Єдиний унікальний номер 233/8237/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3783/2014

Єдиний унікальний номер 233/8237/13ц

Номер провадження 22ц/775/3783/14

Категорія: 27

Головуючий у 1-ій інстанції: Малінов О.С

Доповідач: Груіцька Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Лоленко А.В.,

суддів: Груіцької Л.О., Солодовник О.Ф.

при секретарі: Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

08.11.2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 23 лютого 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 умов кредитування не виконала у зв'язку з чим за нею утворилася заборгованість станом на 30 жовтня 2013 року у сумі 16171 грн. 53 коп., яка складається з наступного:

- 14614 грн. 42 коп. - заборгованість за кредитом;

- 310, 85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 500,0 грн. - штраф / фіксована частина/;

- 746 грн. 26 коп. - штраф/ процентна складова/;

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2014 року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено повністю у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство комерційний банк « Приватбанк» подало апеляцію. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, обґрунтовуючи апеляційні вимоги тим, що рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначають, що судом першої не було встановлено те, що строк Кредитного договору між сторонами сплинув,а також ті обставини, що відповідач по сьогоднішній день користується грошима банку, відповідно термін дії договору не припиняється і тим самим ПАТ КБ «ПриватБанк» продовжує відносини з відповідачем. Окрім того суд застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме ст..257 ЦК України, ч.4. ст..267 ЦК України та не врахував, те що відповідач не надав жодного доказу, який би спростував наявність заборгованості за кредитним договором чи її розмір.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

23.02.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк « Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка затвердила свою згоду на те,що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

23.02.2007 року ОСОБА_3 звернулась до ЗАТ « Приватбанк» (нині ПАТ КБ « Приватбанк») із заявою про виготовлення їй платіжної кредитної картки «МЕТРО», лімітом в сумі 2 500, 00 грн. відсоткова ставка по кредитному ліміту становить 2,5% в місяць на залишок заборгованості. Використання цих кредитних коштів відбувалось виключно у торговій мережі «Метро Кеш енд Кери», відтак цей кредит є споживчим кредитом, оскільки такі кошти надавались відповідачці лиши для придбання продукції у конкретній торговій мережі. Строк дії картки - до грудня 2008 року /а.с.6/. На підставі даної заяви позивачем було відкрито рахунок номер картки НОМЕР_1 від 23.02.2007 року, що підтверджується відміткою банку на звороті цієї ж заяви та заперечується сторонами по справі. Із роздруківки руху коштів по картці № НОМЕР_1, що відкрита на ім'я ОСОБА_3 видно, що вона користувалась лімітом коштів та вносила кошти на погашення суми заборгованості /а.с.39-41/.

Згідно п.3.2 та 4.3. Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка надала Банку згоду на встановлення кредитного ліміту (його збільшення або зменшення) за рішенням Банку, та згоду списувати з картрахунків суми грошових коштів у розмірі здійснюваних клієнтом операцій, а також вартість послуг, встановлених Тарифами Банку при настанні строків платежів. Проте, згідно роздруківки руху коштів по картці № НОМЕР_1, як і до так і після останнього підвищення кредитного ліміту за цим договором до 6100 грн., яке сталося у липні 2012 року, Банк самостійно безпідставно порушував цей ліміт, списуючи кошти в погашення відсотків/а.с.41/ тим самим довів розмір основного боргу до 14612,42 грн.

Із п.4. заяви про відкриття банківської кредитної картки «Метро», строк її дії встановлений до грудня 2008 року. 24.01.2009 року відбулось списання коштів з кредитної картки у сумі 417, 00 грн. в оплату товару в мережі «Метро» /а..с 41/.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» суд керувався тим, що позивач звернувся до суду з позовом лише 08.11.2013 року тобто із пропуском трьох річного строку позовної давності, а також не ставив питання перед судом про його поновлення.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

На підставі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Апеляційним судом встановлено, що 23.02.2007 року ОСОБА_3 звернулась до ЗАТ « Приватбанк» (нині ПАТ КБ « Приватбанк») із заявою про виготовлення їй платіжної кредитної картки «МЕТРО», лімітом в сумі 2 500, 00 грн. відсоткова ставка по кредитному ліміту становить 2,5% в місяць на залишок заборгованості. Використання цих кредитних коштів відбувалось виключно у торговій мережі «Метро Кеш енд Кери». Строк дії картки - до грудня 2008 року /а.с.6/. На підставі даної заяви позивачем було відкрито рахунок номер картки НОМЕР_1 від 23.02.2007 року. Із роздруківки руху коштів по картці № НОМЕР_1, що відкрита на ім'я ОСОБА_3 видно, що вона користувалась лімітом коштів та вносила кошти на погашення суми заборгованості /а.с.39-41/.

Згідно п.3.2 та 4.3. Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка надала Банку згоду на встановлення кредитного ліміту (його збільшення або зменшення) за рішенням Банку, та згоду списувати з картрахунків суми грошових коштів у розмірі здійснюваних клієнтом операцій, а також вартість послуг, встановлених Тарифами Банку при настанні строків платежів. Згідно роздруківки руху коштів по картці № НОМЕР_1, як і до так і після останнього підвищення кредитного ліміту за цим договором до 6100 грн., яке сталося у липні 2012 року, Банк самостійно безпідставно порушував цей ліміт, списуючи кошти в погашення відсотків/а.с.41/ тим самим довів розмір основного боргу до 14612,42 грн.

Із п.4. заяви про відкриття банківської кредитної картки «Метро», строк її дії встановлений до грудня 2008 року. 24.01.2009 року відбулось списання коштів з кредитної картки у сумі 417, 00 грн. в оплату товару в мережі «Метро» /а..с 41/. Таким чином початок строку перебігу строку позовної давності розраховується з 24 січня 2009 року.

Відповідно до вимог ч.3 і ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачка у суді першої інстанції наполягала на тому, що б суд узяв до уваги про пропущення позивачем строку позовної давності.

Виходячи з положень п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає цим вимогам.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дотримався зазначених норм матеріального та процесуального законодавства, з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та правильних висновків суду не спростовують, то підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу позивача апеляційний суд відхиляє, а рішення суду першої інстанції - залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303,308, 315 ЦПК України, апеляційний суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: