Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
08.12.2008 |
Справа № 22-а-1615/08 Попередня справа № 2-а-195/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
Прокурор Красногвардійського району АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
позивач ОСОБА_1- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим на постанову Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим (суддя Дегтярьова В.Ю. ) від 04.09.08 по справі № 22-а-1615/08
за позовом Прокурора Красногвардійського району АР Крим (вул. Леніна, 5,Красногвардійське,Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97000)
в інтересах ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим (вул. Енгельса 3,Красногвардійське,Красногвардійський район, АвтономнаРеспубліка Кр,97000)
3-ті особи: Головне управління Державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська 19,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)
про стягнення недоотриманної разової допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2008 року (суддя Дегтярьова В.Ю.) у справі № 2а-195/2008 (22а-1615\08) позовна заява прокурора Красногвардійського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим, третя особа -Головне управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення недоплаченої разової допомоги за 2005 -2008 рік в сумі 4514 грн. задоволена частково.
З Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим на користь ОСОБА_1стягнута недоплачена грошова допомога за 2007 -2008 рік у розмірі 2541 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись с постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Державним бюджетом України на 2005 - 2008 р. не передбачені кошти на виплати грошової допомоги у розмірі, який встановлений судом.
У судове засідання 08 грудня 2008 року представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В апеляційної скарзі відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Красно гвардійської районної державної адміністрації просить розглянуть справу у відсутності свого представника.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1є ветераном війни - учасником війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1(а.с.4). Ці обставини відповідачем не спростовуються.
Таким чином, на ОСОБА_1 розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-II із змінами і доповненнями.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить стягнути на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як ветерану війни -учаснику війни відповідно до вимог ч.4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»за 2005 -2008 рік.
Згідно ч.4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551 із змінами і доповненнями щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №1-29/2007 від 09.07.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст..29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими встановлена виплата щорічної разової допомоги ветеранам війни у меншому розмірі.
Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 у справі № 10-рп\2008 положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким у 2008 році виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»здійснюються у зменшеному розмірі, визнана неконституційною.
Згідно із ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесення змін до чинних законів.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача про відсутність необхідних коштів на виплату допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як такі, що не мають правового характеру.
У відповідності до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки у запереченнях на позов, відповідач просив відмовити у позові у зв'язку, крім іншого, з пропущенням позивачем строку звернення до суду, а позивачем не надані докази поважності причин пропуску строк, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову за 2007 -2008 рік.
У відповідності з матеріалами справи ОСОБА_1. отримала у 2007 році допомогу у сумі 55 грн., у 2008 році -65 грн., що не відповідає положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При визначенні розміру недоотриманої допомоги суд першої інстанції вірно врахував розміри мінімальної пенсії за віком і встановив суми недоплаченої одноразової допомоги за 2007 рік - 1163 грн., за 2008 рік -1378 грн., всього 2541 грн.
Відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2008 року у справі № 2-а-195/2008 ( № 22-а- 1615/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева