Справа № 180/1750/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі : головуючої Хомченко С.І.

при секретарі Назаренко А.В.

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи виконавчого комітету Марганецької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування вимог позову покликається на те, що 07 липня 2000 року іїї син ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4. Однак у травні 2007 року шлюб між ними було розірвано, а онук з цього часу проживає разом з нею по АДРЕСА_1. зазначає, що відповідачка жодного разу до сина не приїздила, не спілкувалась з ним, внук втратив зв'язок з матір'ю, оскільки остання участі у вихованні сина не приймає, матеріальної допомоги не надає та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Висновком виконавчого комітету Марганецької міської ради від 20 травня 2013 року вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 Крім того, відповідачка надала нотаріальну заяву, в якій не заперечує про задоволення позовних вимог про позбавлення її батьківських прав., у зв'язку з чим позивачка просить позбавити ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 батьківських прав та стягнути з відповідачки на її користь аліменти на її онука у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов, дала аналогічні пояснення, що й мотиви позовної заяви, просить позов задовольнити.

Відповідачка позов визнала, пояснила, що любить та підтримує сина ОСОБА_4, часто з ним спілкується, однак ще має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким проживає, а старший син приходить до неї на вихідні. Менший син часто хворіє, тому матеріальної допомоги сину ОСОБА_4 не має можливості надавати. ОСОБА_4 сам вирішив проживати у бабусі, він там звик, але він також любить її та свого молодшого братика.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є - ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с.4).

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області № 20-1409 від 20 травня 2013 року орган опіки і піклування зазначеної установи вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно до її неповнолітнього сина ОСОБА_4 (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2, в якій остання позов визнає повністю (а.с.12).

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 164 СК України, мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини або є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Відповідно до абз.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.

Вищенаведене свідчить про те, що проживання з бабусею окремо від матері не може свідчити про ухилення останньої від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки мати підтримує зв'язок з дитиною, яка приходить до неї у вихідні дні та у період канікул, цікавиться його життям, надає моральну підтримку. Неможливість надання грошового утримання своєму малолітньому сину ОСОБА_4 не свідчить про те, що відповідачка ухиляється від свого батьківського обов'язку.

В судовому засіданні відповідачка позов визнала, не заперечувала про його задоволення, однак пояснювала, що на даний момент не має можливості надавати утримання сину.

Суд не приймає до уваги висновок опікунської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, оскільки встановлені в судовому засіданні обставини спростовують факти викладені у такому.

Оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, суд приходить до переконання про відсутність підстав до задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 а також стягнення з останньої аліментів на утримання сина.

На підставі викладеного і керуючись ст. 164 ЦК України, ст. ст. 60,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити повністю.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Головуюча: