Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
15.12.2008 |
Справа № 22-а-1892/08 Попередня справа № 2-а-881/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, паспорт: НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 03.06.1997р.;
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя- Чердакова Марина Олександрівна довіреність № 3079 від 13.06.08р.;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Лугвіщик А.М. ) від 11.08.08 по справі № 22-а-1892/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56,Севастополь,99059)
про стягнення недосплаченної допомоги "Дітям війни"
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 11 серпня 2008 року у справі № 2а-881/08 (22а-1892/08) (суддя Лугвіщик А.М.) позов ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» в сумі 2733,30 грн. було задоволено частково, з Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1стягнуто щомісячну соціальну допомогу в розмірі 735,30 грн., в решті позову відмовлено.
Не погодившись с постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом у неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративного позову ОСОБА_1 не застосовані норми частини 2 статті 6, частина 1 ст.19, частина 2 статті 9 Конституції України, статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», частина 3 статті 28, частина 2 статті 72, частина 1, 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначає, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»надбавки та підвищення, встановлені до пенсії виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006. № 489 відповідних коштів на виплату підвищення «Дітям війни» не було передбачено.
У судовому засіданні 15 грудня 2008 року представник апелянта Чердакова М.О. доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач - ОСОБА_1 проте апеляційної скарги заперечувала, крім того, вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у стягненні щомісячної соціальної допомоги за період січня 2006 р. по червень 2007 р., також у поясненнях позивач наполягає не тому, що суд першої інстанції був повинний стягнути щомісячну соціальне допомогу за 2008 рік.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя від 04.08.2008.ю № 1130\11 (а. с. 8).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Цій факт не заперечує відповідач. Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації ОСОБА_1має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(а. с. 3).
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період липень - грудень 2007 р. в сумі 735,30 грн., так як має відповідний статус.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не визнав причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду поважним, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог за період січень 2006 р. по червень 2007 р. роки було відмовлено.
Судова колегія вважає, що судом правомірно відмовлено позивачу в поновлені строку звернення до адміністративного суду, так як підстав для поновлення строку немає. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду позивач не надав. Позивач повинен був знати про пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, оскільки ці законодавчі акти оприлюднювались у засобах масової інформації. А тому ОСОБА_1 мала можливість своєчасно реалізувати своє право на судову захищеність.
Доводи позивача, що суд не прийняв рішення відносно її права на одержання щомісячної соціальної допомоги за 2008 р. не можуть бути прийняти до уваги, тому що вимоги про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 р. позивач у позові не заявляв і ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду в Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 р. у справі № 2а-881\2008 (№ 22-а-1892\2008) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева