1 кп/251/42/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: судді Єгорової О.В. при секретарі Грищенко Н.Є. , за участю прокурора Кравченко М. В., Валькової Н.С., Смарак Г.М.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обваинувачених ОСОБА_20, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка Донецької області обвинувальний акт, який надійшов до суду від прокурора прокуратури Калінінського району м. Горлівки Донецької області у кримінальному провадженні у відношенні:

ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Горлівки Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого 24.01.2007 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ст. 186 ч.2 КК України з іспитовим строком 2 роки, 17.08.2007 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ст. 15 ч.1 ст.186 ч.2 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, 08.02.2013 року Новоазовським районним судом Донецької області за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі,який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_4,

обвинуваченого за ч.2 ст.186 К України у скоєні кримінального правопорушення, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013050170000052 від 28.06.2013 року,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України з середньою освітою, не одруженого, який має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, працює транспортувальником ПАТ « Київ-Конті» , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_3, фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_2

обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України у скоєні кримінального правопорушення, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013050170000052 від 28.06.2013 року,

В с т а н о в и в:

03.02.2012 року, о 21.50 год, ОСОБА_20 разом з ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходились на зупинці громадського транспорту «Олександрія» в районі будинку № 5А по вул. Перересипкіна в Калінінському районі м. Горлівка Донецької області. ОСОБА_20 побачив, як двоє раніше невідомих йому чоловіка зірвали з плеча жінки сумку та побігли, та повідомив про це ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_20, який діяв повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_1, почали переслідувати ОСОБА_6 та наздогнали останнього у лісосмузі, яка розташована неподалік від зупинки громадського транспорту «Олександрія» близько 22. 05 год. ОСОБА_7, побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_20, які бігли за ним, через побоювання, кинув поряд з собою сумку з майном, яку він викрав у ОСОБА_1, а ОСОБА_20 рукою штовхнув останнього в спину, внаслідок чого ОСОБА_7 впав на землю колінами ніг. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_20 відкрито заволоділи майном, яке належить ОСОБА_1, а саме: - жіночою сумкою, вартістю 40 гривень; мобільним телефоном «LG - KE 850», вартістю 189, 24 гривень з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 гривень, та картою пам'яті емкістю 2 Гб, вартістю 20 гривень; чохлом до телефону, вартістю 10 гривень; гаманцем, вартістю 30 гривень; грошима в сумі 28 гривень; двома банківськими картками на імя ОСОБА_1 банків «УкрСібБанк» та «Приватбанк» та пропуском ЗАТ «Конті» на імя ОСОБА_1, які для потерпілої матеріальної цінності не мають; косметичкою, вартістю 20 гривень, а усього на загальну суму 317 гривень 24 копійки, чим спричинили потерпілий матеріальний збиток на зазначену суму. Після чого місце скоєння кримінального правопорушення покинули, викраденим розпорядились на власний розсуд

Обвинувачений ОСОБА_20 свою провину у висунутому звинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України визнав частково, Пояснив, що ОСОБА_4 - його рідний брат. Не пам'ятає, коли саме, вони з братом йшли додому. Недалеко від зупинки «Олександрія» він побачив, як два хлопця у дівчини вирвали сумку Він сказав про це брату та запропонував наздогнати хлопців, оскільки хлопців було двоє, а потім побіг, бо хотів забртаи сумку та повернути дівчині за винагороду. Брат був сильно п'яний і залишився біля зупинки. Коли він став наздоганяти хлопця, той викинув сумку та побіг далі. Він взяв сумку, оглянув речі, які там знаходилися - гаманець, мобільний телефон. У цей момент він вирішив залишити речі собі, оскільки знаходився у тяжкому матеріальному стані.Він взяв гроші, мобільний телефон, чохол, а потім повернувся до брата. ОСОБА_4 у той день він нічого не розповідав, розповів пізніше.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у висунутому звинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України не визнав, Пояснив, що ОСОБА_20 - його рідний брат. Не пам'ятає, коли саме, вони з братом йшли додому. Недалеко від зупинки «Олександрія» у дівчини вирвали сумку, брат сказав йому - давай наздоженемо, побіг та закричав : «за мною». Вони побігли наздоганяти хлопця, але він впав, оскільки був сильно п'яний, та залишився лежати. Через п'ятнадцять хвилин брат повернувся, підняв його і відвів додому. У цей день брат йому нічого не розповідав. Про обставини події брат розповів йому через тиждень. Брат розповів, що побіг за хлопцем, який вирвав у дівчини сумку. Коли він наздогнав хлопця, той впав на коліна і сказав : « вибачте». Брат сказав, що сумку він не брав, забрав тільки телефон - підняв на дорозі, який поверне тільки за винагороду. У ході досудового слідства він узяв провину на себе, оскільки брат раніше судимий і він боявся, що брата «посадять». У ході слідчого експерименту розповідав про обставини події зі слів брата. Заходи психологічного і фізичного впливу працівниками міліції до нього не застосовувалися.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що 03 лютого 2012 року, о 21.50 год., знаходилась на зупинці транспорту «Олександрія». Мимо пробігли два хлопця, один з них зірвав у неї з плеча сумку, у якій знаходились мобільний телефон LG «КЕ850», гаманець з грошовими коштами в сумі 28 гривень, косметичка, дві картки для банкомату та пропуск.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_20 та ОСОБА_4 він бачить вперше. Сумку у дівчини він не виривав, злочину не скоював. Боявся міліції, тому визнав себе винним. Вважає вирок Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 30 листопада 2012 року у відношенні себе законним, апеляцію на вирок він не писав.

Надав оцінку зібраним у кримінальному провадженні та дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме:

- протоколу відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_4 згідно якому останній показав про обставини вчинення ним злочину щодо ОСОБА_1 , а саме - що він зірвав у останньої сумку й побіг. Його наздогнали двоє раніше незнайомих хлопців, які забрали у нього цю сумку, дістали з неї мобільний телефон, гроші, гаманець, косметичку і пішли, забрав зазначене майно;

- протоколу відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_20. згідно якому останній показав що 03 лютого 2012 року, біля 21 - 00 год,. разом з ОСОБА_4 знаходилися біля зупинки «Олександрія». Почули крик жінки "поверніть сумку" та побачили двох хлопців, які втікали. У одного з хлопців була сумка. Вони з братом вирішили повернути сумку жінці, бо зрозуміли, що сумку хлопці викрали у неї. Коли вони наздогнали одного з хлопців, той викинув сумку, ОСОБА_4 забрав гаманець, мобільний телефон та чохол, які випали з сумки. Він узяв гарнітуру, яка лежала поруч. Сумку вони залишили хлопцю, якого наздогнали. Мобільний телефон він зберігав у себе;

- протоколу відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_4 згідно якому останній показав що 03 лютого 2012 року, біля 21 - 00 год,. разом з ОСОБА_4 знаходилися біля зупинки «Олександрія». Почули крик жінки та побачили двох хлопців, які втікали. Зі слів брата йому стало відомо, що у одного з хлопців була викрадена у жінки сумка. Вони з братом вирішили повернути сумку жінці. Коли наздогнали одного з хлопців, той викинув сумку, він забрав гаманець, мобільний телефон та чохол, які випали з сумки. Сумку вони залишили хлопцю, якого наздогнали;

- поясненням ОСОБА_4 у частині фактичних обставини скоєння кримінального правопорушення, які останній надав суду у ході судового засідання 01 листопада 2012 року, та згідно яким 03 лютого 2012 року, разом з ОСОБА_20 знаходились біля зупинки «Олександрія». Він почув крик жінки та побачив двох хлопців, які втікали. Зі слів брата йому стало відомо, що хлопці викрали у жінки сумку та запропонував наздогнати останніх. Вони побігли за хлопцями, брат біг попереду . Коли він наздогнав брата, то побачив, що один із хлопців стоїть на колінах та плаче, просить його відпустити. Поряд з ним лежала жіноча сумка, біля сумки на землі лежав телефон, гаманець та ще якісь речі. Він узяв сумку та поклав у неї речі, які лежали поряд. Телефон та гроші забрав собі. Потім телефон знаходився у ОСОБА_20;

- поясненням ОСОБА_20 у частині фактичних обставини скоєння кримінального правопорушення, які останній надав суду у ході судового засідання 01 листопада 2012 року, та згідно яким 03 лютого 2012 року, біля 21 - 00 год,. разом з ОСОБА_4 знаходились біля зупинки «Олександрія». Почув крик жінки та побачив двох хлопців, які зірвали з жінки сумку. Він запропонував брату наздогнати останніх. Вони побігли за хлопцями, він наздогнав одного із них та штохнув, від чого останній упав на сніг. Потів він побіг за другим хлопцем, але не наздогнав його та повернувся. Побачив, як брат збирає речі та кладе їх до сумки. Гаманець брат поклав до карману, заьрав телефон. Поті м телефон знаходився у нього вдома;

- протоколу відтворення обстановки і обставин події від 09.08.2012 р. з ОСОБА_9, згідно якому останній показав про обставини вчинення ним злочину щодо ОСОБА_1 , а саме - що він зірвав у останньої сумку й побіг. Його наздогнали двоє раніше незнайомих хлопців, які забрали у нього цю сумку, дістали з неї мобільний телефон, гроші, гаманець, косметичку і пішли, забрав зазначене майно;

- протоколу виїмки та огляду, згідно з яким у ОСОБА_20 був вилучений мобільний телефон «LG KE 850» та чохол до нього, якій належать ОСОБА_1;

- вироку Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 30 листопада 2012 року за ч.2 ст. 186 КК України у відношенні ОСОБА_9 згідно , якому встановлено ті обставини, що 03 лютого 2012 року, о 21.50 год., ОСОБА_9, знаходячись біля зупинки транспорту «Олександрія» в районі будинку № 5а по вул. Пересипкіна м. Горлівки, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою в ході слідства особою, з корисливих мотивів, умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, ривком зірвав з плеча ОСОБА_1 жіночу сумку вартістю 40 гривень, у якій знаходились мобільний телефон LG «КЕ850», вартістю 189,24 гривні з СІМ-картою оператора МТС та 10 гривнями на рахунку і картою пам'яті об'ємом 2 Гб вартістю 20 гривень, у чохлі «Ргаеа», вартістю 10 гривень, гаманцем, вартістю 30 гривень, з грошовими коштами в сумі 28 гривень, косметичкою, вартістю 20 гривень та двома картками для банкомата («Укрсимбанк», «ПриватБанк»), пропуском, які не мають для ОСОБА_1 матеріальної цінності, після чого з місця скоєєня злочину покинули. Згідно установчої частини зазначеного вироку ОСОБА_9 визнав себе винним у інкримінованому правопорушенні та пояснив, що сумку, яку він вирвав у ОСОБА_1, у нього забрали незнайомі особи,

суд приходить до висновку, що вина звинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена, дії останніх слід кваліфікувати: ОСОБА_20 - за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб; дії ОСОБА_4 - за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим, невизнання своєї провини ОСОБА_4 та часткове визнання провини ОСОБА_20 суд розцінює як спробу уникнути та зменшити ступінь кримінальної відповідальності відповідно кожним з них. Суд вважає, що провина звинувачених у достатній мірі підтверджена зібраними доказами, а саме - обставинами, викладеними у вироку Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 30 листопада 2012 року за ч.2 ст. 186 КК України у відношенні ОСОБА_7; зазначений вирок набув чинності та має преюдиціальне значення у даному кримінальному провадженні; поясненнями ОСОБА_20 та ОСОБА_4 у частині фактичних обставини скоєння кримінального правопорушення, які останні надали суду у ході судового засідання 01 листопада 2012 року та які суд вважає правдивими, оскільки дані пояснення є послідовними та узгодженими між собою та іншими матеріалами кримінального провадження; протоколами відтворення обстановки і обставин події 03 лютого 2012 року з ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_4 Аналізуючи обставини вчинення ОСОБА_20 та ОСОБА_4 відкритого викрадення чужого майна, суд приходить до висновку, що спільні дії звинувачених були заздалегідь обговорені і відбувалися по черзі; їх узгодженість носила конклюдентний характер; зазначені дії були спрямовані на досягнення загального злочинного результату - заволодіння майном ОСОБА_1, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

До показань свідка ОСОБА_7 суд відноситься критично та вважає їх завідомо хибними, оскільки вироком Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 листопада 2012 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні 03 лютого 2012 року у відношенні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні виду та міри покарання звинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останніми кримінального правопорушення, особу винних, роль кожного у скоєному та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України є тяжким; звинувачені фактично у скоєному не розкаялися. Звинувачений ОСОБА_20 раніше неодноразово судим, ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується задовільно, має неповнолітню дитину.

Обставин, які пом, якшують покарання, у кримінальному провадженні не встановлено.

Скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп,яніння суд визнає обставиною, що обтяжує покарання звинувачених.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виправлення звинувачених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, останнім слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Покарання ОСОБА_20 слід призначати відповідно до приписів ст.71 КК України, застосував принцип часткового складання призначених покарань.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішено вироком Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 листопада 2012 року.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 373-374 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 08.02.2013 року за ст. 309 ч.2 КК України та остаточно визначити ОСОБА_20 покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_20 обчислювати з 11 березня 2013 року

До набрання вироком чинності залишити запобіжний захід ОСОБА_20 у вигляді утримання під вартою.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з часу затримання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Єгорова О.В.