МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
02 квітня 2014 року Справа № 814/554/14
м.Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Зіньковського О.А., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
до за участю представників: від позивача: ОСОБА_2 від відповідача: Кравченко Ю.А. Головного управління Держземагентства України у Миколаївській області, вул. Миру, 34, к. 711, Миколаїв, 54034
провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
Громадянином ОСОБА_1 (позивач) пред'явлено позов до Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (відповідач) із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Миколаївській області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства в межах території Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;
- зобов'язати Головне управління Держземагенства у Миколаївській області прийняти та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства в межах території Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві (а.с.4-6) та усних поясненнях.
Представником відповідача надано письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнано, зазначено, що дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є правомірними у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі, а отже є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (а.с.19-21).
Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи суд,-
В С Т А Н О В И В:
20.12.13р. позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (відповідач) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства в межах території Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області (а.с.8).
20.01.14р. відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України (ЗКУ) та ст.47 Закону України «Про охорону земель» у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка є ерозійно - та зсувонебезпечною і розташована у прибережній захисній смузі вздовж річки Чичиклія, межі якої будуть встановлені згідно чинного законодавства (лист №3197/2000-13 - а.с.7).
Позивач вважає, що зазначена відмова винесена із порушенням чинного земельного законодавства та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що він (позивач) надав всі необхідні документи для розробки проекту землеустрою на відведення земельної ділянки. Крім того, передбачена для відведення земельна ділянка віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення (а.с.4-6).
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:
Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 Земельного Кодексу).
Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.
Так, відповідно до вимог ст.121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності площею не більше 2,0 га.
За правилами ч.ч.6, 7 ст.118 ЗКУ громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ч.3 ст.60 ЗК України, ч.ч.7, 8 ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, які розробляються в порядку, передбаченому законом. Межі встановлених прибережних захисних смуг зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.
В той же час, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач, посилаючись на норми ЗК України про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону щодо прибережної захисної смуги, зазначив про її відсутність, адже на даний час компетентним органом не розроблений відповідний проект землеустрою.
За таких обставин, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є безпідставною та незаконною, оскільки на даний час відсутні дані, які б підтверджували, що земельна ділянка знаходиться в прибережній захісній смузі річки Чичиклія або сама земельна ділянка є ерозійно та зсувонебезпечною. Доказів про інше відповідачем суду не надано.
В свою чергу, представником позивача надано суду докази того, що бажана земельна ділянка віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення (пасовища), місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території не порушує (а.с.11).
Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із завдань адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.7, 8 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи предмет доказування по справі, відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення (відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою).
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Миколаївській області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства в межах території Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
3. Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Миколаївській області прийняти та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства в межах території Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 73,08 (сімдесят три грн. вісім коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. А. Зіньковський
Повний текст постанови
складено та підписано 07.04.14р.