ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"07" грудня 2006 р. |
11:00 |
Справа № 2/442/06 |
м. Миколаїв
Миколаїв
За позовом: Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів, м. Миколаїв, вул.. Шевченка,58
до відповідача: ПП -ф.о. ОСОБА_1., м. Миколаїв, АДРЕСА_1
про стягнення штрафу
Суддя Смородінова О.Г.
При секретарі судового засідання Безгубові М.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Худояш С.О., за дорученням;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення штрафу в розмірі 1700,0грн. за порушення законодавства про рекламу відповідно до рішення НОМЕР_1.
Відповідач відзив по суті позову не надав, в судове засідання представника не направив.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
в с т а н о в и в:
У відповідності із статтею 26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, повноваження якого визначені Положенням про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яке затверджено Указом Президента України від 18.03.2003р. № 225/2003.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Держспоживстандарт цей орган здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу, а підпунктом 14 пункту 5 Положення Держспоживстандарту надано право накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.
У пункті 10 Положення про Держспоживстандарт зазначено, що Держспоживстандарт здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.
Наказом Держспоживстандарту від 09.10.2003р. № 169 було затверджено Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві (надалі Положення про управління). У відповідності з пунктом 5 вказаного положення управління перевіряють дотримання рекламодавцями, виробниками і розповсюджувачами реклами норм законодавства про рекламу.
Статтею 7 Закону України «Про рекламу»зазначено, що одним з основних принципів реклами є законність.
В травні 2006 року управлінням було виявлено, що рекламний щит, який розташований за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2, з порушення законодавства України про рекламу щодо порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, а саме ст. 16 Закону України «Про рекламу»де зазначається, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 і п. 44 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»№ 2067 від 29 грудня 2003р. де зазначається, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а також зазначається, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу", розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" для виявлення рекламорозповсюджувача управлінням була направлена до керівника магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_3, вимога про надання копій документів, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію; свідоцтво про платника податку; дозвіл та договір на розміщення реклами; вартість розповсюдженої реклами. На виконання вимоги, 30.05.2006 року СПД ф.о. ОСОБА_1. надала інформацію з якої було з'ясовано, що власником зовнішньої реклами є СПД ф.о. ОСОБА_1. керівник магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».
30.05.2006 року на адресу управління надійшов лист з Головного управління містбодування та архітектури управління архітектурної діяльності, де зазначалось, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 самовільно без дозволу виконкому, встановлена наземна рекламна конструкція розміром 0,9 X 1,5 м за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2.
На підставі отриманих інформацій від СПД ф.о. ОСОБА_1. та Головного управління містбодування та архітектури управління архітектурної діяльності був складений протокол № НОМЕР_2«Про порушення законодавства про рекламу». На підставі протоколу, рішенням № НОМЕР_2 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу»було вирішено розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно СПД ф.о. ОСОБА_1.
Рішенням № НОМЕР_1 було накладено на відповідача штраф в розмірі 1700,0 грн. за неподання інформації щодо вартості реклами, яке підлягає виконанню у 10-денний термін з дня отримання рішення та у 3-денний термін після сплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів.
Відповідачем вказане рішення виконано не було.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.09.2006р. по справі №3/390/06 за позовом: СПД -ф.о. ОСОБА_1., м. Миколаїв, до відповідача: Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів, м. Миколаїв, про скасування рішення останнього №НОМЕР_1., СПД -ф.о. ОСОБА_1. було відмовлено в позові. Вказана постанова оскаржена до вищої інстанції не була та набрала чинності.
Статтею 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 138, 158, 159, 163, 167 КАС України , господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Миколаїв, АДРЕСА_1, Інд.№НОМЕР_3, свідоцтво серії НОМЕР_4. номер запису НОМЕР_5) штраф в сумі 1700,0 грн. за ненадання документів щодо вартості розповсюдженої реклами з порушенням, до державного бюджету України (р/р 31112106600002 МФО 826013 в УДК у Миколаївській області, код ОКПО 23626096, код бюдж. класифікації 23030300).
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2006 року.
|
Суддя |
О.Г. Смородінова |