11/775/48/2014(м)

1-464/11

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Преснякової А.А., Бєдєлєва С.І.

при секретарі Чепіги Н.В.

за участю прокурора Чуєнко К.С.

захисника ОСОБА_1

виправданого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні 5 березня 2014 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 9 грудня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 9 грудня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донець-кої області, громадянин України, студент 5-го курсу фінансового факультету Харківського Національного економічного університету, не судимий, проживаючий АДРЕСА_1

виправданий за статтею 128 КК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, постановою прокурора винесеного у порядку передбаченому статтею 277 КПК України, виправданий ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що 10 липня 2011 року, перебуваючи в приміщенні закусочної «Санта Барбара» на Приморському бульварі, 16 Приморського району міста Маріуполя, приблизно о 2 годині 40 хвилин, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_3, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав удару правою кистю руки стислій в кулак в область обличчя потерпілого, від якого той впав і вдарився лівою скронево - тім'яної областю голови про край кахельної плитки танцпідлоги, в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - перелому лівої скроневої кістки з переходом на пірамідку і тіло основної кістки, стінку основної пазухи зліва, частково на ліву тім'яну кістку, забою м'яких тканин обличчя, лівої скроневої областей, обломкового перелому кісток носа, перелому носової перегородки, які є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, обломковий перелом кісток носа, перелом носової перегородки - до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Головуючий у суді 1 інстанції Лузан В.В.

Категорія 128 КК України Доповідач Меленчук В.С.

Своїми діями, висловлені в необережному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, виправданий ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений статтею 128 КК України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Обґрунтовуючи свою апеляцію, вказує на однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суттєві порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню.

При цьому, прокурор посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку», в якій вказано, що суду при ухвалені вироку необхідно надати аналіз всіх зібраних доказів по справі, а свої висновки викласти у точних та категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

На думку прокурора, суд першої інстанції у порушення цих роз'яснень, надав аналіз та оцінку тільки тим показанням підсудного, потерпілого, свідків, які на думку суду необхідні для постановлення виправдувального вироку.

За твердженнями прокурора, суд першої інстанції, спростовуючи у вироку докази обвинувачення, виклав показання потерпілого ОСОБА_3, дані ним під час судового слідства, не навівши його ж показання на досудовому слідстві, яким будь-якої оцінки не надав, хоча вони носять суперечливий характер.

Суд першої інстанції визнав показання потерпілого ОСОБА_3, дані ним під час судового слідства достовірними і поклав в основу виправдувального вироку, але питання про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за статтею 384 КК України не вирішив.

Крім того, у порушення вимог частини 6 статті 75 КПК України, якщо висновок експерта буде визнаний необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи інакше буде викликати сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту або іншим експертам.

Суд першої інстанції, перераховуючи усі експертизи, які маються в матеріалах кримінальної справи, дійшов висновку про неможливість використання висновків судово-медичних експертиз, як доказів винуватості підсудного, оскільки вони не узгоджуються з іншими встановленими судом обставинами, не підтверджені доказами та викликають сумніви.

ОСОБА_1, суд першої інстанції, дійшовши такого висновку про те, що експертизи, викликають сумнів, суперечать фактичним обставинам, не вирішує питання і не виносить постанову при притягнення експертів до кримінальної відповідальності за статтею 384 КК України.

Також прокурор вказує, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 317 КПК України під час судового засідання 7 грудня 2013 року, після допиту підсудного ОСОБА_2 за новим обвинуваченням, яке було змінено прокурором, без обговорення питання з учасниками судового процесу про додатковий допит свідків та з'ясування фактичних обставин справи у свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_7, почав задавати додаткові питання вказаним особам, не з'ясувавши думку прокурора, захисника та підсудного про доцільність додаткового допиту даних осіб. Крім

того, вказані особи не викликались у судове засідання і не обговорювалось з учасниками процесу питання про виклик даних осіб у судове засідання 7 грудня 2013 року.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про підтримку апеляційних вимог і незаконність судового рішення, пояснення виправданого та думку захисника, які вважали вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 334 КПК України, суд, викладаючи в мотивувальній частині вироку докази, на яких ґрунтується висновок повинний зазначити мотиви, з яких він відкидає інші докази.

За змістом роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавств і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з послідуючими змінами, висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи і, зокрема з вироку суду першої інстанції, зазначена норма кримінально-процесуального закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України при судовому розгляді не враховані і не дотримані.

Так, суд першої інстанції, виклавши у вироку усі докази, які маються по кримінальній справі і, досліджені в ході судового слідства, після їх оцінки з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності, зробив висновок в загальних судженнях з викладанням загальних положень кримінально-процесуального та кримінального закону, не конкретизуючи, чому саме він відкидає той чи інший доказ.

Зокрема, в ході судового розгляду кримінальної справи був допитаний потерпілий ОСОБА_3 і, при наявності його первинних показань на досудовому слідстві, які, як правильно зазначив прокурор є між собою суперечливими, суд першої інстанції оцінки цим обставинам не надав.

Поклавши в основу вироку показання потерпілого, отриманих безпосередньо у судовому засіданні, суд першої інстанції не навів свої судження і не мотивував своє рішення про прийняття саме цих показань потерпілого.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не надав належної оцінки і показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про нанесення удару потерпілому в обличчя виправданим, який вони спостерігали та упізнанням за їх участю, як доказам, висловившись з цього приводу загальними думками щодо стосовності і допустимості, посилаючись лише на розбіжність в показаннях про місце нанесення тілесного ушкодження на обличчі потерпілого.

Крім того, відкидаючи показання цих свідків як докази, суд послався також і на розбіжність про час події, не врахувавши індивідуальність осіб та суб'єктивне сприйняття і ставлення до подій, які відбуваються навкруги.

Отже, апеляційні вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

При цьому, колегія суддів, скасовуючи вирок суду першої інстанції на підставі лише процесуальних порушень, не висловлюючись з інших питань, пропонує суду першої інстанції ретельно перевірити усі докази по справі, яким надати аналіз та оцінку і, в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 9 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу залишити у виді застави.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв