ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 913/169/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

на постановувід 03.02.2014 Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 913/169/13-г господарського суду Луганської області

про банкрутствоколективного підприємства "Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій", м. Сєвєродонецьк Луганської області

ліквідаторБорисович Є.І., м. Лисичанськ Луганської області

представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Луганської області перебуває справа №913/169/13-г про банкрутство колективного підприємства "Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Луганської області від 03.06.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.12.2013 (суддя Палей О.С.) визнано поточні грошові вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку, кредитор) до боржника в сумі 24 833,46 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2014 (судді: М'ясищев А.М. - головуючий, Москальова І.В., Сгара Е.В.) ухвалу суду першої інстанції від 23.12.2013 скасовано, частково визнано поточні грошові вимоги вказаного кредитора на суму 7 676 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу, а у визнанні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги в загальній сумі 24 833, 46 грн. з включенням у реєстр вимог кредиторів до другої черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство). На думку кредитора, до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про ліквідацію боржника зобов'язання боржника з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів як поточні.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заявлені кредитором поточні грошові вимоги до боржника у загальній сумі 24 833,46 грн. складаються з: 3 746,28 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 та 21 087,18 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період 01.05.2013 по 01.08.2013 року.

Необхідно зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, окрім випадків, передбачених цим Законом ( ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство).

Так, положеннями ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, Законом про банкрутство, який має пріоритет перед іншим законодавством України у регулюванні правовідносин банкрутства, прямо визначено, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 23, 38 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Як вбачається до складу вимог кредитора включена заборгованість боржника з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 7 676 грн. за період 01.05.2013 по 03.06.2013, тобто до визнання боржника банкрутом. У зв'язку чим ці вимоги правомірно визнанні судом апеляційної інстанції як поточні.

Що стосується черговості задоволення зазначених вимог, то офіційне оприлюднення оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було здійснено 13.06.2013 в №109 (5609) газети "Голос України".

Проте кредитор звернувся із заявою про визнання поточних грошових вимог лише 18.09.2013 (згідно поштового штампу на конверті), тобто з пропуском граничного строку, встановленого ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство. У зв'язку з чим такі вимоги правомірно включені судом у реєстр вимог кредиторів у шосту чергу.

Щодо решти грошових вимог, то з огляду на імперативні приписи ст. 38 Закону про банкрутство судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у їх визнанні, оскільки такі вимоги безпідставно нараховані кредитором у період вже після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2014 у справі № 913/169/13-г залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич