ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14 квітня 2014 року Справа № 913/456/14
Провадження №16/913/456/14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальної фабрики «Краснолуцька», м. Красний Луч Луганської області
до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 1 865 565 грн. 80 коп.
згідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з хворобою судді Шеліхіної Р.М. 24.03.2014 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 913/456/14, за результатами якого цю справу передано на розгляд судді Якушенко Р.Є.
у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору (абз. 4 п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")
Суддя Якушенко Р.Є.,
секретар судового засідання Колпакова Г.О.
у засіданні брали участь:
від позивача - Грекова Г.В., начальник юридичного відділу, довіреність від 26.12.2013 № 5;
від відповідача - Богуш Р.В., провідний юрисконсульт, довіреність від 23.12.2013 № 1-1/2624.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи: 14.02.2014 Приватне акціонерне товариство «Горнозбагачувальної фабрики «Краснолуцька» (далі - ПрАТ «ГЗФ «Краснолуцька», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства «Донбасантрацит» (далі - ДП «Донбасантрацит», відповідача у справі) про стягнення з останнього 1 975 565 грн. 80 коп., з яких:
- 1 586 965,71 грн. - основний борг за договором № 2П на надання послуг від 28.02.2009;
- 77 280,40 грн. - інфляційні нарахування за період прострочення з червня 2011 року по січень 2014 року (включно);
- 142 307,84 грн. - 3% річних за період прострочення з 14.02.2011 по 14.02.2014;
- 57 924,25 грн. - пеня за прострочення з 14.02.2013 по 14.02.2014;
- 111 087,60 грн. - штраф за порушення виконання зобов'язань за договором від 28.02.2009 № 2П на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Позивач з посиланням на норми статей 526, 549, 550, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору договором № 2П на надання послуг від 28.02.2009 щодо оплати вартості послуг по збагаченню вугілля.
Представник позивача у судовому засіданні подав заяву від 24.03.2014 про зменшення позовних вимог, в якій посилаючись на частину 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить суд зменшити позов в частині стягнення штрафу на 110 000,00 грн. та стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 1 087,60 грн.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Заява позивача від 24.03.2014 прийнята судом до розгляду, оскільки не суперечить вимогам статті 22 ГПК України та не порушує прав відповідача у справі.
Отже, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 865 565 грн. 80 коп., з яких:
- 1 586 965,71 грн. - основний борг за договором № 2П на надання послуг від 28.02.2009;
- 77 280,40 грн. - інфляційні нарахування за період прострочення оплати з червня 2011 року по січень 2014 року (включно);
- 142 307,84 грн. - 3% річних за період прострочення оплати з 14.02.2011 по 14.02.2014;
- 57 924,25 грн. - пеня за прострочення оплати з 14.02.2013 по 14.02.2014;
- 1 087,60 грн. - штраф за порушення виконання зобов'язань за договором від 28.02.2009 № 2П на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Державне підприємство «Донбасантрацит» (далі - ДП «Донбасантрацит») відповідач у справі, надав відзив на позовну заяву № 11/215 від 03.03.2014, яким частково заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 111 087,60 грн., оскільки частина 2 статті 231 ГК України застосовується за прострочення виконання негрошового зобов'язання та не підлягає застосуванню до даного виду правовідносин.
При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
28.02.2009 між ДП «Донбасантрацит» як Виконавцем, відповідачем у справі, та Закритим акціонерним товариством «Горнозбагачувальної фабрики «Краснолуцька» як Замовником, згідно пункту 1.1 Статуту тип товариства змінено на Приватне акціонерне товариство «Горнозбагачувальної фабрики «Краснолуцька», позивачем у справі, був укладений договір № 2П на надання послуг, відповідно до умов пункту 1.1 якого Замовник зобов'язується своїми силами і засобами поставити на збагачення Виконавцеві рядове вугілля (далі - вугілля), та оплатити вартість послуг Виконавця по збагаченню вугілля (а.с.13-19).
Згідно пункту 5.1 договору Замовник, відповідач у справі, здійснює оплату Виконавцю вартість послуг по збагаченню вугілля шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця щомісячно в наступному порядку: 100 % - протягом 5-ти банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт (послуг) за звітний період (місяць).
Вартість послуг за збагачення однієї тони вугілля визначена сторонами у пункті 5.2 цього договору та складає 23,04 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ - 3,84 грн.
Крім того, сторони уклали додаток № 1 від 28.02.2009 «Калькуляція по збагаченню однієї тони АРШ ДП «Донбасантрацит» до цього договору, згідно якого вартість збагачення однієї тони рядового вугілля визначена сторонами у та складає 19,20 грн. без ПДВ (а.с.20).
Позивач у справі як Виконавець за договором протягом 2009 - 2011 років виконував роботи по збагаченню вугілля відповідача у справі як Замовника за договором, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) та відповідними рахунками - фактурами залученими до матеріалів справи на загальну суму 1 603 676 грн. 78 коп. (а.с.22-117), а саме:
Краснокутська шахта ДП «Донбасантрацит»
- № ОУ-0000057 від 31.05.2011 на суму 1 991,12 грн.;
Краснолуцька шахта ДП «Донбасантрацит»
- № ОУ-0000053 від 30.04.2011 на суму 1 614,70 грн.;
- № ОУ-0000035 від 28.02.2011 на суму 33 222,20 грн.;
- № ОУ-0000022 від 28.02.2011 на суму 297 014,00 грн.;
Княгинівська шахта ДП «Донбасантрацит»
- № ОУ-0000003 від 31.01.2011 на суму 16 545,96 грн.;
- № ОУ-0000240 від 31.12.2010 на суму 9 002,12 грн.;
- № ОУ-0000178 від31.08.2010 на суму 1 182,04 грн.;
- № ОУ-0000159 від 31.08.2010 на суму 14 190,26 грн.;
Хрустальська шахта ДП «Донбасантрацит»
- № ОУ-0000148 від 31.07.2010 на суму 3 025,98 грн.;
- № ОУ-0000138 від 31.07.2010 на суму 29 221,85 грн.;
- № ОУ-0000004 від 31.01.2011 на суму 38 644,63 грн.;
- № ОУ-0000021 від 31.01.2011 на суму 6 397,86 грн.;
- № ОУ-0000241 від 31.12.2010 на суму 16 405,74 грн.;
- № ОУ-0000202 від 31.10.2010 на суму 11 722,39 грн.;
- № ОУ-0000185 від 30.09.2010 на суму 9 983,66 грн.;
- № ОУ-0000161 від 31.08.2010 на суму 7 796,23 грн.;
- № ОУ-0000065 від 31.03.2010 на суму 27 567,25 грн.;
- № ОУ-0000066 від 31.03.2010 на суму 1 766,77 грн.;
- № ОУ-0000078 від 31.03.2010 на суму 6 919,26 грн.;
- № ОУ-0000011 від 31.01.2010 на суму 20 643,84 грн.;
- № ОУ-0000023 від 31.01.2010 на суму 3 991,97 грн.;
- № ОУ-0000001 від 01.01.2010 на суму 4 422,35 грн.;
- № ОУ-0000256 від 31.12.2009 на суму 1 405,39 грн.;
- № ОУ-0000246 від 31.12.2009 на суму 92 298,24 грн.;
- № ОУ-0000246 від 31.12.2009 на суму 3 179,52 грн.;
- № ОУ-0000233 від 30.11.2009 на суму 24 092,44 грн.;
- № ОУ-0000226 від 30.11.2009 на суму 69 534,72 грн.;
- № ОУ-0000221 від 30.11.2009 на суму 46 771,20 грн.;
- № ОУ-0000212 від 31.10.2009 на суму 6 530,94 грн.;
- № ОУ-0000197 від 31.10.2009 на суму 48 983,04 грн.;
- № ОУ-0000196 від 31.10.2009 на суму 15 183,36 грн.;
- № ОУ-0000187 від 30.09.2009 на суму 47 837,80 грн.;
- № ОУ-0000175 від 30.09.2009 на суму 58 636,80 грн.;
- № ОУ-0000172 від 30.09.2009 на суму 96 975,36 грн.;
- № ОУ-0000159 від 31.08.2009 на суму 24 336,94 грн.;
- № ОУ-0000146 від 31.08.2009 на суму 14 307,84 грн.;
- № ОУ-0000138 від 31.08.2009 на суму 17 210,88 грн.;
коригування рахунок - фактура
СФ-0000510 від 31.07.2009 на суму - 6 182,53 грн.
- № ОУ-0000128 від 31.07.2009 на суму 124 623,36 грн.;
- № ОУ-0000134 від 31.07.2009 на суму 40 679,23 грн.;
- № ОУ-0000109 від 30.06.2009 на суму 39 478,24 грн.;
- № ОУ-0000103 від 30.06.2009 на суму 57 208,32 грн.;
- № ОУ-0000091 від 31.05.2009 на суму 12 354,04 грн.;
- № ОУ-0000087 від 31.05.2009 на суму 39 859,20 грн.;
- № ОУ-0000073 від 31.04.2009 на суму 27 092,28 грн.;
- № ОУ-0000058 від 30.04.2009 на суму 58 844,16 грн.;
- № ОУ-0000047 від 31.03.2009 на суму 21 886,39 грн.;
- № ОУ-0000040 від 31.03.2009 на суму 57 277,44 грн.
Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги по збагаченню вугілля, заборгованість складає 1 586 965 грн. 71 коп.
29.07.2011 позивачем направлена відповідачу претензія №724 про сплату боргу в сумі 1 586 965,71 грн. (а.с.125).
Відповідач відповіддю на претензію від 22.08.2011 № 1-1/1887 визнав заборгованість у сумі 1 586 965 грн. 71 коп. в повному обсязі та зобов'язався погасити її по мірі відвантаження залишку вугільної продукції, яка знаходиться на складі ГЗФ «Краснолуцька» та надходження грошових коштів від її продажу (а.с.126).
Вартість неоплачених наданих позивачем послуг за договором № 2П від 28.02.2009 складає 1 586 965 грн. 71 коп., що підтверджується також актом звірення взаємних розрахунків від 21.10.2013, складеними сторонами за договором, на підставі якого заявлено позов (а.с.127).
Відповідач заборгованість за надані позивачем послуги не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.
На підставі пункту 6.4 договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню, на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних, інфляційні нарахування та штраф відповідно до частини 2 статті 231 ГК України.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу з підстав викладених вище.
Відповідачем заявлено клопотання від 19.03.2014 № 11/292 про застосування загального строку позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України до позовних вимог щодо стягнення основної вимоги (основного боргу) та до додаткових вимог (пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних), заявлених на підставі основного боргу за актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами та строк сплати за якими настав до 14.02.2011.
Відповідачем заявлено клопотання від 19.03.2014 № 11/293 про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
Представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на клопотання відповідача про застосування строків позовної заяви, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач вчинив дії, що відповідно до статті 264 ЦК України свідчать про переривання перебігу позовної давності, а саме: надав відповідь на претензію вих. № 1-1/1887 від 22.08.2011, якою суму боргу визнав повністю.
Представник позивача у судовому засіданні також надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені та просить відмовити в його задоволенні, оскільки даний випадок невиконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем не є винятковим, розмір пені та штрафу зменшено позивачем з урахуванням практики вирішення господарських спорів до найнижчих розмірів.
Доповнюючи свої заперечення відповідач надав у судовому засіданні доповнення до відзиву на позовну заяву від 11.04.2014 № 11/377, в яких зазначив, що позивач у претензії № 724 від 29.07.2014 не зазначає за якими актами відповідач має заборгованість в розмірі 1 586 965 грн. 71 коп.
Відповідач вважає, що претензія позивача та відповідь відповідача на претензію не розкривають змісту заборгованості, не визначають саме за якими конкретними актами позивачем стверджується заборгованість і за якими актами вона підтверджується відповідачем, а тому для визнання відповіді на претензію самостійною юридичною підставою для переривання перебігу строків позовної давності за актами, складеними до 14.02.2011 за договором № 2П від 28.02.2009 не має на те законних підстав.
Під час судового розгляду справи докази часткової або повної сплати суми боргу відповідач не надав.
Оцінивши обставини справи, подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 2П на надання послуг від 28.02.2009, за умовами якого Виконавець, позивач у справі, зобов'язався збагачувати та передавати Замовнику, відповідачу у справі, прийняте позивачем та збагачене рядове вугілля.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.
Згідно з частиною 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 193 ГК України
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що підписавши зазначений договір сторони приступили до його виконання, починаючи з лютого 2009 року позивач здійснював збагачення рядового вугілля відповідача.
Щодо якості виконаних робіт по збагаченню вугілля у відповідача претензій немає.
Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт по збагаченню вугілля.
У відповідності з правилами статей 43, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 2П на надання послуг від 28.02.2009 позивач виконав обов'язки за цим договором на загальну суму 1 603 676,78 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) та відповідними рахунками - фактурами залученими до матеріалів справи (а.с.22-117).
Відповідач порушив умови розрахунку за наданні позивачем послуги відповідно до умов пункту 5.1 цього договору, перерахував 16 215,45 грн. частково за актом № ОУ-0000022 від 28.02.2011 на суму 297 014,00 грн. та 495,62 грн. частково за актом № ОУ-0000138 від 31.07.2010 на суму 29 221,85 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 586 965 грн. 71 коп., що відповідачем не спростовано.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.
Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові стосовно відповідних вимог, щодо яких строк закінчився.
Судом вказане клопотання залишається без задоволення з огляду на наступне.
Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідач відповіддю на претензію від 22.08.2011 № 1-1/1887 визнав заборгованість у сумі 1 586 965 грн. 71 коп. в повному обсязі та зобов'язався погасити її по мірі відвантаження залишку вугільної продукції, яка знаходиться на складі ГЗФ «Краснолуцька» та надходження грошових коштів від її продажу (а.с.126).
Судом вказана відповідь на претензію вих. № 1-1/1887 від 22.08.2011 приймається як доказ визнання боргу відповідачем, а тому розцінюється як дія, спрямована на визнання боргу та переривання позовної давності.
Оскільки після переривання перебіг позовної давності починається заново та час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, позовна давність не є пропущеною, доводи відповідача в щодо відмови у позову судом не приймаються як обґрунтовані.
З огляду на вищевказане, факт наявності боргу в сумі 1 586 965 грн. 71 коп. підтверджено матеріалами справи, позовна давність за цими вимогами не пропущена, а тому вони підлягають до стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив встановлені пунктом 5.1 договору строки оплати наданих позивачем послуг по збагаченню вугілля за відповідними актами здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), не перерахував заборгованість у сумі 1 586 965 грн. 71 коп. і на дату звернення позивача з даним позовом.
Пунктом 6.4 договору встановлено, що за прострочку оплати послуг по збагаченню вугілля, Замовник платить Виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми платежу за кожний день прострочки. Пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення та до моменту погашення.
Сторони домовилися про застосування строків позовної давності протягом 3 (трьох) років про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) за порушення грошових зобов'язань (пункт 6.6 договору).
За порушення строків оплати за договором № 2П від 28.08.2009 позивачем згідно пунктів 6.4, 6.6 цього договору відповідачу нарахована пеня у сумі 57 924,25 грн. за період з 14.02.2013 по 14.02.2014.
Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем пеня нарахована вірно з дотриманням норм діючого законодавства та умов договору № 2П на надання послуг від 28.02.2009.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 57 924,25 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) з посиланням на частину 3 статті 551 ЦК України та статтю 233 ГК України
Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначив, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані, має значну заборгованість перед кредиторами, Пенсійним фондом України, фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, органами Міністерства доходів і зборів України.
На обґрунтування своїх доводів відповідач надав наступні документи, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме:
- звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013 року;
- зведеного результату інвентаризації дебіторсько - кредиторської заборгованості по ДП «Донбасантрацит» на 30.06.2013;
- акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2013 з ДП «Вугілля України» (оператор вугільного ринку, уповноважений Міненерговугілля);
- постанови ВДВС Краснолуцького МУЮ від 20.02.2013 за зведеним виконавчим провадженням ВП № 12719715 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Позивач проти зменшення пені заперечує.
Розглянувши вказане клопотання відповідача суд відхиляє його з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено право суду зменшити розмір неустойки за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не надав жодних доказів, які б вказували на наявність виняткових обставин. Відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні пункту 3 статті 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.
Позивачем на підставі частини 2 статті 231 ГК України нараховано та заявлено до стягнення штраф за порушення виконання зобов'язань за договором від 28.02.2009 № 2П у сумі 1 087,60 грн.
Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Враховуючи те, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання, а саме - не здійснено оплату за надані послуги за договором, підстави для стягнення заявленого позивачем штрафу в розмірі 1 087,60 грн., передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України, у суду відсутні.
Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач, керуючись вказаною нормою закону, заявив до стягнення 3 % річних у сумі 142 307,84 грн. за період прострочення оплати з 14.02.2011 по 14.02.2014 та інфляційні нарахування в сумі 77 280,40 грн. за період прострочення оплати з червня 2011 року по січень 2014 року (включно).
Перевіркою розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.
Отже, 3 % річних у розмірі 142 307,84 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Перевіркою судом розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлені арифметичні помилки.
Так, за період з червня 2011 року по січень 2014 року (включно) рівень інфляції склав 99,8 % - менше одиниці (згідно повідомлення Державної служби статистики України), тобто відбулася дефляція. Виходячи з цього, у задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з червня 2011 року по січень 2014 року (включно) по сумі заборгованості 3 605,82 грн. слід відмовити.
За період з березня 2011 року по січень 2014 року (включно) по сумі заборгованості 330 236,20 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 340 473,52 грн. (330 236,20 х 103,1 : 100), сума індексу інфляції складає 10 237 грн. 32 коп.;
За період з лютого 2011 року по лютий 2014 року по сумі заборгованості 1 253 123,69 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 1 303 248,64 грн. (1 253 123,69 х 104,0 : 100), сума індексу інфляції складає 50 124 грн. 95 коп.
З урахуванням викладеного сума інфляційних нарахувань, що підлягає до стягнення складає 60 362 грн. 27 коп.
У задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 16 918 грн. 13 коп. слід відмовити
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у загальній сумі 1 847 560 грн. 07 коп.
Вирішуючи питання про судові витрати суд враховує правила статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.
Позивач зменшив позовні вимоги на суму 110 000,00 грн., а тому судовий збір у сумі 2 200,00 грн. із зменшеної суми позовних вимог слід повернути позивачу у справі.
Питання про повернення судового збору буде вирішено в ухвалі суду від 22.04.2014.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 36 951 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 43, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Косіора, буд.10, м. Красний Луч Луганської області, 94506, ідентифікаційний код 32446546 на користь Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальної фабрики «Краснолуцька», вул. А. Барбюса, буд.1, м. Красний Луч Луганської області, 94502, ідентифікаційний код 32163608, заборгованість у сумі 1 586 965,71 грн., пеню в сумі 57 924,25 грн. за прострочення оплати з 14.02.2013 по 14.02.2014, 3 % річних у сумі 142 307,84 грн. за період прострочення оплати з 14.02.2011 по 14.02.2014, інфляційні нарахування в сумі 60 362,27 грн. за період прострочення оплати з червня 2011 року по січень 2014 року (включно), витрати зі сплати судового збору в сумі 36 951 грн. 20 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 1 087 грн. 60 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 16 918 грн. 13 коп. відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено і підписано 22.04.2014.
Суддя Р.Є. Якушенко