Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
15.12.2008 |
Справа № 22-а-1606/08 Попередній № справи 2-а-187/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим (суддя Сафонов В.В. ) від 28.08.08 у справі № 2-а-187/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (вул. Маяковського, 2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)
про спонукання до виплати допомоги на дитину
ВСТАНОВИВ:
Постановою Сімферопольського районного суду АРК від 28 серпня 2008 року (суддя Сафонов В.В.) у справі № 2а-187\08 (№ 22а-1606\08) у позові ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації про спонукання до виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку було відмовлено у повному обсязі.
Постанова мотивована тим, що судом не встановлено порушень з боку суб'єкта владних повноважень в особі Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації, тому як відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 95 Конституції України та ч.2 ст. 38 Бюджетного кодексу України, повинен розпоряджатися бюджетними коштами згідно з Законом «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, однак норма ст. 15 Закону України «Про державну допомогу родинам з дітьми»була призупинена, відповідно до ст. 56 та 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. вказані норми Закону визнані неконституційними, однак Верховна Рада України не внесла відповідні зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому, на думку суду першої інстанції, дії відповідача з приводу перерахування грошових сум є законними.
Не погодившись с постановою суду, ОСОБА_1звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 28 серпня 2008 року, прийняти нову постанову, визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського району по призначенню допомоги за дитиною за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007р. незаконними, визнати за Управлінням праці та соціального захисту населення Сімферопольського району заборгованість по виплаті допомоги за період з 09.07.2007р. по 30.10.2007р. у виді грошової суми 1001,91 грн., вважати як законно виплачену позивачу грошову допомогу в розмірі 848, 90 грн. і зарахувати її в рахунок погашення суми заборгованості відповідача, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 153 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норма матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді справи та обов'язкове для виконання на усій території України, тому доводи відповідача, що Верховної Радою України не були внесені зміни в Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік»не можуть бути прийняти до уваги.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 р. відкрите апеляційне провадження по апеляційної скарзі ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації про спонукання до виплати допомоги на дитину.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008. закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до апеляційного розгляду на 15.12.2008. о 10:00.
В судове засідання, призначене на 15.12.2008. представники позивача та відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Листом № 01-02\5735 віл 10.12.2008. відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської рай держадміністрації просить розглянуть справу у відсутності його представника.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_1є матір'ю дитини, 11.11.2005 р. народження. Даний факт не спростовується відповідачем. В матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження дитини, але згідно листу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського району № 01-02\2001 від 11.04.2008. (а.с. 6) ОСОБА_1знаходиться на обліку в Управлінні з 13.03.2007. як одержувач грошової допомоги на дитину до досягнення їм трирічного віку.
Відповідно до частині 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11 із змінами та доповненнями ОСОБА_1має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до цієї норми Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
На підставі частини 2 статті 56, пунктів 7,14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі № 6-рп щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13, 14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому Конституційний Суд України у своєму рішенні визначив, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для сімей з дітьми.
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Розглядаючи борги у сенсі поняття «Власності», яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Качко проти України» (заява № 63134\00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів -закону України, відповідно якому встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498\00 «Бурдов проти Росії»).
У Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи є невідчужуваними та непорушеними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремим законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії , що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.206., не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є чинними, тобто не скасовані, не змінені, позивач має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
За таких підстав, висновки суду першої інстанції, що у зв'язку з тим, що Верховна Рада України після прийняття рішення Конституційним Судом України не внесла відповідні зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і на цій підставі відмовив позивачу у позові, є необґрунтованими .
Згідно зі абзацом 1 ч.1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. № 489-У встановлений прожитковий мінімум дитини віком до 6 років - 463 грн. з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року; 470 грн. - з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 рік.
Тобто за період з 09 07.2007. по 30.09.2007. підлягало виплаті допомога на дотримання дитини в сумі 1389 грн. (463 грн. х 3 мес. = 1389 грн.)
Як слідує із матеріалів справи позивачу було призначено соціальна допомога на дотримання дитини з 01.04.2007. по 30.09.2007. у розмірі 129,03 грн., с 01.10.2007. по 11.11.2008 р. -130,64 грн., що підтверджується листом відповідача № 01-02\2001 від 11.04.2008 р. (а. с. 6).
За період з 09.07.2007. по 01.10.2007. позивачу було сплачено допомога на дотримання за дитиною на загальну суму 387,09 грн. (129,03 грн. х 3 = 387,09 грн.).
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивачу недоплачена щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007. по 30.09. 2007. в сумі 1001,91 грн. (1389 грн. -387,09 грн. = 1001,91 грн.).
ОСОБА_1достроково вийшла на роботу в режимі повний робочий день з 01.10.2007., що підтверджується заявою позивача від 03.04.2008. (а.с. 4). Але, як слідує із позовної заяві за період з 01.10.2007р. по 31.03.2008р. позивачу виплачена допомога по догляду за дитиною в сумі 848,90 грн., що є зайво сплаченої сумою.
Судова колегія вважає можливим, суму переплати 848,90 грн. за період з 01.10.2007. по 31.03.2008. зарахувати в рахунок недосплаченої допомоги 1001,91 грн. за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007р. Отже, на користь позивача підлягає стягненню недоплачена державна допомога по догляду за дитиною за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007р. в сумі 153,01 грн.
Невиплачена позивачу допомога, як матері дитини, що не досягла трирічного віку, підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Судова колегія приймає до уваги, що цій Закон є єдиним Законом, що регулює правовідносини щодо отримання допомоги сім'ям з дітьми незалежно від того чи застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування чи ні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постанова Сімферопольського районного суду АР Крим від 28 серпня 2008 р. у справі № 2а-187\08 (новий номер 2а -1606\08) підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями ч.3 ст. 24, 160, 167, ч.1 ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
2. Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2а-1606\08 (2а-187\08) від 28 серпня 2008 року скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського районної державної адміністрації задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації по недоплаті ОСОБА_1. щодо недоплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007. по 30.09.2007.
Визнати недоплату ОСОБА_1. державної допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007. по 30.09.2007. в сумі 1001,91 грн., в рахунок якої врахувати здійснену переплату за період з 01.10.2007. по 11.11.2008. в сумі 848,90 грн.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту Симферопольської районної державної адміністрації (вул. Маяковського, 2, м.Сімферополь, 95011) на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1) 153 грн. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007. по 30.09.2007.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1витрати по сплаті судового збору в сумі 6,90 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева