КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9679/11 Головуючий у 1-й інстанції: Закаблук О.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про перерахунок пенсії та стягнення недоплачених коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни з 08 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз.4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особам, які належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, згідно до якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, установленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, віднесених до зазначеної категорії, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, з 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік " та Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення періоду задоволення позовних вимог без зазначення кінцевої дати, а тому апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області необхідно задовольнити частково, а постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року - змінити: в абзаці третьому резолютивної частини постанови зазначити кінцеву дату задоволення позовних вимог «по 22 липня 2011 року», оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області - задовольнити частково.

Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року - змінити: в абзаці третьому резолютивної частини постанови зазначити кінцеву дату задоволення позовних вимог «по 22 липня 2011 року».

В решті постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.