Головуючий суду 1 інстанції - Ковальов В.М.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 406/8673/13

Провадження № 22ц/782/5739/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня «09» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Борисов Є.А.

при секретарі Соловей А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Алчевський міський суд Луганської області від 28 листопада 2013 року

по цивільній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 28 листопада 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 016,54 грн. (чотири тисячі шістнадцять гривень п'ятдесят чотири копійки) та судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених банком позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, у жовтні 2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначав, що 20 червня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та позивачем було укладено договір відступлення прав вимоги №26/12-ФНКю, відповідно до умов якого ТОВ набуло право вимоги від відповідачки коштів, які належали ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі кредитного договору №79453185 від 4 жовтня 2011 року.

Відповідно до виписки з реєстру боржників від 20 червня 2012 року позивач набув права грошової вимоги до відповідачки згідно кредитного договору, укладеного між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» в сумі 11 223,53 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 499,44 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 0,08 грн., заборгованості по комісії за управлінням кредитом у розмірі 3 017,58 грн., пені за порушення графіку погашення заборгованості у розмірі 7 706,43 грн., тому просить стягнути з неї цю суму та судові витрати.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 4 жовтня 2010 року ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 79453185, згідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3 255,95 грн. з процентною ставкою 0,01% річних на строк 12 місяців та ОСОБА_2 зобов'язалася погашати отриманий кредит щомісячно згідно з графіком погашення, а також сплачувати відсотки за користуванням кредитом.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 26/12-ФНКю від 20 червня 2012 року ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило ТОВ право вимоги коштів від ОСОБА_2 на підставі кредитного договору.

ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» 26 червня 2012 року було направлено лист ОСОБА_2 про відступлення ТОВ права грошової вимоги заборгованості за кредитним договором.

Згідно виписки з реєстру боржників від 20 червня 2012 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором № 79453185 від 4 жовтня 2010 року на загальну суму 11 223,53 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 499,44 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 0,08 грн., заборгованості по комісії за управлінням кредитом у розмірі 3 017,58 грн., пені за порушення графіку погашення заборгованості у розмірі 7 706,43 грн.

Порядок укладання та виконання кредитного договору регулюється загальними положеннями про позику (Глава 71, Параграф 1 ЦК України), а також ст.ст. 1054-1057 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність між сторонами кредитних відносин, що підтверджено матеріалами справи.

Виходячи з положень ст.ст. 626-629, 631 ЦК України укладений договір є цивільно-правовою угодою, в якій сторони на власний розсуд визначили зміст їх прав і обов'язків, які є обов'язковими до виконання сторонами протягом строку, визначеного договором.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

А згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а у разі відсутності письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

До того ж, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (постанова Верховного Суду України від 2 жовтня 2012 р. у справі № 3-42гс12).

Таким чином, з моменту укладення договору відступлення права вимоги №26/12-ФНКю від 20.06.2012 року, позивач набув право вимоги до відповідачки, що походить з кредитної угоди № 79453185 від 4 жовтня 2010 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2

При цьому, правочин відступлення права вимоги не визнаний недійсним з підстав, визначених законом, саме новий кредитор несе ризик негативних наслідків у вигляді припинення зобов'язання у зв'язку з наданням боржником виконання первісному кредиторові.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.

Рішення Алчевський міський суд Луганської області від 28 листопада 2013 року ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: