КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/23444/13-ц

Провадження № 22-ц/792/788/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

при секретарі: Гриньовій А.М.,

з участю представника позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання приміщення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів на утримання приміщення, посилаючись на те, що вони з ОСОБА_1 є співвласниками в рівних частках приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 52,0 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2006 року. З 2007 по 2013 рік всі витрати з утримання майна ніс ОСОБА_2 одноособово. Витрати були понесені в зв'язку з охороною приміщення на підставі договорів з Управлінням Державної служби охорони при УМВС України №0899 та №01704 від 01 травня 2008 року протягом 2007-2013 років, що склали 34093,04 грн. Згідно договору з МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» №405/262 про відпуск теплової енергії за опалення у період з вересня 2007 року по вересень 2013 року ним було сплачено 34043,81 грн. За договором про спільне користування мережами енерго-, тепло-, та водопостачання з Хмельницьким ЖЕК №1 від 01.02.2001 року за експлуатаційні послуги за період з 25.092007 року по 30.09.3013 року ним сплачено 2044,37 грн. Крім цього, позивач регулярно сплачував плату за землю в розмірі земельного податку на земельну ділянку під нежитловим приміщенням у період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року, що складає 1765,60 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року про визнання мирової угоди між позивачем та відповідачем закріплено варіант поділу нежитлового приміщення-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», після чого на підставі затвердженої мирової угоди сторони розділили особові рахунки. Оскільки відповідачем як співвласником майна не була відшкодована йому половина понесених витрат, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь половину суми, яку було сплачено на утримання приміщення в порядку регресу, а саме, 35973, 41 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35973, 41 грн. половину грошових коштів за утримання приміщення по АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати як ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Посилається на те, що тарифи, за якими позивач сплачував платежі МКП „Хмельницьктеплокомуненерго", не відповідають тарифам, вказаним у представлених ним угодах. Суд не врахував, що послуги з охорони надавалися саме позивачу з метою забезпечення схоронності його майна (техніки), що знаходиться в приміщенні. Крім того, в період з 01.11.2006 року позивач одноосібно повністю використовував приміщення магазину за домовленістю сторін та відповідно за домовленістю з відповідачем оплачував всі комунальні послуги, не сплачуючи їй орендної плати за користуванням її частиною приміщення. Безпідставним є посилання суду на ч.1 ст. 544 ЦК України, оскільки не доведено, що вони з позивачем є солідарними боржниками за певними зобов'язаннями, а позивач виконав солідарний обов'язок.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального і процесуального права оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2006 року сторони є співвласниками в рівних частках, по 1/2 кожному, приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 52,0 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1. З 2007 року по вересень 2013 року всі витрати з утримання цього майна ніс ОСОБА_2 одноособово. Відповідно до угод з Управлінням Державної служби охорони при УМВС України №0899 та №01704 від 01 травня 2008 року централізованого спостереження за станом тривожної сигналізації та реагуванню ГЗ ПЦО на відповідні сигнали протягом 2007-2013 років, його витрати склали 34093,04 грн. Згідно договору з МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» №405/262 від 17.10.2001 р. про відпуск теплової енергії за опалення у період з вересня 2007 року по вересень 2013 року ним було сплачено 34043,81 грн. За договором про спільне користування мережами енерго-, тепло-, та водопостачання з Хмельницьким ЖЕК №1 від 01.02.2001 року за експлуатаційні послуги за період з 25.09.2007 року по 30.09.3013 року ним сплачено 2044,37 грн. Крім цього, позивач регулярно сплачував плату за землю в розмірі земельного податку на земельну ділянку під нежитловим приміщенням у період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року, що складає 1765,60 грн. на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року про визнання мирової угоди між позивачем та відповідачем сторони розподілили приміщення магазину в натурі та відкрили окремі особові рахунки.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що всі наведені витрати, понесені позивачем, є витратами на утримання та збереження майна, що перебувало у спільній дольовій власності сторін.

Однак погодитися з таким висновком в повній мірі не можна.

Відповідно до ст.ст. 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

В силу ст.20 ч.3 п.5 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За своїм функціональним призначенням послуги з централізованого опалення та експлуатаційні послуги з обслуговування мереж енерго-, тепло-, та водопостачання спрямовані на належне утримання і збереження нежилого приміщення, оскільки забезпечують його експлуатацію та схоронність.

Та обставина, що з 2006 по 2013 рік відповідач не користувалася своєю частиною нежилого приміщення, не звільняє її від оплати зазначених послуг. До того ж у справі відсутні будь-які докази про те, що позивач перешкоджав відповідачу користуватися своєю частиною нежилого приміщення.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу половину понесених ним витрат за послуги з теплопостачання та експлуатаційні послуги з обслуговування мереж енерго-, тепло-, та водопостачання у 2044,37 грн. - 18044,09 грн.

Посилання апелянта, що вона сплачувала б ці витрати за нижчими тарифами як фізична особа, а не приватний підприємець, є безпідставними, оскільки тарифи на послуги з централізованого опалення відповідно до представлених рішень виконкому Хмельницької міської ради № 1040 від 28.12.2006 р., № 144 від 11.02.2009 року, № 1417 від 11.12.2008 року, № 83 від 27.01.2011 р., № 1053 від 13.10.2011 року, № 29 від 23.01.2014 року диференціюються для кількох категорій споживачів - населення (щодо опалення жилих приміщень), бюджетних організацій та інших споживачів. Оскільки приміщення магазину не відноситься до жилих приміщень, то застосовуються тарифи на послуги з теплопостачання щодо нього як для інших споживачів.

Це підтверджується і фактом укладення аналогічного договору № 3704/1463 від 12.09.2013 року з відповідачем та нарахування їй платежів за послуги з теплопостачання відповідно до тих же тарифів, що й позивачу-підприємцю - для інших споживачів (а.с.197, 204).

Разом з тим, задовольняючи вимоги про стягнення половини решти витрат, суд не врахував, що предметом договорів, укладених позивачем з Управлінням Державної служби охорони при УМВС України №0899 від 01.03.08 р. та №01704 від 01.05.09 р. охорона майна, що знаходиться на об'єкті, а не самого об'єкта (приміщення магазину).

За таких обставин витрати, понесені позивачем за цими угодами, не можна віднести до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна.

В силу ч.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно довідки ДПІ в м.Хмельницькому № 18372 від 27.09.2013 р. ОСОБА_2 сплачено плату за землю в розмірі земельного податку під нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 в сумі 1765,60 грн.

Оскільки позивачем не доведено, що земельна ділянка, за яку сплачено плату за землю, перебуває у спільній власності чи користуванні сторін, і на ці обставини він не посилався як на підставу позову, то відсутні підстави, визначені ст.360 ЦК України, для стягнення з відповідача половини цих витрат.

Відтак в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 180,44 грн. (50,15 % від 359,74 грн.).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2014 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18044,09 грн. витрат на утримання приміщення та 180,44 грн. понесених судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

____________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції: Продан Б.Г. Провадження № 22-ц/792/788/14

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 57