ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   РІВНЕНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

33001 м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "20" грудня 2006 р.                                                                                Справа №  11/311

За позовом заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави, в особі –Державної податкової

                               інспекції в м.Рівне м.Рівне

до відповідачів:          1.ТзОВ “Рівненська агропромислова компанія” м.Рівне

                                  2. ТзОВ “Техноінвест” м.Рівне

про визнання угод недійсними на загальну суму  43 522 грн. 32 коп.  

Суддя Грязнов В.В.

Представники:

від позивача-         Прищепа О.С., представник (№17642/10-31 від 05.09.2006р.);

від відповідача1-   не з’явився;

від відповідача2-  не з’явився;

від прокурора-      Воробей С.А.

В судове засідання 20.12.2006р. представники відповідачів не з’явилися, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому порядку.

Суддею роз'яснено сторонам статті 27, 28, 29, 49, 51 КАС України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивача звернувся до господарського суду з заявою про визнання недійсними угод на суму 43 522 грн. 32 коп., які підтверджуються накладними №96/11 від 02.11.2005р., №173/12 від 07.12.2005р. та №178/12 від 15.12.2005р.

Відповідачі не подали суду витребуваних ухвалами від 17.11.2006р. та 06.12.2006р. пояснень, вимог не заперечили.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи без участі відповідачів.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення перевірки Державною податковою інспекцією у м.Рівне з питання дотримання податкового та валютного законодавства зафіксовано факт здійснення господарської діяльності між відповідачами ТзОВ «Рівненська агропромислова компанія та ТзОВ «Техноінвест».

Перевіркою встановлено, що між відповідачами, починаючи з 02 листопада 2005р. були укладені угоди купівлі-продажу від:

-02.11.2005р. на суму 30 519 грн. 12 коп., що підтверджується накладною за №96/11 від 02.11.2005р.;

-07.12.2005р. на суму 1951 грн. 20 коп., що підтверджується накладною за №173/12 від 07.12.2005р.;

-15.12.2005р. на суму 11052 грн. 00 коп., що підтверджується накладною за №178/12 від 07.12.2005р.

Як вбачається із вищезазначених накладних, отримання ТзОВ «Рівненська агропромислова компанія»товарів на загальну суму 43 522 грн. 32 коп. від ТзОВ «Техноінвест»відбулося на підставі усних угод, внаслідок чого ТзОВ «Рівненська агропромислова компанія»сформовано податковий кредит у розмірі 7 253 грн. 72 коп.

З метою дотримання законодавства під час укладання даних усних угод і проведення відповідних взаєморозрахунків між ТзОВ «Рівненська агропромислова компанія»та ТзОВ «Техноінвест»працівниками ДПІ у м.Рівне направлені офіційні запити №15665/23-119 від 16.08.2006р., №21349/23-119 від 02.10.2006р. ТзОВ «Техноінвест». Листом №001/9 від 29.09.2006р. ТзОВ «Техноінвест»повідомило, посилаючись на податкові декларації за відповідний період, що господарські операції з ТзОВ «Рівненська агропромислова компанія»за період з 19.09.2005р. по 15.12.2005р. не проводилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників позивача та прокуратури, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до стст.207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільсьтва, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачений обов’язок платників податків сплачувати податки та збори до бюджету та державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами про оподаткування.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” щодо угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Вказані угоди підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства з наступних підстав.

Умисел на укладення угод з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства мав місце зі сторони ТзОВ “Рівненська агропромислова компанія”. Даний умисел стверджується обставинами укладення договорів купівлі-продажу товарів, про що свідчать накладні на загальну суму 43 522 грн. 32 коп. і подальшим ухиленням відповідача-1 від декларування в податковій звітності за періоди, в яких відбувалися спірні угоди, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за 9, 11, 12 місяці 2005р.(арк.справи11-16).

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладання такої угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, позов обгрунтований і підлягає задоволенню.На відповідача-1 покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі  п.3 ч.3 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до суду.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задоволити.

2. Визнати недійсними угоди між товариством з обмеженою відповідальністю “Рівненська агропромислова компанія”, яке знаходиться в м.Рівне, вул. Дворецька,120-Д та товариством з обмеженою відповідальністю “Техноінвест”, яке знаходиться в м.Рівне, вул. Павлюченка,33, які підтверджуються накладними №96/11 від 02.11.2005р., №173/12 від 07.12.2005р. та №178/12 від 15.12.2005р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Рівненська агропромислова компанія”, яке знаходиться в м.Рівне, вул. Дворецька,120-Д в доход державного бюджету України 03грн.40 коп. державного мита (судового збору).

4. Видати виконавчий лист після набрання постановою суду законної сили.

5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 29 грудня 2006 року.     

                              Суддя