КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12412/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі за його позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання незаконною та нечинною постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання незаконним і нечинним п. 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.11 р. №1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" в останній редакції з доповненням, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.13 р. №490, в частині слів "бланку або" і "у тому числі вартості персоналізації".

Визнання незаконним і нечинним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.11 р. №1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" в частині внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ" і включення до пункту 27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.07 р. №795, викладеного у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.11 р. №1098, послуг з оформлення і видачі "паспорта громадянина України для виїзду за кордон" з розміром плати за надання послуги "87, 15 грн.", "паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого" з розміром плати за надання послуги "73, 32 грн.", "проїзного документу дитини для виїзду за кордон" з розміром плати за надання послуги "30, 35 грн." (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 30.09.13 р.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.11 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг", п. 1 якої затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, п. 2 якої внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ" (Офіційний вісник України, 2007 р., №42, ст. 1671; 2009 р., №9, ст. 272, №53, ст. 1839) зміни, що додаються.

П. 4 Порядку (в первісній редакції) у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції.

Обсяг таких витрат визначається МВС.

11.07.13 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №490 "Про внесення зміни до пункту 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг", згідно якої доповнено абзац перший після слів "відповідної продукції" словами "у тому числі вартості персоналізації".

Згідно змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. №795 Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджений зазначеною постановою, викласти в новій редакції, згідно якої

27. Оформлення та видача:

паспорта громадянина України для виїзду за кордон 87,15 грн.

паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого 73,32 грн.

проїзного документа дитини для виїзду за кордон 30,35 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Згідно ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічно розуміється і право на свободу пересування громадянина України поза межами території України.

Обов'язок дотримання певних процедур, пов'язаних з пересуванням особи по території конкретної країни або за її межі, в тому числі, щодо ідентифікації особи в певний визначений законодавством спосіб, не може вважатися порушенням права на свободу пересування, оскільки є умовою здійснення такого пересування.

Відповідно, необхідність отримання документа для перетину кордону України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон та проїзного документа дитини для виїзду за кордон), а також запровадження плати за отримання такого документа самі по собі обмеженням права на свободу пересування не є, тому перерахованих позивачем актів українського та міжнародного законодавства оскаржувана постанова не порушує.

Щодо відповідності законодавству п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.11 р. №1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" (внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ") слід зазначити наступне.

Згідно Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" -

документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка (ст. 2);

Правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню (ст. 7).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.95 р. № 231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, згідно п. 10 яких для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається, в тому числі, квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Питання стягнення будь-яких інших платежів, крім державного мита, Правилами не передбачено, проте, це не означає, що їх здійснення неможливе та незаконне.

Поняття надання адміністративних послуг регулювалися підзаконними нормативно-правовими актами до прийняття Закону України "Про адміністративні послуги".

Зокрема, -

постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.07 р. №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ" (в первісній редакції), затверджено вказаний перелік послуг, до якого включено п. 100 "Надання послуг з оформлення документів для виїзду з України і в'їзду в Україну";

постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.09 р. №737 "Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг" (в первісній редакції) затверджено Тимчасовий порядок надання державних, у тому числі адміністративних послуг, та установлено, що Тимчасовий порядок діє у період до законодавчого врегулювання питань надання державних, у тому числі адміністративних послуг.

Згідно п. 1 Тимчасового порядку (в первісній редакції) -

послуги, що надаються органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами та організаціями в порядку виконання ними делегованих державою згідно з нормативно-правовими актами повноважень, а також послуги, що надаються іншими підприємствами, установами та організаціями, яким делеговані закріплені згідно з нормативно-правовими актами за органами виконавчої влади повноваження щодо їх надання, належать до державних послуг.

До державних послуг не належать господарські послуги, які надаються органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами та організаціями.

Адміністративна послуга - це державна послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація, тощо).

Державні, у тому числі адміністративні послуги, можуть надаватися на платній і безоплатній основі.

Повноваження суб'єктів надання адміністративних та платних державних послуг визначаються нормативно-правовими актами.

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, - актами Кабінету Міністрів України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.07 р. №795 наказом Міністерства внутрішніх справи України та Міністерства фінансів України від 05.10.07 р. № 369/1105/336 затверджено розміри плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядок справляння плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ.

Зокрема, п. 86 розмірів плати встановлено плату за надання послуг з оформлення документів для виїзду з України і в'їзду в Україну.

Таким чином, навіть до прийняття оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України законодавством передбачалася оплата надання послуг з оформлення документів для виїзду з України і в'їзду в Україну окремо від державного мита.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.11 р. № 33 "Деякі питання надання платних адміністративних послуг" встановлено, що з 1 березня 2011 р. надання платних адміністративних послуг здійснюється виключно бюджетними установами, а також підприємствами, небюджетними установами та організаціями, на які законодавчими актами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, покладено повноваження щодо надання таких послуг, і державними підприємствами, що належать до сфери управління Державної служби технічного регулювання.

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади доручено внести до 20 лютого 2011 р. на розгляд Кабінету Міністрів України проекти актів щодо затвердження переліків платних адміністративних послуг із зазначенням бюджетних установ, а також підприємств, установ та організацій і розмірів плати за надання зазначених послуг та оприлюднити такі переліки на офіційних веб-сайтах після їх затвердження.

Саме на виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Міністерством внутрішніх справ України розроблено та подано до Кабінету Міністрів України проект оскаржуваної постанови "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ".

Таким чином, Кабінетом Міністрів України в даному випадку не було запроваджено жодних нових вимог щодо надання платних послуг з оформлення документів для виїзду з України і в'їзду в Україну порівняно з попереднім регулюванням цього питання.

Щодо відповідності законодавству п. 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.11 р. №1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" в останній редакції з доповненням, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.13 р. №490, в частині слів "бланку або" і "у тому числі вартості персоналізації", слід зазначити наступне.

Вказаним положенням до складу платних послуг, пов'язаних з виготовленням бланків, віднесено і вартість відповідного бланку.

Для висновку про невідповідність вказаного положення вимогам законодавства підстави відсутні, оскільки очевидно, що у випадку надання будь-якої платної послуги відшкодуванню підлягають, перш за все, видатки, пов'язані з матеріальним (технічним) забезпеченням послуги.

Придбання на підставі господарських договорів бланків документів не може розглядатися як виключно двосторонні відносини Міністерства внутрішніх справ України з господарюючими суб'єктами, які не стосуються отримувачів адміністративних послуг, оскільки бланки придбаються саме для їх використання з метою надання адміністративної послуги.

В частині слів "у тому числі вартості персоналізації" Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг доповнений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.13 р. № 490.

Поняття "персоналізації" документів введено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.12 р. (набув чинності 06.12.12 р. після оприлюднення у офіційному виданні "Голос України" від 05.12.12 р. №231), згідно ст. 10 якого ведення Реєстру, виготовлення і персоналізація документів здійснюються згідно з вимогами міжнародних стандартів та відповідних державних стандартів щодо друкованих знаків для їх оптичного розпізнавання.

Оскільки законодавство передбачає процедуру персоналізації, то, відповідно, її вартість має включатися до вартості адміністративної послуги в цілому.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.