справа №437/3358/14-к

Ленінський районний суд міста Луганська

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року, квітня місяця, 23-го дня, в місті Луганську, Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді Луганського В.І.

за участю прокурора Веселовської А.Л.

при секретарі Ткаченко Т.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду міста Луганська кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бутово Старобільського району Луганської області, українця, громадянина України, має середню освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

за частиною 1 статті 190 КК України,

встановив:

У вересні 2013 року, ОСОБА_3, будучи зареєстрованим користувачем всесвітньої мережі Internet, на не встановленому сайті та під не встановленим логіном, розмістив завідомо не правдиву для нього інформацію у всесвітній мережі іnternet про продаж автомобілю ВАЗ 2110, 2006 року випуску за грошові кошти у сумі 3500 доларів США, що відповідно довідки Національного банку України станом на 24.09.2013 року еквівалентно 27 975 гривням 50 копійкам.

Після чого, ОСОБА_3 під приводом продажу вказаного автомобілю, шляхом обману, за допомогою мобільного зв'язку оператора «Київстар», абонентський номер НОМЕР_1, який вказаний на сторінці Internet сайту, де ОСОБА_3 розмістив завідомо не правдиву інформацію про продаж вказаного автомобілю, представившись, тому хто додзвонився на його абонентський номер, громадянину ОСОБА_4 даними ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, переконав останнього перерахувати у якості завдатку на банківську картку «ПриватБанк», що належить ОСОБА_5, та перебувала у тимчасовому користуванні у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 800 гривень.

Будучи введеним в оману розмовами про зобов'язання ОСОБА_3 щодо реальних намірів останнього, його матеріального положення, не усвідомлюючи, що він повідомив анкетні данні іншої людини, а саме ОСОБА_5, добровільно через термінал ПАТ «ПриватБанк» перерахував на рахунок, відкритий у відділенні ПАТ «ПриватБанк», який зареєстрований та належить ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 800 гривень, як завдаток на покупку автомобілю марки ВАЗ 2110, 2006 року випуску, завідомо неправдива інформація про продаж якого розміщена ОСОБА_3 у мережі Internet.

Далі, ОСОБА_3 діючи умисно, противоправно, з корисливих мотивів, переслідуючи низовинну мету наживи, та незаконного збагачення не виконуючи покладених на нього обов'язків перед ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами останнього у сумі 800 гривень, шляхом зняття їх з банківської карти «ПриватБанк», що належить ОСОБА_5, та перебувала у тимчасовому користуванні ОСОБА_3

Після цього ОСОБА_3, розпорядився вказаними грошовими коштами на свій розсуд як своїми власними, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 800 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3, в обвинуваченні яке йому було пред`явлено в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, свою вину визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, при цьому не відмовився від дачі показань.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні відносно нього, всі обставини скоєння ним злочину вказані правильно, оскільки вказане, було насправді. Фактичні обставини й докази, які було зібрано по кримінальному

провадженню не оскаржував, крім того суду пояснив, що дійсно в вересні 2013 року, заволодів грошима потерпілого шляхом обману, але вказав, що матеріальну шкоду потерпілому відшкодує, оскільки бажає стати на шлях виправлення.

Докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, не оспорюються обвинуваченим, учасниками процесу, та відповідно не досліджувались у судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною та дії ОСОБА_3, кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обираючи вид та міру покарання суд, враховуючи характер суспільної небезпеки, злочину який скоїв ОСОБА_3, його віднесено законом до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується з позитивного боку, обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - судом не виявлено.

Виходячи із приведених обставин, відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєного, суд вважає, що на даний час виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо з призначенням йому покарання у вигляді штрафу на користь держави, вважаючи, що даного покарання буде достатньо для його виправлення та перевиховання.

Речових доказів по справі немає.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним в скоєнні злочину передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу 510 (п'ятсот десять) гривень на користь держави.

Запобіжний захід - особиста порука, обраний у відношенні ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням ч.2. ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганскої області на протязі 30 діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Луганська.

СУДДЯ: В.І. ЛУГАНСЬКИЙ