ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/594/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Сорочинська О.М.,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Чорнухинського району до Чорнухинської районної державної адміністрації, треті особи: Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство", приватний підприємець ОСОБА_3, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2014 року Прокурор Чорнухинського району звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорнухинської районної державної адміністрації, треті особи: Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство", приватний підприємець ОСОБА_3, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації № 151 від 21 червня 2013 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду - замкнену штучну водойму (ставок).

25 лютого 2014 року ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що спірне розпорядження є незаконним та підлягає негайному скасуванню, оскільки прийнято в порушення вимог статей 17, 122-124, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Також, зазначив, що оскаржуваним розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду - замкнену штучну водойму та передано в користування (оренду) земельні ділянки під водним об'єктом (ставком), який розміщений (охоплює) на території Харсіцької та Луговиківської сільських ради ПП ОСОБА_3 загальною площею 20,7278 га, в тому числі 16,2 га під водним дзеркалом (ставком), 0,1265 га під гідротехнічною спорудою (гребля) та 4,4013 га під прибережною захисною смугою. Разом з цим, за твердженням позивача, земельна ділянка площею 4,4013 га під прибережною захисною смугою є земельною ділянкою лісового фонду та на момент прийняття вказаного вище розпорядження від 21 червня 2013 року перебувала в постійному користуванні суб'єкта господарювання - ДП "Пирятинське лісове господарство". Отже, на думку позивача, передача в користування (оренду) земельної ділянки лісового фонду ПП ОСОБА_3 загальною площею 4,4013 га є подвійним наданням.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, проти задоволення адміністративного позову не заперечував, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника /а. с. 54/.

Третя особа - Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство" - у судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи /а. с. 52/.

Представник третьої особи - фізичної особої - підприємця ОСОБА_3 - заперечував проти адміністративного позову, посилаючись на недоведеність позовних вимог щодо протиправності спірного розпорядження. Крім того, в клопотанні від 26 березня 2014 року третя особа зазначила, що звернулась до Чорнухинської РДА із заявою про внесення змін до оскаржуваного розрядження в частині зменшення орендованої площі у відповідній частині /а. с. 172/.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 червня 2013 року розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області № 151 затверджено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду - замкнену штучну водойму (ставок) загальною площею 20,7278 га, з них: землі під гідротехнічними спорудами площею 0,1265 га, водне дзеркало загальною площею 16,2 га, прибережна захисна смуга 4,4013 га, на умовах оренди терміном 49 років на території Харсіцької та Луговиківської сільських рад Чорнухинського району Полтавської області за межами населених пунктів. Цим же розпорядженням фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 надано в оренду вищевказану ділянку для рибогосподарських потреб /а. с. 8/.

03 грудня 2013 року прокурором Чорнухинського району Полтавської області винесено постанову про проведення перевірки у порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням вимог земельного законодавства в діяльності Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, Харсіцької сільської ради та Відділу Держземагенства в Чорнухинському районі /а. с. 24-25/.

В ході проведення перевірки було встановлено, що 19 листопада 2013 року Державною інспекцією сільського господарська в Полтавській області було проведено перевірку з питань дотримання вимог чинного земельного законодавства при прийнятті рішень (розпоряджень) Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області протягом 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19 листопада 2013 року №5 /а. с. 17-19/, яким зокрема зазначено, що в результаті розгляду картографічних матеріалів перерозподілу Харсіцької та Луговиківської сільських рад встановлено, що земельна ділянка 4,4013 га під прибережною захисною смугою являється земельною ділянкою лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП "Пирятинське лісове господарство". Передача в користування (оренду) земельних ділянок лісового фонду ПП ОСОБА_3 загальною площею 4,4013 га, є подвійним наданням. Договір оренди між Чорнухинською РДА та ПП ОСОБА_3 відсутній, що є використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів, відсутність оформлених речових прав на земельні ділянки, що є порушенням ст.. 125, 126 Земельного кодексу України.

08 січня 2014 року прокуратурою Чорнухинського району Полтавської області було внесено подання №81-02вих14 /а. с. 10-13/ на ім'я голови Полтавської обласної державної адміністрації з вимогою скасувати розпорядження №151 від 21 червня 2013 року.

Вказане подання було підтримано Полтавським обласним управлінням водних ресурсів /а. с. 20/.

Проте, голова Полтавської обласної державної адміністрації листом від 30 січня року 2014 №210/01-52 /а. с. 214-16/ подання прокурора відхилив у зв'язку з відсутністю у обласної державної адміністрації повноважень щодо скасування вищевказаного розпорядження.

Вважаючи розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №151 від 21 червня 2013 року незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, прокуратура Чорнухинського району Полтавської області звернулася до суду з вимогою про його скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд зауважує, що пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, на який посилається позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваного розпорядження, виключено згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5245-VI.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Згідно з п. "а" ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, статтю 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції.

Так, з 01 січня 2013 року частиною третьою зазначеної норми передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Як вже зазначалось, розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області № 151 затверджено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду - замкнену штучну водойму (ставок) загальною площею 20,7278 га, з них: землі під гідротехнічними спорудами площею 0,1265 га, водне дзеркало загальною площею 16,2 га, прибережна захисна смуга 4,4013 га, на умовах оренди терміном 49 років на території Харсіцької та Луговиківської сільських рад Чорнухинського району Полтавської області за межами населених пунктів. Цим же розпорядженням фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 надано в оренду вищевказану ділянку для рибогосподарських потреб /а. с. 8/.

Перевірками, проведеними Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області та прокуратурою Чорнухинського району Полтавської області, встановлено, що земельна ділянка 4,4013 га під прибережною захисною смугою на території Харсіцької та Луговиківської сільських рад являється земельною ділянкою лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП "Пирятинське лісове господарство".

Вказана обставина не заперечувалася сторонами та третіми особами. Також, в клопотанні від 26 березня 2014 року третя особа зазначила, що звернулась до Чорнухинської РДА із заявою про внесення змін до оскаржуваного розрядження в частині зменшення орендованої площі у відповідній частині /а. с. 172/.

Листом ДП "Пирятинське лісове господарство" вих. № 86 від 07 березня 2014 року повідомило суд, що земельна ділянка загальною площею 4,4013 га під прибережною захисною смугою біля замкненої штучної водойми (ставка), яка розташована на території Луговиківської та Харсіцької сільських рад перебуває у постійному користуванні ДП "Пирятинське лісове господарство" /а. с. 59/.

Згідно листа Відділу Держземагенства у Чорнухинському районі Полтавської області від 19 березня 2014 року № 01-21/498, останній повідомив, що відповідно форми 6-зем на території Харсіцької сільської ради у постійному користуванні ДП "Пирятинське лісове господарство" знаходиться 615,4 га земель, в т. ч. і земельна ділянка (прибережна смуга), яка відповідно до розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації № 151 від 21 червня 2013 року надана в оренду ПП ОСОБА_3 На території Луговиківської сільської ради у користуванні ДП "Пирятинське лісове господарство" земельних ділянок не значиться. Також, Відділ Держземагенства у Чорнухинському районі Полтавської області повідомив, що відповідно форми 6-зем земельна ділянка (прибережна смуга) на території Луговиківскої сільської ради, перебуває у постійному користуванні ПДЛП П"Полтаваоблагроліс" /а. с. 160/. Також, Відділом Держземагенства у Чорнухинському районі Полтавської області надано викопіювання земельної ділянки земель водного фонду (ставок), передані в оренду гр. ОСОБА_3 на території Луговиківської та Харсіцької сільських рад Чорнухинського району /а. с. 161/ та довідку форми 6-зем /а. с. 162/.

Отже вищезазначене розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області винесене з порушенням вимог статтей 17, 122-124 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка лісогосподарського призначення офіційно та у визначеному законом порядку не була вилучена з користування ДП "Пирятинське лісове господарство", натомість оскаржуваним розпорядженням була передана у користування ФОП ОСОБА_3

У зв'язку з цим на увагу заслуговує норма статті 123 Земельного кодексу України, якою передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Тобто, законодавцем передбачена чітка послідовність дій, якої повинні дотримуватися всі учасники земельних правовідносин.

Всупереч наведеним вимогам Земельного кодексу України, відповідач розпорядженням від 29 червня 2013 року № 151 затвердив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду - замкнену штучну водойму (ставок) загальною площею 20,7278 га на території Луговиківської та Харсіцької сільських рад, в той час як в порушення частини 1 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки не розроблявся та не затверджувався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження є неправомірним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадян і держави в суді у випадках, визначених законом.

При цьому, у відповідності до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону," гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами відповідно до статей 15 2 та 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 18 1 та 19 Закону України "Про охорону земель", пунктів 4, 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459, пунктів 4, 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року N 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за N 34/20347 (пункт 1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за N 412/22944.

Разом з цим, статтями 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", якими передбачено повноваження згаданого центрального органу, не визначено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до адміністративного суду, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач.

Зважаючи на те, що спірне розпорядження є правовим актом індивідуальної дії, який, згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог щодо скасування розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №151 від 21 червня 2013 року, натомість визнати його протиправним і скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Чорнухинського району до Чорнухинської районної державної адміністрації, треті особи: Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство", приватний підприємець ОСОБА_3, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування розпорядження, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Чорнухинської районної Державної адміністрації від 21.06.2013 року № 151 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду - замкнену штучну водойму (ставок)".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький