01 січня 1964 року, що діяв на час укладення договору) право власності у набувача майна по договору виникає у момент передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору продавець передав а покупець прийняв продане майно, а тому на час ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_3 вже набула право власності на квартиру.

Таким чином підстав для захисту її права в цій частині позовних вимог судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року змінити, в частині визнання квартири АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_3, скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :