ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
10 квітня 2014 р. Справа № 802/772/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
секретаря судового засідання Кошевого Богдана Анатолійовича
представника позивача Волошенюк О.В.,
представника відповідача Терепи С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс" (надалі - ТОВ "Авіс", Товариство) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ "Авіс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства податковим органом складено акт №59/2201/13304871 від 21 січня 2014 року.
На підставі вказаного акта Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 05 лютого 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000832201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41 666,00 гривень, в тому числі 33 333,00 гривні - основний платіж та 8 333,00 гривніфй - штрафні санкції.
Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, а відповідно і з винесеним податковим рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправним та скасувати зазначене вище податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового ревізора-інспектора, що проводив перевірку, які знайшли відображення у акті перевірки від 21 січня 2014 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.
На виконання постанови першого ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією призначено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Авіс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Побережне».
Так, протягом періоду з 09 січня по 14 січня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Герасименком В.М. проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Авіс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Побережне" за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №59/2201/13304871 від 21 січня 2014 року.
В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість у лютому 2013 року в сумі 33333,00 гривні.
Суть виявлених порушень полягає у тому, що під час перевірки не знайшли підтверджень реальність господарських відносин між ТОВ «Авіс» та ТОВ «Побережне».
До таких висновків ревізор-інспектор дійшов з огляду на те, що:
по-перше, у постанові першого ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року про призначення позапланової документальної перевірки вже встановлено окремі обставини, які викликають сумнів у реальності господарської операції ТОВ "Побережне" з ТОВ "Авіс" (йдеться про відсутність у ТОВ «Побережне» власних або орендованих фондів для вирощуваня необхідної кількості сільгосппродукції, тощо);
по-друге, на думку ревізора-інспектора, надані Товариством товарно-транспортні накладні не відповідають чинному законодавству, оскільки в деяких із них не зазначено суму товару, що транспортувався, та не зазначено адресу пункту завантаження та пункту розвантаження, а саме - вулицю та номер будинку;
по-третє, у листі Головного управління статистики у Вінницькій області вих. №06-98/1962 від 04 березня 2014 року не міститься інформації про зібраний ТОВ "Побережне" урожай соняшника, що свідчить про неможливість його поставки ТОВ «Авіс».
На підставі виявлених порушень Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 05 лютого 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000832201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41 666,00 гривень, в тому числі 33 333,00 гривні - основний платіж та 8 333,00 гривні - штрафні санкції.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.
В ході судового розгляду суд встановив, що податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ «Авіс» та ТОВ «Побережне», оскільки у постанові першого ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року про призначення позапланової документальної перевірки вже встановлено окремі обставини, які викликають сумнів у реальності господарської операції ТОВ "Побережне" з ТОВ "Авіс"; товарно-транспортні накладні не відповідають чинному законодавству, оскільки в деяких із них не зазначено суму товару, що транспортувався, та не конкретизовано адресу пункту завантаження та пункту розвантаження; у листі Головного управління статистики у Вінницькій області вих. №06-98/1962 від 04 березня 2014 року не міститься інформації про зібраний ТОВ "Побережне" урожай соняшника.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, зважаючи на таке.
ТОВ "Авіс" на підставі укладеного договору поставки №ДА-35 від 20 лютого 2013 року придбавало у контрагента ТОВ "Побережне" насіння соняшника.
Предметом договору визначено те, що ТОВ «Побережне» передає у власність ТОВ «Авіс», а останнє приймає та оплачує насіння соняшника товарного врожаю 2012 року.
В підтвердження отримання товару від ТОВ "Побережне" Товариством надано податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Так, видатковою накладною №РН-0000049 від 28 лютого 2013 року підтверджується поставка насіння соняшника кількістю 21,355 кг на суму 108 910 гривень 50 копійок (а.с.71).
Крім того, даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №000700 від 26 лютого 2013 року, №000705 від 27 лютого 2013 року, №000707 від 27 лютого 2013 року, №000699 від 26 лютого 2013 року, №000708 від 28 лютого 2013 року, №000709 від 28 лютого 2013 року, які складені Товариством при прийманні товару для підтвердження його якості (а.с.72, 74, 76, 78, 80, 82).
Також судом досліджувались товарно-транспортні накладні (а.с.73, 75, 77, 79, 81, 83), які підтверджують факт перевезення тієї кількості соняшника, що зазначений у квитанціях про підтвердження якості та відповідає тій кількості соняшника, що зазначений у видатковій накладній №РН-0000049 від 28 лютого 2013 року, тобто 21,355 кг.
Особливу увагу суд звертає на відповідність як кількості товару, так і його ціни у видатковій накладній №РН-0000049 від 28 лютого 2013 року, квитанціях про підтвердження якості соняшника, а також у товарно-транспортних накладних.
Інша видаткова накладна №РН-0000065 від 01 березня 2013 року містить відомості про поставку насіння соняшника кількістю 17,247 кг на суму 87 959 гривень 70 копійок (а.с.84).
В підтвердження вказаної операції Товариством надано квитанції про підтвердження якості товару №000715 від 04 березня 2013 року, №000717 від 04 березня 2013 року, №000718 від 06 березня 2013 року, №000720 від 07 березня 2013 року, №000727 від 27 березня 2013 року (а.с.85, 87, 89, 91, 93).
Факт перевезення соняшника в кількості 17,247 кг підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.86, 88, 90, 92, 94).
Також суд звертає увагу на відповідність кількості товару та його ціни у видатковій накладній №РН-0000065 від 01 березня 2013 року, квитанціях про підтвердження якості соняшника, а також у товарно-транспортних накладних.
Судом досліджено також податкові накладні від 22 лютого 2013 року та від 26 лютого 2013 року (а.с.95,96), а також платіжні доручення №2445 від 22 лютого 2013 року та №2534 від 26 лютого 2013 року (а.с.98,99).
На переконання суду, дослідженими документами підтверджується факт здійснення господарської операції між ТОВ «Авіс» та ТОВ «Побережне».
Відтак, наявні у справі документи спростовують твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом і, навпаки, підтверджують реальність їх здійснення.
З приводу посилань представника відповідача на невідповідність окремих товарно-транспортних накладних вимогам законодавства, то суд зважає на те, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству. Більше того, посилання представника відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних пунктів навантаження та розвантаження не знайшли підтвердження в ході їх дослідження; усі товарно-транспортні накладні містять вказівку на пункт навантаження та пункт розвантаження.
Не можуть братися до уваги також посилання представника податкового органу на постанову першого ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року як на документ, у якому вже встановлені окремі факти нереальності господарської операції між ТОВ «Авіс» та ТОВ «Побережне», оскільки вказаною постановою лише призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «Авіс», в ході якої слід було перевірити наявність таких обставин чи їх відсутність.
Також критично слід оцінити посилання представника відповідача на лист Головного управління статистики у Вінницькій області вих. №06-98/1962 від 04 березня 2013 року, адже у ньому відсутні дані з приводу зібраних сільгоспкультур ТОВ «Побережне» у 2012 році, оскільки договором поставки між ТОВ «Авіс» та ТОВ «Побережне» обумовлено поставку соняшника 2012 року врожайності.
Відтак, висновки податкового органу щодо непідтвердження господарської операції між ТОВ «Авіс» та ТОВ «Побережне» є припущеннями та спростовуються дослідженими доказами.
З приводу посилань представника відповідача на невиконання сторонами умов договору в частині кількості соняшника, що необхідно було придбати ТОВ «Авіс», то суд зважає на таке. Так, згідно з пунктом 2.6 договору поставки загальна кількість товару має складати не менше 100 тон. Однак, ТОВ "Побережне" доставлено Товариству лише 40 тон.
Проте, суд враховує посилання представника позивача на те, що дана обставина жодним чином не впливає на реальність здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом, оскільки та кількість товару, яка вже була поставлена (40 тон) та підтверджується необхідними документами, дійсно поставлялася ТОВ «Авіс». А невиконання умов договору обумовлено проблемами у ТОВ «Побережне» з поставкою саме такої кількості соняшника.
Відтак, наведені вище обставини свідчать про те, що висновки податкового органу щодо нереальності вчинення господарських операцій, що мали місце між ТОВ "Побережне" та ТОВ "Авіс", є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що допущення ТОВ «Побережне» окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з ТОВ «Авіс», оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.
З огляду на викладене, вимога Товариства щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000832201 підлягає задоволенню.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду відповідно до статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Решта суми судового збору у розмірі 1644,30 гривень слід стягнути з відповідача відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000832201, що прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 05 лютого 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" судовий збір в розмірі 182,70 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у розмірі 1644,30 гривень шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович