ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2006 Справа № 34/226-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Герасименко І.М.(доповідача)
суддів: Ясир Л.О., Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання: Каднікова О.В.
за участю представників сторін:
представника позивача: Клементьєва О.В.
представник відповідача в судове засідання не з”явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дизельний завод”, м. Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.06р.
у справі № 34/226-06
за позовом відкритого акціонерного товариства “Дизельний завод”, м. Кривий Ріг
до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг
про стягнення 31 377 грн. 31 коп.
та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг
до відкритого акціонерного товариства “Дизельний завод”, м. Кривий Ріг
про визнання правочину недійсним
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось відкрите акціонерне товариство “Дизельний завод”, м. Кривий Ріг з позовом до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг, про 31 377 грн. 31 коп., що складає 26 392 грн. 40 коп. - основного боргу, що виник внаслідок несплати товару, поставленого відповідно до умов договору №271 від 04.10.2004 р., 3 060 грн. 17 коп. –інфляційних, 548 грн. 90 коп. –3% річних, 314 грн. 00 коп. –витрат на держмито, 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Згідно з уточнюючим розрахунком позовних вимог позивач, також просить суд, стягнути з відповідача 2045 грн. 99 коп. –інфляційних з листопада 2005 р. по вересень 2006 р., 776 грн.51 коп. –3% річних з 01.11.2005 р. по 01.10.2006 р., 1889 грн. 50 коп. –пені з 01.11.2005 р. по 01.10.2006 р.
22.09.2006 р. відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати правочин, що є предметом позову, недійсним (а.с 72-73т.1). Посилається на те, що діяльність юридичних осіб, пов”язана із збиранням та реалізацією брухту горних та кольорових металів не підлягає ліцензуванню тільки в тому випадку, якщо металобрухт утворився в результаті діяльності цього підприємства, а в інших випадках підприємство повинно отримувати ліцензію.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2006р. первісний позов задоволено частковою. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 800 грн. 00 коп. –боргу, 145 грн. 48 коп. –3% річних, 520 грн. 94 коп. –інфляційних, 44 грн. 66 коп.- витрат на держмито, 16 грн. 94 коп. –витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового
процесу, в решті первісного позову відмовлено; у зустрічному позову відмовлено повністю.
Позивач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, також вказує, що судом не встановлено обставини, що мають значення для справи.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26.12.2006р. представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати в частині первісного позову; представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, так як доказів поважності причин його відсутності, представник відповідача не надав і колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності за наявними у справі доказів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
04.10.2004 р. між відкритим акціонерним товариством “Дизельний завод” та закритим акціонерним товариством “Криворізький завод гірничого обладнання” був укладений договір №271 поставки товару.
За умовами цього договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність товар (брухт та відходи чорних металів), а покупець –прийняти товар та оплатити його.
Згідно з п. 2.2 договору покупець здійснює оплату товару протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку, виставленого постачальником. Оплата проводиться в гривнях. Форма оплати –безготівковий рахунок.
На виконання умов договору позивач, як „постачальник” здійснив поставку товару відповідачу за товаротранспортними накладними: № 007575 від 08.11.2005 р. на суму 7 256 грн. 10 коп., № 000070 від 27.10.2005 р. на суму 13 044 грн. 90 коп., №000071 від 04.11.2005 р. на суму 15 336 грн. 30 коп.
Згідно з матеріалами справи, до суду першої інстанції подані докази виставлення рахунку №Ди-10/12 від 27.10.2005 р. на суму 13044 грн. 90 коп, у даному випадку це є платіжне доручення № 16541 від 28.12.2005 р. про сплату 9 244 грн. 90 коп., де зазначено, що призначенням платежу є “...Сч. №Ди-10/12 от 27.10.2005 г. ...”. При цьому, висновки суду про те, що відповідачу не були надані рахунки на оплату товару, отриманого за накладною №007575 від 08.11.2005р. та №000071 від 04.11.2005р. є такими, що прийнятті за неповним з”ясуванням доказів по справі. Так, згідно з п. 4.4. договору №271 від 04.10.2004р. „постачальник” одночасно з відвантаженням кожної партії товару, передає „покупцю” оригінали наступних документів: рахунку-фактури, податкової накладної, сертифікату якості та товаротранспортних накладних.
Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідач, отримавши товар, не заявляв, що йому не надано будь-який у вказаних документів та від договору не відмовлявся.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України (в подальшому ГК України), який відповідно до ст. 1 визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські правовідносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно Прикінцевих положень ГК України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності положеннями.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві за товаротранспортними накладними: № 007575 від 08.11.2005 р. на суму 7 256 грн. 10 коп., № 000070 від 27.10.2005 р. на суму 13 044 грн. 90 коп., №000071 від 04.11.2005 р. на суму 15 336 грн. 30 коп.
Відповідач зобов’язання за договором не виконав. Згідно з п.2.2 договору покупець здійснює оплату за товар на протязі 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку, виставленого постачальником.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач частково оплатив отриманий товар і заборгованість складає 3 800 грн. 00 коп. грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання відповідача на те, що стосовно нього 06.04.2006 р. порушена справа про банкрутство №Б 29/64/06 (а.с.70) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому не повинні застосовуватись санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, не може бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.
Стягнення інфляційних та 3%річних ,як плати за користування коштами не може припинятись в зв’язку з наявністю мораторію. Пеня також підлягає стягненню, так як справа про банкрутство відповідача №Б 29/64/06 порушена 06.04.2006р.,тобто після звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Крім того, відповідач не надав доказів того ,що на день винесення рішення судом першої інстанції була здійснена публікація в офіційному друкованому виданні відповідно до ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Також відповідачем було заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору №271 від 04.10.2004р. з посиланням на відсутність у сторін ліцензії.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Дизельний завод”, м. Кривий Ріг –задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2006 р. по справі №34/226-06 –змінити частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Стягнути з відкритого акціонерного товариства Дизельний завод”, м. Кривий Ріг на користь закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг 26392 (двадцять шість тисяч триста дев”яносто дві) грн.. 40 коп. основного боргу, 395 (триста дев”яносто п”ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовити. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Зобов”язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази по справі.
Головуючий суддя І.М.Герасименко
Суддя Л.О.Ясир
Суддя В.В.Прудніков